Суддя - доповідач - Ханова Р.Ф.
Суддя 1 інстанції - Христофоров А.Б.
Україна
Іменем України
21 травня 2009 року справа № 2-а-12726/08/0570
зал судового засідання № 10 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
При секретарі судового засідання: Чуріковій Я.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: Кузьменко Є.В. - за дов. від 13.02.2009 року
Від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 16 березня 2009 року
по адміністративній справі№ 2-а-12726/08/0570 (суддя Христофоров А.Б.)
за позовомСпільного підприємства «ГЕВІС»
ДоДержавної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області
Про
визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року (арк. справи 145-148) задоволено позов Спільного підприємства «ГЕВІС» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області, в наслідок чого визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 4 червня 2008 року № 0000012302/0/27739 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 9183 грн. та № 0000872302/0/27740 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 33931,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 16965,50 грн.
В апеляційній скарзі відповідач (арк. справи 151) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апелянт, зокрема, зазначає, що судом не було встановлено, чи фактично електроенергія, плата за яку віднесена підприємством до складу податкового кредиту була використана для виготовлення продукції, тобто для використання у господарській діяльності.
Позивач під час судового розгляду просив залишити постанову суду першої інстанції в силі, як прийняту з додержанням норм матеріального права.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.
Розгляд справи відбувався з фіксуванням процесу технічними засобами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідачем проведено планову виїзну перевірку Спільного підприємства «ГЕВІС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складено акт від 27 травня 2008 року № 927/23-2-14324054 (арк. справи 7-36).
У ході перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (№ 168/97 від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 168/97), що призвело до заниження суми податку на додану вартість за наступні періоди: лютий 2006 року у сумі 90 грн., березень 2006 року - 219 грн., вересень 2006 року - 240 грн., листопад 2006 року - 1588 грн., квітень 2007 року - 4338 грн., травень 2007 року - 1932 грн., та завищення суми від'ємного значення за наступні періоди: квітень 2006 року у сумі 177 грн., червень 2006 року - 615 грн., серпень 2006 року - 555 грн., жовтень 2006 року - 280 грн., грудень 2006 року - 1240 грн., січень 2007 року - 1773 грн., березень 2007 року - 3058 грн., червень 2007 року - 1488 грн., липень 2007 року - 4694 грн., серпень 2007 року - 2583 грн., жовтень 2007 року - 9183 грн., листопад 2007 року - 2839 грн., грудень 2007 року - 6222 грн. Підставою для такого висновку податкового органу стало те, що підприємством до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням послуг, які не використовувалися у власній господарській діяльності.
4 червня 2008 року на підставі вказаного акту перевірки та згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2. статті 4, підпункту 17.1.3. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення
- № 0000012302/0/27739 - про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму 9183 грн. (арк. справи 37).
- № 0000872302/0/27740- про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 50896,50 грн., у т.ч. за основним платежем 33931,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -16965,50 грн. (арк. справи 38).
Матеріалами справи підтверджується, що податковий кредит у спірні періоди був сформований на підставі податкових накладних, що надавалися позивачу контрагентом по господарському договору на постачання електроенергії - Відкритим акціонерним товариством «Науково-виробниче підприємство «Оснастка» (арк. справи 39-66). Оплата позивачем отриманих послуг підтверджується банківськими виписками (арк. справи 67-94).
Такі податкові накладні є підставою для нарахування податкового кредиту у розумінні підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди проводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Апелянт в апеляційній скарзі, зокрема, зазначає, що позивач не підтвердив використання отриманих послуг від Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Оснастка» з постачання електроенергії у власній господарській діяльності, посилаючись на відмову позивача в наданні переліку та складу статей калькулювання виробничої собівартості продукції.
Такі доводи відповідача спростовуються висновком судово-економічної експертизи № 198/24 від 28 січня 2009 року, який є належним доказом відповідно до статей 70, 82 КАС України, згідно з яким на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського та податкового обліку Спільного підприємства «ГЕВІС» документальна обґрунтованість висновків акту про результати планової перевірки позивача № 927/23-2-14324054 від 27 травня 2008 року про порушення підприємством підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, що призвело до заниження податкового зобов'язання позивача у періоді, що перевірявся, не підтверджується. (арк. справи 115-129).
Експертом було встановлено, що позивачем вартість придбаної за період з 1 лютого 2006 року по 31 грудня 2007 року електричної енергії у повному обсязі облікована як актив, що витрачений у господарській діяльності, а саме при виробництві продукції та на загальновиробничі потреби. При цьому в матеріалах справи, а також у документах, що надані експерту у відповідності з клопотанням відсутні будь-які документи - акти, протоколи, звіті тощо, які б свідчили про використання придбаної електричної енергії не у господарській діяльності. Відповідно, надані регістри бухгалтерського обліку Спільного підприємства «ГЕВІС» також не містять кореспонденцій рахунків, які повинні використовуватися при обліку активів, що витрачені не у господарській діяльності підприємства.
Колегія суддів приймає висновок експертизи, проведеної з додержанням норм статтей 81, 82 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів зазначає, що розрахунки планової собівартості окремих виробів товарної і валової продукції взагалі не впливають на встановлення використання або невикористання певних послуг підприємством у господарській діяльності. Собівартість продукції та норми списання сировини доля виготовлення продукції є економічними показниками, що розраховуються та використовуються для оптимізації витрат на виробництво, підвищення рентабельності, планування ефективної роботи підприємства, та отримання максимального економічного ефекту від діяльності підприємства. Закон України «Про податок на додану вартість» взагалі не ставить у залежність визначення сум податку на додану вартість, що підлягають включенню до складу податкового кредиту, від розміру показників виробничої собівартості продукції та норм списання сировини для виготовлення продукції.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 4 червня 2008 року № 0000012302/0/27739 та № 0000872302/0/27740 прийняті Державною податковою інспекцією у м. Краматорську неправомірно.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року у справі № 2-а-12726/08/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року у справі № 2-а-12726/08/0570 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 21 травня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 21 травня 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд
З оригіналом згідно:
Суддя Р.Ф. Ханова