«21» травня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Стас Л.В.
суддів: Шеметенко Л.І. Косцової І.П.
при секретарі - Філатовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на постанову господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2007 року, по справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області про скасування вимог про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 232, 32 грн., -
Позивач - приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області., в якому просить скасувати вимогу від 01.08.2007 року №Ф-199 про сплату страхових внесків у сумі 232,32грн..
Постановою господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2007 року у задоволені позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноту з'ясування обставин справи, що мають істотне значення для її вирішення, просить постанову господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2007 року скасувати, та прийняти нову - про задоволення позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанцій встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_2, здійснює господарську діяльність на підставі торгового патенту та сплачує фіксовану суму податку, тобто застосовує спрощений режим оподаткування.
14 березня 2007 року відповідно до акту камеральної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2., було нарахована до сплати сума страхового внеску.
Разом з тим, відповідно до складеного акту камеральної перевірки, Управлінням ПФУ в Баштанському районі Миколаївської області суб'єкту підприємницької діяльностіОСОБА_2 було нараховано суму внесків до пенсійного фонду України, що підлягають сплаті в розмірі 232,32грн..
Відповідно до п. 4 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", передбачено, що до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий
Справа№22а- 3144/2008р.
Головуючий суддя 1-ої інстанції суддя - Фролов В.Д. Категорія : 75
Доповідач суддя - Стас Л.В.
спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту) на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Згідно з Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", фіксований розмір страхового внеску для даної категорії осіб встановлений п.2 ст.4 Закону і складав 32% від об'єкта оподаткування визначеного п.2 ст.2 вказаного Закону.
Таким чином, з 1 січня до 1 квітня 2005 року діяв порядок сплати єдиного та фіксованого податків та страхових внесків до фондів, встановлений Законом України від 23.12.2004р. №2285-ІУ "Про Державний бюджет України на 2005 рік". Відповідно до цього порядку, сума єдиного та фіксованого податків у повному обсязі зараховувалася до місцевих бюджетів. Для підприємців - фізичних осіб, які обрали особливий режим оподаткування, у цей період було встановлено фіксований розмір пенсійного внеску за себе і членів своєї родини, який дорівнював розміру мінімального страхового внеску (262 грн. х 0.32 = 83.84 грн).
Таким чином позивач вважає, що ОСОБА_2. повинен сплатити до Пенсійного фонду України фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 83,84 грн. за січень - лютий та 81,14 грн. за березень 2005р., з урахуванням частини єдиного та фіксованого податків, перерахованих Державним казначейством України у грудні 2004 року та за 1 квартал 2005 рік, тобто актом зменшено розмір на 16,50 гривень.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що якщо підприємці - платники фіксованого податку у першому кварталі 2005 року не сплачували встановленого розміру фіксованого пенсійного внеску, на борги, що у них утворилися перед Пенсійним фондом, поширюється дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.03.2005 р. №58-2005-р, у частині тимчасового припинення перевірок юридичних та фізичних осіб - платників єдиної фіксованого податку щодо сплати страхових внесків на різні види загальнообов'язкового державного соціального страхування, стягнення з них заборгованості за цими платежами, яка утворилася у 2004 році - першому кварталі 2005року, застосування пов'язаних з цим санкцій, до остаточного законодавчого врегулювання функціонування спрощеної системи оподаткування.
Пунктом 2 статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23.12.2004 року №2285-ІУ встановлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів в 2005 році належить у повному обсязі єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок. Разом з тим, п. 2 ст. 48 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. №2505-ІУ встановлено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів в 2005 році належить єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва та фіксований податок (крім частини цих податків, що зараховуються до Пенсійного фонду України та відрахувань на обов'язкове соціальне страхування) і у повному обсязі фіксований сільськогосподарський податок.
Дійсно, відповідно до ст. 1 Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - першого кварталу 2005 року" суми внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - першого кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", не вважати заборгованістю.
Колегія суддів вважає, що у складі податків згідно чинного законодавства України сплачено та не перераховано до бюджету Пенсійного фонду України страхові внески за грудень 2004 року - перший квартал 2005року. Не вважається заборгованістю та не підлягає стягненню у примусовому порядку частина внесків, яка не була сплачена страхувальниками за вказаний період безпосередньо на рахунки органів Пенсійного фонду або не погашена у порядку, визначеному ч. 5 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство. Обов'язок сплачувати ці внески не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.
Згідно з вимогами ст. 15 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-ІУ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 р. № 727/98 (далі - Указ № 727/98) про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Закону суперечать і застосуванню не підлягають
Відповідно до ст. 200 КАС України, підставами для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова господарського суду ухвалена відповідно до норм матеріального та процесуального права, скасуванню не підлягає, а наведені доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.1 ст. 195, п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200,.п.1 ч.1 ст. 205, ч.1ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на постанову господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2007 року - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2007 року, по справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Баштанському районі Миколаївської області про скасування вимог про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 232, 32 грн., - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: