Іменем України
10.04.08 Справа №7/32/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В. , Хуторной В.М.
при секретарі Акімовій Т.М.
за участю представників:
позивача - Єжова І.В., юрисконсульта, дов.№214 від 29.10.2007р., та Козак Т.В., дов.№191 від 21.09.2007р.
відповідача - Лебєдєва О.С., дов. №ВКВ 377218 від 28.11.2007р., Горбача П.П., дов. №ВКК 453629 від 09.04.2008р., Коробського В.А., дов. №ВКК 453628 від 09.04.2008р., та Курила Д.О., дов. №ВКК 453627 від 09.04.2008р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м.Енергодар Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2008р.
у справі № 7/32/08
за позовом ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Кам'янсько-Дніпровського району електричних мереж, м.Кам'янка-Дніпровська Запорізької області
до Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м.Енергодар Запорізької області
про стягнення заборгованості
Установив:
За рішенням господарського суду Запорізької області у справі №7/32/08 від 05.02.2008р. (суддя Кутіщева Н.С.) з Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», м.Енергодар Запорізької області, на користь ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Кам'янсько-Дніпровського району електричних мереж (далі - Кам'янсько-Дніпровський РЕМ) стягнуто 537.021грн. 37коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 5.371грн. державного мита, 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивовано неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманої електричної енергії.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, посилаючись на недоведеність обставин, на які посилається позивач, та на невідповідність висновків обставинам справи. Також відповідач зазначає, що отримана електрична енергія від позивача ним повністю оплачена.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги, що викладені в апеляційній скарзі, наполягають на скасуванні оскарженого рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні вважають рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно з розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №700 від 09.04.2008р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кричмаржевського В.А. (головуючого), Мірошниченка М.В. та Хуторного В.М.
Обговоривши доводи заявника апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
20.03.2001р. між Відкритим акціонерним товариством „Запоріжжяобленерго” в особі Кам'янсько-Дніпровського РЕМ та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електростанція” укладено договір на постачання електричної енергії”№42, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві електричну енергію згідно з визначеними договором умовами та обсягами постачання електроенергії відповідно до режимів споживання за тарифами, які розраховуються в порядку, встановленому НКРЕ України (п.2.1 договору).
Згідно з п.3.1 договору споживач (відповідач) зобов'язався сплачувати енергопостачальнику (позивачу) повну вартість всієї спожитої в розрахунковий період електричної енергії на підставі виставлених йому рахунків (платіжних вимог-доручень) в термін 5 (п'ять) діб з моменту отримання платіжного документа електропостачальної організації.
Відповідно до пункту 3.2 договору для визначення обсягів спожитої електроенергії за розрахунковий період споживач зобов'язується до першого числа щомісячно знімати та 2-го числа до 14-00 годин надавати за встановленою згідно з додатком №1 формою звіт до електропостачальної організації з показаннями розрахункових приладів за всіма точками обліку, у тому числі показаннями приладів обліку транзиту електроенергії для субспоживачів.
Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що розрахунки за електричну енергію, спожиту у розрахунковому періоді, здійснюються по діючим тарифам згідно з тарифними групами споживачів з виділенням електричного опалення в окрему тарифну групу згідно з додатком №4, транзиту електроенергії субспоживачами - додаток №5, перелік місць встановлення електролічильників споживача та субспоживачів у відповідності з додатком №6.
На виконання умов договору відповідач у червні 2007р. спожив електричної енергії у кількості 1.943.345 кВт/г, у липні 2007р. - 2.579.409 кВт/г, і у серпні 2007р. - 2.212.588 кВт/г.
Позивачем на оплату спожитої електроенергії були виставлені відповідачеві рахунки: №5108(а.с.18), №6058 (а.с.20), та №6941 (а.с.22) на загальну суму- 2.013.091,56грн.
Відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, здійснивши часткове погашення суми заборгованості (а.с.23-29). Заборгованість відповідача перед позивачем на момент розгляду справи по суті становить - 537.021грн.37 коп.
Частиною першою статті 26 Закону України „Про електроенергетику”, пунктом 1.3 Правил та статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.
Положеннями зазначених нормативно-правових актів передбачено, що оплата електричної енергії субспоживачами, які мають договори на постачання електричної енергії з основними споживачами, здійснюється на поточні рахунки останніх, відповідно до умов
укладеного між ними договору. При цьому основний споживач перераховує енергопостачальнику плату за всю електроенергію, спожиту ним та його субспоживачами. Водночас, у разі наявності прямих договорів між субспоживачами та суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території за регульованим тарифом, оплата спожитої електроенергії здійснюється безпосередньо субспоживачами на розподільчі рахунки енергопостачальників в уповноваженому банку. При цьому субспоживачі сплачують вартість послуг основного споживача з передачі електричної енергії.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 ГК України та статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пункт 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу заявлених вимог та заперечень.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що йому за договором №42 на постачання електричної енергії електропостачальною організацію поставлена електрична енергія в меншому обсязі і на меншу суму, чим визначено у виставлених рахунках та заявлено до стягнення.
