«23» березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.
суддів Шеметенко Л.П., Косцової І.П.,
при секретарі - Філатовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу військової частини А1559 на постанову Балтського районного суду Одеської області від 07 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1559 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення, -
Позивач - ОСОБА_1., звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з в/ч А1559 грошову компенсацію за неотримане продовольче забезпечення за період з 11.03.2000 року по 03.01.2007 року, в розмірі 31164, 26 грн..
Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що правових підстав для задоволення позову - не вбачається.
Постановою Балтського районного суду Одеської області від 07 вересня 2007 року позов задоволено.
У апеляційній скарзі представник відповідача, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1., проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, в тому числі у військовій частині А1559, перебуваючи при цьому на продовольчому забезпеченні. 03.01.2007 року він був звільнений за пп. «г» п. 63 (в зв'язку з скороченням штатів ). Фактично у вказаний період перебування на продовольчому забезпеченні, ОСОБА_1., не отримував ні продовольчі пайки, ні грошову компенсацію за них. В результаті розмір утвореної заборгованості перед позивачем складає 31 164, 26 грн..
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про Збройні Сили України” військовослужбовцям гарантується одержання за рахунок держави речового майна та продовольчих пайків у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України.
Право на отримання військовослужбовцями за рахунок держави грошового забезпечення, а також речового майна та продовольчих пайків, або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них, передбачено ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Разом з тим, згідно з п. 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 року (з послідуючими змінами), що набрав чинності 11.03.2000 року, призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість продовольчих пайків та речового майна, за винятком відповідних категорій військовослужбовців (військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби Безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та її відомчу належність), до яких позивач не належить.
На час виникнення спірних відносин, вказаний Закон України був чинним, Конституційним Судом України неконституційним не визнавався, а тому діяв на всій території України і підлягав обов'язковому виконанню.
Крім того, з 29 березня 2002 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України №426, якою затверджено норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань. Жодною з норм харчування, визначених цією постановою, не передбачено вадачу генералам, офіцерам, прапорщикам та військовослужбовцям за контрактом продовольчого пайка. Видача такого пайка передбачалась лише нормою №7, введеною постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.1996року №316“Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань”, яка втратила чинність згідно з вказаною постановою Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 року. Видача ж продовольчого пайка за нормою №7 “Пайок для видачі на руки генералам, адміралам, офіцерам, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом...” фактично припинилась з дати набуття чинності Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, тобто з 11 березня 2000 року. З цього ж часу й припинилось фінансування Зброойних Сил України на виплату грошової компенсації замість неотриманого продовольчого пайка.
Колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції відносно того, що внаслідок припинення дії норми №7 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.1996року №316 він мав право на отримання іншої норми продовольчого забезпечення, зокрема №1 “Загальновійськова”, оскільки постанова Кабінету Міністрів України №426 від 29.03.2002 року закріплює, що нормою №1 забезпечується харчування лише військовослужбовців строкової служби, до яких ОСОБА_1., не належить.
Таким чином, колегія суддів вважає не обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність вимог позивача щодо стягнення на його користь грошової компенсації за неотримане продовольче забезпечення на суму 31 164, 26 грн., оскільки ці виплати були призупинені і не проводяться.
Відповідно до п. 4. ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно п. 2 ч. 205 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Із врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не є обґрунтованим. Суддів колегія вважає за необхідне скасувати постанову Балтського районного суду Одеської області від 07 вересня 2007 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ч.1 ст. 195, ч.3 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202, ч.3 ст. 205, ч.1 ст.207, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу військової частини А1559 - задовольнити.
Постанову Балтського районного суду Одеської області від 07 вересня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1559 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини А1559 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий: /підпис/