21 квітня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філітовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про перерахунок розміру пенсійного забезпечення за минулий час,
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про перерахунок розміру пенсійного забезпечення за минулий час.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що з моменту його звільнення з військової служби у запас, яке відбулося 20 грудня 1984 року, Указами Президента України № 923 від 04.10.1996 року, № 847 від 14.07.1999 року, № 173 від 23.02.2002 р., № 389 від 05.05.2003 року були введені премія у розмірі 33,3%, а також нові щомісячні надбавки військовослужбовцям, проте, порушуючи його права, Миколаївський обласний військкомат не провів перерахунку розміру пенсії, що йому виплачувалася, у зв'язку із введенням цих премії та надбавок аж до 01 січня 2005 року.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача - Миколаївського обласного військкомату - у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Під час попереднього розгляду справи проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що запровадження зазначених вище додаткових видів грошового забезпечення, а також премії, відбулося після звільнення позивача у запас, відповідно, на момент виходу на пенсію вони не включалися до розміру одержуваного ним на момент звільнення грошового забезпечення, тому підстави для перерахунку пенсії позивача у зв'язку з запровадженням цих додаткових видів грошового забезпечення та премії до 01 січня 2005 року були відсутні.
Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.10.2007 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про перерахунок розміру пенсійного забезпечення за минулий час -відмовлено.
ОСОБА_1 на вищезазначену постанову подав апеляційну скаргу, в якій вказується, що постанова Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.10.2007 року є такою, що прийнята за наслідками неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеністю обставин, які суд вважає встановленими та винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є військовим пенсіонером, звільненим у запас 20 грудня 1984 року, що підтверджується витягом з наказу командира військової частини 43933 № 252 від 21.12.1984 року, а також копією розрахунку пенсії з пенсійної справи ЮН-037027.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з наступного.
Указами Президента України № 923 від 04.10.1996 р., № 847 від 14.07.1999 р., № 173 від 23.02.2002 р., № 389 від 05.05.2003 р. запроваджено нові премію та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців.
Та обставина, що у зв'язку із запровадженням зазначених вище нових премії та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, з моменту їх запровадження до 01 січня 2005 року, Миколаївським обласним військкоматом перерахунок пенсії позивача не проводився, визнається сторонами, тому суд першої інстанції вважає її доведеною.
Відповідно до вимог ст. 63 Закону N 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (із наступними змінами та доповненнями, у редакції чинній до 01 січня 2005 року; далі - Закон N 2262-ХІІ) та вимог п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям провадиться у зв'язку зі зміною (що сталася після звільнення їх зі служби) розмірів грошового забезпечення, виходячи з якого обчислюються пенсії.
Законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 01 січня 2005 р., не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон від 15 червня 2004 р. N 1769-ГУ "Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб", який набув чинності 01 січня 2005 р., не має зворотної сили.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо перерахунку його пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за минулий час, тобто до 01 січня 2005 р., задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню. Судова колегія вважає цей висновок суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.
Судова колегія не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16.10.2007 року підлягає скасуванню, так як обставини, викладені в ній відповідають матеріалам справи, постанова відповідає вимогам процесуального закону, наведені норми матеріального права застосовані судом першої інстанції вірно.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Колегія суддів вважає, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, довів свою позицію суду та доказав її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2007 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 24.04.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: