«19» лютого 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.
суддів: Косцової І.П., Шеметенко Л.П.,
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 09 червня 2008 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, -
Позивач - ОСОБА_1., звернувся до суду з позовом, в якому просив постанову №33 від 24.03.2008 року про притягнення його відповідачем до адміністративної відповідальності - скасувати.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2008 року провадження у вказаній справі - зупинено, до вирішення іншої справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Компанії “Пасіфік Мерітайм” до Державної інспекції за цінами в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення №20 від 25.03.2008 року, про визнання таким, що не підлягає виконанню припису №10/15-716 від 25.03.2008 року, що знаходиться в провадженні господарського суду Миколаївської області, який вирішує питання про те, чи можуть встановлюватися державні ціни та тарифи на надані ТОВ “Пасіфік Мерітайм” послуги.
В апеляційній скарзі представник Державної інспекції за цінами в Миколаївській області, просить ухвалу суду від 09 червня 2008 року скасувати, як постановлену з порушенням норм процесуального права та задовольнити заявлене клопотання про закриття провадження у вказаній справі, посилаючись на те, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори про накладення адміністративних стягнень.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвал суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної інспекції за цінами в Миколаївській області не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі, суд першої інстанції керувався тим, що в даному випадку позивачем ставиться питання про обгрунтованість дій посадових осіб та державних органів при розгляді справи про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності, і колегія суддів погоджується з таким висновком суду. До юрисдисдикції адміністративних судів, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України, не відноситься вирішення справ про накладення адміністративних стягнень, які розглядають районні, районні у містах, міські чи міськрайонні суди (судді) у випадках, що визначені статею 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення і ч.2 ст. 386 Митного кодексу України, та в порядку встановленому цими законодавчими актами.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на невідповідність ухвали суду першої інстанції п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України не є обгрунтованим, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення здійснюються шляхом подання адміністративного позову до адміністративного суду (районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду), який суд розглядає за правилами адміністративного судочинства, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України. Постанову суду (судді) у справі про адміністративні правопорушення може бути переглянуто лише за правилами Кодексу України про адміністративні правопорушення (ч.1 ст. 294).
Крім того, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 156 КАС України, суд зупиняє провадження по справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адмністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили рішенням в іншій справі, і колегія суддів згодна з таким обгрунтованням висновку суду першої інстанції.
Зупинення провадження у справі має обумовлюватись відповідним предметом спору в іншій справі, яка вже розглядається та її вирішення може вплинути на вирішення даної справи. Колегія суддів вважає, що предмет даного спору є нерозривним з предметом спору, що знаходиться на вирішенні у господарському суді Миколаївської області, та не підлягає окремому розгляду, оскільки для прийняття рішення по суті, необхідно вирішити питання про те, чи можуть встановлюватися державні ціни та тарифи на надані послуги ТОВ “Пасіфік Мерітайм”, заступником директора по економіці та фінансам якого є позивач.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального права при прийнятті рішення, тому апеляційну скаргу Державної інспекції за цінами в Миколаївській області слід залишити без задоволення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч.1 ст.205, ст. 254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державної інспекції за цінами в Миколаївській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 червня 2008 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Суддя: Стас Л.В.