«02» квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.,
суддів: Косцової І. П., Шеметенко Л.П.,
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області на постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 30 січня 2008 року, по справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про незаконну бездіяльність та стягнення невиплачених сум грошової компенсації за невидану санаторну путівку, -
Позивачка - ОСОБА_1, звернулася до суду з позовами до Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області, в якому просила визнати її право та право її неповнолітньої дитини - ОСОБА_2, інтереси якої вона представляє, на щорічні санаторні путівки, а при їх відсутності на грошову компенсацію за період з 2004 по 2006 роки, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є громадянкою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, а відповідачем не була виплачена в повному обсязі вказана допомога, чим порушується ст. ст. 30 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, у розмірі 6401 грн..
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вказуючи, виплати було проведено відповідно до чинного законодавства.
Постановою Генічеського районного суду Херсонської області від 30 січня 2008 року - позов задоволено частково, а саме: Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області зобов'язано виплатити ОСОБА_1, невиплачену компенсацію за ненадану санаторно-курортну путівку їй та її дитині - ОСОБА_2., у розмірі 124 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відмовляючи ОСОБА_1, у задоволені частини позовних вимог, відносно стягнення з відповідача компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку за 2004 рік у розмірі 2936 грн., та за 2006 рік у розмірі 3465 грн., суд першої інстанції виходив з того, що розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має обраховуватися виходячи з суми, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2005 року № 848 на 2004 рік, та складає для дитини, одному із батьків або особі, що їх замінює (у разі неможливості надання путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення) - 62 грн..
Проте, відносно виплати компенсації за 2006 рік, з зазначеним висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Судом встановлено, що позивачка є постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, її дитина - ОСОБА_2., 1996 року народження, також є потерпілою від Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п.6 ст. 30 Закону України №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, потерпілі діти віком до 10 років забезпечуються путівками разом з одним із батьків або особою, яка їх замінює, за умови, що останні належать до постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У разі неможливості надання путівки виплачується компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні. Порядок надання путівок та розмір їх середньої вартості визначаються Кабінетом Міністрів України.
Вказана постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2005 року № 848, розраховувалася виключно на 2004 рік та має обмеження дії в часі. Оскільки на 2005, 2006 роки ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України надалі жодних рішень з цього питання не приймали, то відповідно до загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні цього спору має бути застосована саме ст. 30 Закону №796-ХІІ, а не постанова №848.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру компенсації позивачці застосуванню підлягають п. 6 ст. 30 та ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України №848, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Таким чином, рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.
Посилаючись на лист №01.07-04/707 Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Херсонського обласного відділення, в якому повідомляється, що згідно з тендерними закупівлями Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності були придбані путівки до санаторно-курортної зони Трускавець за середньою вартістю: для дорослого з дитиною на 2004 рік - 2936,0 грн., на 2005 рік - 4140,0 грн., на 2006 рік - 3465,0 грн., колегія суддів вважає можливим задовольнити позов в частині виплати компенсації позивачці за не отриману путівку за 2006 рік, в розмірі середньої вартості путівки до санаторно-курортної зони Трускавець, в сумі 3465,0 грн..
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач повинен виплатити ОСОБА_1, фактично невиплачену компенсацію за невикористану санаторно-курортну путівку за 2004 рік та за 2006 рік, з огляду на середню суму вартості путівки в України на момент виплати.
Грошова компенсація або компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування, не одержана особою з вини органу виконавчої влади, підлягає відшкодуванню без обмеження будь-яким строком. Тому, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги за 2004 рік заявлені поза межами строку позовної давності, необґрунтованим та таким, що не відповідає діючому законодавству. Оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2005 року № 848 встановлює розмір середньої вартості путівки для виплати компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на 2004 рік для громадян, які належать до першої категорії - 107 грн., для дітей, одному із батьків або особі, що їх замінює (у разі неможливості надання путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення) - 62 грн., то разом до виплати позивачці за 2004 рік: 107+62 = 169 грн..
Відповідно до п. 4. ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно п. 2, п.3 ч. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Із врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову не є обґрунтованим. Судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 30 січня 2008 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Керуючись ч.1 ст. 195, ч.3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ч.1 ст.207, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області - задовольнити частково.
Постанову Генічеського районного суду Херсонської області від 30 січня 2008 року, по справі за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про незаконну бездіяльність та стягнення невиплачених сум грошової компенсації за невидану санаторну путівку - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позови ОСОБА_1 та ОСОБА_1 в інтересах її неповнолітньої доньки - ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області про незаконну бездіяльність та стягнення невиплачених сум грошової компенсації за невидану санаторну путівку - задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області щодо невидачі ОСОБА_1, та ОСОБА_2., компенсації за невикористану санаторно-курортну путівку - неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Генічеської районної державної адміністрації Херсонської області виплатити ОСОБА_1 та її неповнолітньої доньці ОСОБА_2 компенсацію за невикористану санаторно-курортну путівку для осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС за 2004 рік в розмірі 169 грн., та за 2006 рік в розмірі середньої вартості путівки в Україні в розмірі 3465,0 грн..
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Суддя: Л.В. Стас