Пунктом 3.1 договору встановлений обов'язок споживача сплачувати „повну вартість всієї спожитої в розрахунковий період електричної енергії на основі виставлених споживачу рахунків”.
В пункті 3.2 договору передбачено, яким чином визначається обсяг спожитої електричної енергії за розрахунковий період: відповідно до наданого Споживачем звіту „з показаннями розрахункових приладів за всіма точками обліку, у тому числі показаннями приладів обліку транзиту електроенергії для субспоживачів”.
Отже, посилання відповідача на ті умови, які відсутні у договорі, та ігнорування існуючих умов договору, призводить до неналежного виконання споживачем обов'язків за договором та розбіжності у розумінні сторонами його умов.
Відповідач щомісячно надавав показання розрахункових приладів обліку, оформлюючи їх „Актом про складання балансу електроенергії, отриманої від „Запоріжжяобленерго”, встановлених умовами договору, а саме додатком №6. Деякі прилади обліку, зазначені у додатку №6, та за заявкою відповідача були замінені (що підтверджується листом від 04.11.2002р. №32-11 і актами зміни від 19.11.2002р. та 20.11.2002р.). У своєму листі від 04.11.2002р. відповідач підтвердив, що електролічильники, які будуть замінені, є розрахунковими. Замінені за проханням відповідача прилади обліку були встановлені на об'єктах та у місцях, зазначених у додатку №6 до договору, мають пломби Держнергонагляду та ВАТ «Запоріжжяобленерго» і є розрахунковими.
Обсяг спожитої відповідачем електричної енергії, що підлягає оплаті, позивачем визначався із акту балансу, наданого відповідачем, в якому містяться показання розрахункових приладів обліку за всіма точками обліку. Щодо приладів обліку, показання яких відповідач зазначав у щомісячних звітах відповідно до п. 3.21 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України 17.10.2005р. № 910, та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 18.11.2005р. за № 1399/11679, такі прилади обліку є контрольними і не можуть бути використані для розрахунків за електричну енергію.
Після заміни розрахункових приладів обліку, сторони не укладали двохсторонньої угоди до договору щодо внесення змін у додаток №6 (з зазначенням типу та номеру замінених приладів), однак, починаючи з наступного місяця після заміни приладів обліку, тобто, з грудня 2002 року, відповідач звітував за зміненими приладами обліку, вказуючи показання цих приладів в акті балансу разом з показаннями розрахункових приладів обліку, які не були замінені та перелічені у додатку №6 до договору.
Відповідно до частини 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Акти балансу, які відповідач щомісячно надавав до ВАТ «Запоріжжяобленерго», підписаний представниками ВП «ЗаАЕС» і ВАТ «Запоріжжяобленерго» та скріплений печатками з обох сторін.
Таким чином, сторони фактично погодили, що замінені прилади обліку (тип та власний номер приладу обліку) встановлені на об'єктах та у місці згідно з умовами договору і є розрахунковими.
Твердження відповідача про те, що акти про складання балансу електроенергії, отриманої від ВАТ «Запоріжжяобленерго», не є належним доказом в підтвердження обсягу спожитої електроенергії судом до уваги не приймається з наступних підстав.
Відповідно до приписів статей 32 і 34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає ті докази, які мають значення для справи. В зазначених вище актах, на які посилається позивач як на доказ в підтвердження факту і кількості поставленої споживачеві (відповідачу у справі) електроенергії в спірний період, і які долучені до справи, йдеться мова про найменування об'єкту обліку, номер розрахункового приладу, його показники, кількість електроенергії, що врахована на відповідному приладі обліку. Отже, в наведених документах вказані дані про кількість поставленої за договором електроенергії в розрахунковий період, що не суперечить законодавству України, яке регулює правовідносини у даній сфері. Врахування таких документів, як належний доказ в підтвердження відповідних обставин справи, не суперечить також і нормам процесуального права. Крім того, слід звернути увагу й на те, що зазначені акти затверджені посадовими особами споживача і постачальника електричної енергії (позивача і відповідача у справі), скріплені підписами та печатками підприємств.
Виходячи з вищевикладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача 537.021грн.37коп. заборгованості є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню, а заявник апеляційної скарги ці доводи та докази належним чином не спростував
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись статтями 101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електростанція», м.Енергодар Запорізької області, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 05.02.2008р. у справі №7/32/08 - без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Мірошниченко М.В. Хуторной В.М.