22 травня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
суддів:
Барсукової В.М., Балюка М.І., Григор'євої Л.І., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У січні 2000 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої в результаті злочинних дій ОСОБА_4 зі знищення майна.
ОСОБА_1 зазначав, що постановою Василівського районного суду Запорізької області від 22 березня 1999 року порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 145 ч. 1 КК України (1960 року) за фактом знищення майна позивача. У ході досудового слідства було виявлено, що вказаний злочин вчинив ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Кримінальна справа відносно останнього була закрита постановою слідчого Кам'янсько-Дніпровського РВ УМВС України в Запорізькій області від 25 липня 2001 року на підставі п. 8 ст. 6 КПК України.
Після смерті ОСОБА_4 його спадщину фактично прийняла відповідачка ОСОБА_2, а отже вона повинна відповідати за боргами ОСОБА_4
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 1 792 грн. майнової шкоди (з урахуванням індексу інфляції), 100 грн. витрат з викорчовування пнів, 500 грн. неодержаних доходів, витрати, пов'язані з проведенням експертизи, а також 3 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, у тому числі шляхом виділення йому в натурі розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_1 споруд - колодязя, свердловини питної води, огорожі - залишків спадкового майна, яке разом з іншими спадкоємцями було прийнято ОСОБА_4 після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 7 серпня 2007 року в якості співвідповідача до участі в справі залучено ОСОБА_3 (сина ОСОБА_4), який 20 вересня 2002 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 11 березня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 027 грн. на відшкодування майнової шкоди, у рахунок чого виділено та визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, яке належить ОСОБА_3 після смерті його батька ОСОБА_4 - колодязь, огорожу, свердловину питної води, двір, земельну ділянку, на якій розташовані вказані споруди площею 0,287 га за адресою: АДРЕСА_1. У решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 9 грудня 2008 року зазначене судове рішення в частині задоволення позову скасовано та в позові в цій частині відмовлено. У решті рішення районного суду не оскаржувалося.
У поданих касаційних скаргах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 просять рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційних скарг не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги відхилити.
Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відхилити.
Рішення апеляційного суду Запорізької області від 9 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
В.М. Барсукова
М.І. Балюк
Л.І. Григор'єва