19 травня 2009 р.
№ 2-3/9818.1-2008 (2-8/17158-2007)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого
Н.О. Волковицької
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
відповідача
третьої особи
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фонду майна Автономної Республіки Крим
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 року
у справі
№ 2-3/9818.1-2008 Господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Фонду майна Автономної Республіки Крим
до
третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору
Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
Державне підприємство "Придніпровська залізниця"
про
повернення майна, стягнення 1311,38грн. неустойки
Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Закритого акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" повернути балансоутримувачу орендоване державне нерухоме майно -частину приміщення в будівлі головного корпусу залізничного вокзалу площею 1,0кв.м., що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь -відособленого структурного підрозділу державного підприємства Придніпровська залізниця, розташованого за адресою м. Сімферополь, пл. Привокзальна, 1, за актом приймання-передачі та про стягнення з відповідача до Державного бюджету України 3380,81грн. неустойки за безпідставне користування майном за період з 29.11.06р. по 12.09.2007р. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги вмотивовано невиконанням відповідачем зобов'язання по поверненню предмету оренди після закінчення строку, на який було укладено договір оренди, всупереч вимогам позивача, статтями 525, 526, 611, 785 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що передбачають наслідки закінчення строку дії договору оренди та порядок виконання зобов'язань. Додатково позивач зазначив, що він продовжує залишатися стороною за договором оренди та контролювати його виконання, а відтак є належним позивачем у даній справі.
Відповідач відхилив позов, посилаючись на те, що, на його думку, договір оренди є продовженим на 2007-2008р.р., а також з огляду на відсутність у позивача з лютого 2007р. права здійснювати будь-які дії, пов'язані з орендою державного майна.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням місцевого господарського суду від 18-25.11.2008р. (суддя Соколова І.О.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2009р. (судді: Лисенко В.А. -головуючий, Волков К.В., Голик В.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарсько го суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник зазначив, що господарськими судами порушено норми матеріального та процесуального права, що стосуються повноважень позивача щодо розпорядження державним майном, розташованим на території Автономної Республіки Крим, а саме статей 5 та 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 785 Цивільного кодексу України. Також судами не враховано, що даний позов було подано у період, коли дію Наказу Фонду державного майна України від 28.02.2007р. "Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим" було зупинено внаслідок його оскарження в судовому порядку.
Відповідач не направив відзив по суті касаційної скарги; сторони не скористалися правом на участь представників сторін у судовому засіданні; скаржник направив телеграму про розгляд справи за відсутності його представника.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.11.2005р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим -орендодавцем та ЗАТ Комерційний банк "Приватбанк" - орендарем укладений договір оренди державного нерухомого майна, відповідно до умов якого позивач передає державне нерухоме майно, що знаходиться на балансі вокзалу Сімферополь -відособленого структурного підрозділу державного підприємства Придніпровська залізниця -частину приміщення в будівлі головного корпусу залізничного вокзалу площею 1кв.м. за адресою м. Сімферополь, вул. Привокзальна, 1, а орендар приймає його в термінове платне користування за актом приймання-передачі з метою розміщення банкомату строком на 360 днів (до 20.11.2006р).
Згідно пункту 3.1. даного договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 та становить за базовий місяць жовтень 2005р. 122,78грн. (без ПДВ).
Предмет договору оренди було передано відповідачу за актом приймання-передачі від 24.11.2006р.
Також місцевим господарським судом встановлено, що 01.12.2006р. позивач направив на адресу відповідача лист № 02/3373, в якому повідомив про необхідність отримання погодження балансоутримувача для продовження строку дії договору; в іншому разі відповідач повинен направити позивачу підписаний акт приймання-передачі орендованого майна.
15.01.2007р. позивач направив відповідачу лист № 08-12/12113 зі зазначенням того, що в зв'язку з відсутністю погодження балансоутримувача договір оренди припинив свою дію; 22.05.2007р. Фонд майна Автономної Республіки Крим направив відповідачу листа про необхідність сплати орендної плати та пені до фактичної передачі майна за актом приймання-передачі.
На підставі встановлених вище обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли висновку про припинення договору оренди з огляду на закінчення строку, на який його було укладено відповідно до статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що 28.02.2007р. Фонд державного майна України видав наказ № 38 "Про орган приватизації в Автономній Республіці Крим", яким повноваження по здійсненню політики у сфері управління, приватизації та оренди майна, що знаходиться на території Автономної Республіки Крим, надані Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.08р. по справі № 2-11/4607-07А залишено без змін постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.09.2007р., якою відмовлено у позові Фонду майна Автономної Республіки Крим до Фонду державного майна України (за участю третьої особи -Регіонального відділення Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) про відмову у задоволенні вимог визнати наказ № 38 недійсним.
Наказом Фонду державного майна України від 30.01.2007р. № 159 повноваження орендодавця державного майна на території Автономної Республіки Крим було передано Регіональному відділенню Фонду державного майна в автономній республіці Крим та м. Севастополі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що в даному випадку Регіональне відділення Фонду державного майна в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі є не правонаступником позивача за договором, а органом, якому надано повноваження здійснювати від імені власника функції в орендних правовідносинах.
Правовідносини сторін за договором оренди державного майна регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та спеціальним Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та доповненнями).
Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (статтею 26 Закону) встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Також статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу (приватизації) об'єкту оренди, ліквідації суб'єкта господарювання (орендаря), загибелі (знищення) об'єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Таким чином правові висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення дії договору оренди відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Водночас судова колегіє зазначає, що надання майна в оренду є однією з форм розпорядження майном, як складової частини права власності, а відтак передавати майно в оренду та приймати участь у орендних правовідносинах, має право власник, або особа, у якої майно перебуває за подібних правових підстав (на праві господарського відання тощо), або особа, наділена власником відповідними повноваженнями в орендних правовідносинах.
За приписами статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем державного майна, зокрема, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.
Повноваження Фонду майна Автономної Республіки Крим як орендодавця державного майна визначаються Фондом державного майна України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржником не спростовано, що повноваження щодо розпорядження державним майном, розташованим на території Автономної Республіки Крим, передані Регіональному відділенню Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.
При цьому судами правомірно з'ясовано повноваження позивача на момент вирішення спору.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку статей 43, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; внаслідок чого висновки за наслідками розгляду спору та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.
Прийняті рішення та постанова відповідають вимогам статей 43 та 105 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 29.12.76 р. "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.01.2009р. у справі № 2-3/9818.1-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18-25.11.2008р. залишити без змін.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач