«12» березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.,
суддів: Косцової І. П., Шеметенко Л.П.,
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Генічеської державної районної адміністрації Херсонської області на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2008 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Генічеської державної районної адміністрації Херсонської області про стягнення з відповідача недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки, -
Позивачка - ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення (далі УПСЗН) Генічеської державної районної адміністрації Херсонської області, в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по щорічній допомозі на оздоровлення за 2004-2006 роки, в сумі 4038,50 та за 2007 рік, в сумі 1670,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що вона є постраждалою від Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом третьої групи, а відповідачем не сплачено в повному обсязі передбачену їй ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, в зв'язку з чим утворилась вказана заборгованість.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи, що всі виплати по щорічній допомозі на оздоровлення УПСЗН проводить відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836“Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року №562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2008 року позов задоволено частково. УПСЗН Генічеської державної районної адміністрації Херсонської області зобов'язано виплатити позивачці недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі 1410 грн., та за 2007 рік у розмірі 1590 грн., всього - 3000 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в задоволенні позову.
Коллегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованність постанови суду першої інстанціїї в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є постраждалою від аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом третьої групи.
Відповідно до ст. 48 Закону України №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” інвалідам Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна допомога на оздоровлення: інвалідам першої і другої груп - п'ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи - чотири мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В апеляційній скарзі відповідачем вказується, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що розміри допомоги на оздоровлення позивачці, як постраждалій від Чорнобильської катастрофи виплачені згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26липня 1996 року №836 та від 12 липня 2005 року №562.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Мінімальний розмір заробітної плати у 2004 році складав з вересня 2004 року - 237 грн. Виплачена позивачці допомога на оздоровлення склала 21,50 грн., тобто недоплата становить 237* 4-21,50 = 926, 50 грн.
Мінімальний розмір заробітної плати у 2005 році згідно Закону “Про державний бюджет на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року склав 332 грн. Виплачена позивачці допомога на оздоровлення склала 120 грн., тобто недоплата становить: 332*4-90 = 1238 грн.
Мінімальний розмір заробітної плати у 2006 році згідно Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" склав 375 грн. Допомога на оздоровлення була виплачена позивачці у розмірі 90 грн., тобто недоплата склала:375*4-90 = 1 410 грн.
Мінімальний розмір заробітної плати у 2007 році згідно Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" з липня 2007 року складав 440 грн. Виплачена у грудні 2007 року позивачці допомога на оздоровлення склала 90 грн., тобто недоплата становить: 440 х 4-90= 1670 грн.
Загальна сума недоплати складає 5 244,50 грн.
При винесені рішення, суд першої інстанції в першу чергу, керувався нормами Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів (ч.3 ст. 22 Конституції України), не застосовуючи положення Законів України “Про державний бюджет України”, в зв'язку з тим , що вони суперечать нормам Конституції України.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, ст. 22 Конституції України, ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Виходячи із вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або змін до чинних Законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Крім того, колегія суддів погоджується з посиланням суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, ст. 101, 103, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” №486-16 (справа про соціальні права громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України, (є неконституційними) положення п. 30 ст. 71 останнього Закону, за якими у 2007 році зупинені виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Необхідно зазначити, що встановлений ще у 1996 році постановою Кабінету Міністрів України №836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України. При цьому жоден Закон України «Про Державний бюджет» за вказаний період не містив обмежень щодо застосування ст. 48 Закону №796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України надалі жодних рішень з цих питань не приймали, то відповідно до загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні цього спору має бути застосована саме ст. 48 Закону №796-ХІІ, а не постанова №836.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач повинен виплатити ОСОБА_1, фактично недоплачену частину щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки з огляду на суму мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату.
Крім того, згідно з ч.1 ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” - суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського Суду, як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції “Кожна ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права”.
Розглядаючи борги у сенсі поняття “власності”, яке міститься у ч.1 ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції і яке не обмежене лише власністю на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як “майнові права” і, таким чином, як власність.
Тому при розгляді справи «Качко проти України» (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету, держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення суду).
В зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно якого встановлені надбавки з бюджету, і який є діючим, та Закону України “Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (п.26 рішення Качко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бірдов проти Росії, № 59498/00).
Тому посилання апелянта на відсутність фінансових можливостей держави не можуть бути прийняті до уваги.
Але, вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в частині вимог за 2004 та 2005 роки необхідно відмовити, оскільки вони були заявлені за межами строку позовної давності, встановленого ст. 100 КАС України, тому розрахунок допомоги на оздоровлення суд розрахував за 2006-2007 роки, але з даним висновком суду погодитися неможливо. Відповідно до вимог діючого законодавства, в даному випадку строки давності не встановлюються, оскільки позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав, а саме права на соціальні виплати, виплата яких гарантується Державою.
Відповідно до п. 4. ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно п. 2 ч. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Із врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову не є обґрунтованим. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2008 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ч.1 ст. 195, ч.3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.3 ст. 205, ч.1 ст.207, ст.254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Генічеської державної районної адміністрації Херсонської області - задовольнити частково.
Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 07 лютого 2008 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Генічеської державної районної адміністрації Херсонської області про стягнення з відповідача недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Генічеської державної районної адміністрації Херсонської області про стягнення з відповідача недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки - задовольнити.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Генічеської державної районної адміністрації Херсонської області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки, в розмірі 5 244,50 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Суддя: Стас Л.В.