Іменем України
03.04.08 Справа №16/278/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Колодій Н.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі Акімової Т.М.
за участю представників:
- кредитора - не з'явився
- боржника - Боброва Д.Л., ліквідатора
- Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя - Каськової І.Є., головного державного податкового інспектора, дов.№52617/10-014 від 19.11.2007р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя
на постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2007року
у справі № 16/278/07
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Промінвестторг”, м.Запоріжжя
порушеної за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельнопромислова інвестиційна компанія „Енерготорг”, м.Запоріжжя
Установив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2007р. (суддя Ніколаєнко Р.А.) на підставі статті 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельнопромислова інвестиційна компанія „Енерготорг”, м.Запоріжжя, порушено провадження у справі №16/278/07 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Промінвестторг”, м.Запоріжжя, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначене наступне судове засідання.
Згідно з постановою від 19.12.2007р. місцевий господарський суд визнав боржника - ТОВ.„Промінвестторг”, м.Запоріжжя, банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором особу, що має ліцензію арбітражного керуючого, та встановив строк ліквідаційної процедури у три місяці.
Не погоджуючись з цією постановою, Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя оскаржила її в апеляційному порядку, зазначивши, що постанова господарського суду є необґрунтованою, при її винесені були неповно з'ясовані обставини, що мають суттєве значення для справи.
Свої доводи обґрунтовує наступним.
За даними ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя банкрут останню звітність надавав 20.02.2008р., а саме: податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2008р. та податковий розрахунок комунального податку за січень 2008р. Протягом 2007р. підприємством задекларовано валовий дохід від усіх видів діяльності у розмірі 8.786.045грн. Проте боржник визнаний банкрутом у зв'язку з неспроможністю виконати кредиторську заборгованість у розмірі 98.500грн., що свідчить про ведення господарської діяльності з приховуванням доходів від оподаткування. З податкових декларацій з ПДВ за 2007 рік вбачається, що у грудні 2007р. обсяги поставок складали - 670.930грн., у листопаді 2007р. - 880.225грн., у жовтні 2007р. - 1.260.445грн., але сплата податків за період існування підприємства була дуже низькою, що свідчить про те, що боржником здійснювалась мінімізація податкових зобов'язань. Просить постанову суду скасувати, а заяву про порушення справи про банкрутство залишити без розгляду.
Кредитор у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельнопромислова інвестиційна компанія „Енерготорг”, м.Запоріжжя, відзиву на апеляційну скаргу не надав, не забезпечив явку в судове засідання свого представника, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду про призначення справи до розгляду.
Ліквідатор у відзиві на апеляційну скаргу та безпосередньо у судовому засіданні погоджується з оскаржуваною постановою місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представник ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі.
За розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №637 від 02.04.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Колодій Н.А. та Мірошниченка М.В.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників судового процесу, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
За визначенням статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” сторони у справі про банкрутство-кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).
Кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Таким чином, не будучи за своєю правовою суттю суб'єктом господарювання, органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), є кредиторами у справі про банкрутство суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від наявності чи відсутності підтверджених вимог щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). А тому колегія суддів вважає правомірним подання Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя апеляційної скарги.
Стаття 52 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.
Згідно з частиною першою вказаної статті незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань кредитором може бути подана заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Отже, за правилами цієї норми справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
При винесені оскаржуваної постанови суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що згідно з актом ініціюючого кредитора від 09.11.2007р. боржник за юридичною адресою не знаходиться, а згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.11.2007р. кредитор відомості про юридичну особу не підтверджував.
Однак, згідно зі статтею 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при надходженні заяви до суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство 10.12.2007р. та визнанні боржника банкрутом на підставі статті 52 Закону 19.12.2007р., факт відсутності боржника за юридичною адресою не може підтверджувати акт, складений 09 листопада 2007р., оскільки у цей проміжок часу - з 09.11.2007р. по 19.12.2007р. керівні органи боржника могли продовжувати свою діяльність, більше того, цей акт складений лише представниками заінтересованої особи - ініціюючого кредитора, без участі інших незаінтересованих осіб, що ставить під сумнів достовірність цієї інформації.
Відповідно до статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Статтею 18 цього Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Наявна у матеріалах справи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.16-17) не свідчить про те, що у цьому реєстрі містяться відомості саме про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, вона свідчить лише про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.
Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості (1) про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, (2) про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості (3) про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Із цього вбачається, що записи у Єдиному реєстрі щодо відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням та відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу мають різну правову природу, а тому надана ініціюючим кредитором довідка з Єдиного реєстру не свідчить про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, а лише свідчить про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, які, до речі, надаються самою юридичною особою.
Проте, суд першої інстанції на вказані норми чинного законодавства уваги не звернув та не дав цьому відповідної правової оцінки.
Враховуючи те, що бухгалтерські та інші документи знаходяться у боржника, ініціюючий кредитор позбавлений можливості довести факт нездійснення боржником підприємницької діяльності. Такі дані зазначаються боржником лише у звітності, яка подається ним до органів державної податкової служби.
А документами, наданими податковою інспекцією - заявником апеляційної скарги, підтверджується, що боржник протягом 2007р. регулярно подавав податкову звітність, а саме: податкові декларації з ПДВ, показники яких свідчать про здійснення ним підприємницької діяльності, зокрема, у грудні 2007р. обсяги поставок складали 670.930 грн., у листопаді 2007р. - 880.225 грн., у жовтні 2007р. - 1.260.445 грн.
Останню податкову звітність боржник надавав 20.02.2008р.: податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2008р. та податковий розрахунок комунального податку за січень 2008р.
Протягом 2007р. підприємством задекларовано валовий дохід від усіх видів діяльності у розмірі 8.786.045грн.
Все вищенаведене свідчить про неповноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та, як наслідок, відсутність підстав вважати, що судом дана правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений об'єктивний висновок щодо відсутності підприємницької діяльності боржника.
Вимоги заявника апеляційної скарги в частині залишення заяви про порушення справи про банкрутство без розгляду не ґрунтуються на процесуальному законі, так як у даному випадку провадження підлягає припиненню, а тому у цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
За обставин, викладених вище, оскаржувану постанову суду першої інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а провадження у справі - припиненню, оскільки підстав для подальшого провадження немає.
Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя задовольнити частково, постанову господарського суду Запорізької області від 19.12.2007р. у справі № 16/278/07 скасувати, провадження у справі припинити.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Колодій Н.А. Мірошниченко М.В.