Суддя - доповідач - Ханова Р.Ф.
Суддя 1 інстанції - Галатіна О.О.
Україна
Іменем України
19 травня 2009 року справа № 2-а-12462/08/0570
зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Ханової Р.Ф.
суддів: Василенко Л.А.
Старосуда М.І.
При секретарі судового засідання: Чуріковій Я.О.
За участю представників сторін:
Від позивача: Стадник В.В. - за дов. від 14.05.2009 року
Від першого відповідача: Маковецька Н.В. - за дов. від 07.04.2009 року
Глібочану Н.І. - за дов. від 23.04.2009 року
Від другого відповідача: не з'явився
Від органів прокуратури: Вартанова О.М. - за посвідченням № 2970
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 23 березня 2009 року
по адміністративній справі№ 2-а-12462/08/0570 (суддя Галатіна О.О.)
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс»
До1) Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька
2) Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області
Про
зобов'язання вчинити певні дії
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року (арк. справи 127-135) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, в наслідок чого зобов'язано стягнути з Державного бюджету України на користь позивача шляхом перерахування на розрахунковий рахунок бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за податковими деклараціями за листопад - грудень 2007 року та січень 2008 року в розмірі 2347304 грн., з мотивів правомірності заявленої до відшкодування сум податку на додану вартість.
В апеляційній скарзі перший відповідач (арк. справи 138-139) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Апелянт, зокрема, зазначає, що позивач не мав права на відшкодування податку на додану вартість, так як відсутній факт надмірної сплати підприємством податку до бюджету.
Позивач та прокурор під час судового розгляду підтримали доводи апеляційної скарги та зазначали, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.
Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи. Від другого відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, яке було задоволено колегією суддів.
Розгляд справи відбувався з фіксуванням процесу технічними засобами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
18 грудня 2007 року позивач надав до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька декларацію з податку на додану вартість за листопад 2007 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за листопад 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за листопад 2007 року. В рядку 25 податкової декларації за листопад 2007 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 400000 грн. (арк. справи 5-12).
21 січня 2008 року позивач надав до першого відповідача декларацію з податку на додану вартість за грудень 2007 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за грудень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за грудень 2007 року. В рядку 25 податкової декларації за грудень 2007 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 1000000 грн. (арк. справи 13-17).
19 лютого 2008 року позивач надав до першого відповідача декларацію з податку на додану вартість за січень 2008 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість за січень 2008 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року та заяву про повернення повної суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року. В рядку 25 податкової декларації за січень 2008 року позивачем відображена сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 1863216 грн. (арк. справи 18-21).
Відповідно до постанови Донецького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2008 року у справі № 2-а-12458\08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербіс» до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецьк визнано частково недійсним податкове повідомлення - рішення від 23 травня 2008 року № 0001742340\0 про зменшення бюджетного відшкодування у сумі 2347180,00 грн. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2009 року вищевказана постанова Донецького окружного адміністративного суду була залишена без змін. (арк. справи 64-84). В наслідок чого має місце преюдиція права.
На розрахунковий рахунок позивача 26 червня 2008 року надійшла грошова сума в розмірі 908876,00 грн. З огляду на вищевикладене, сума, яка була заявлена до бюджетного відшкодування за листопад - грудень 2007 року та січень 2008 року 2347304,00 грн., відшкодована позивачу сума 908876,00 грн.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (№ 168/97 від 3 квітня 1997 року із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 168/97).
Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний надавати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, включаючи випадки, коли за результатами перевірок така сума визнана недостовірною.
Підпунктом „в" підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій в податковій декларації, у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Таким чином, податковий орган як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі за бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.
Нормами Закону України „Про податок на додану вартість" право платника податку на бюджетне відшкодування не залежить від проведення або не проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.
Нормами Закону України „Про податок на додану вартість" не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податку на додану вартість безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату податку на додану вартість саме до державного бюджету, а також про залежність права платника податку - покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.
Таким чином, відповідно до пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 сумою, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою є саме від'ємне значення за результатами звітного періоду. Від'ємне значення ПДВ є коштами платника податку, які він сплатив продавцям товару відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість".
Також, підпункт „а" підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 передбачає, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Тобто право на податковий кредит у платника податку виникає тільки у разі фактичної сплати податку на додану вартість у наступному податковому періоді.
Податковим органом не було встановлено фактів порушення позивачем податкового законодавства.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду, які набули законної сили підлягають обов'язковому виконанню, тому перший відповідач не мав права порушувати хід його виконання.
Як передбачено пунктом 4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість» (затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 2 липня 1997 року № 209/72, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 року за № 489/5680), відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетного відшкодування по деклараціям за листопад - грудень 2007 року та січень 2008 року у сумі 2347304,00 грн.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі № 2-а-12462/08/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2009 року у справі № 2-а-12462/08/0570 - залишити без змін.
Вступна та резолютивна частина ухвали складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 19 травня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 19 травня 2009 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Р.Ф. Ханова
Судді: Л.А. Василенко
М.І. Старосуд
З оригіналом згідно:
Суддя Р.Ф. Ханова