21 квітня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філатовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Херсона від 04 вересня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів міста Херсона, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про скасування рішення,
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Дніпровської районної ради народних депутатів міста Херсона, за участю третьої особи - ОСОБА_2, про скасування рішення.
Позивач просив позов задовольнити та зазначив, що рішення Виконавчого комітету Дніпровської районної ради міста Херсона за № 240 від 14.10.1988 року про передачу земельної ділянки, яка була надана позивачеві в постійне землекористування, громадянці ОСОБА_2., є неправомірним і підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням вимог законодавства України.
Відповідач позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечував.
Постановою Дніпровського районного суду міста Херсона від 04 вересня 2007 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, в якій вказується, що постанова Дніпровського районного суду міста Херсона від 04 вересня 2007 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Суд першої інстанції розглянув спір по суті та ухвалив судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з того, що між сторонами по справі має місце публічно-правовій спір.
З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна оскільки справу не належить розглядати в порядку КАС України, а тому згідно положень ст. 157 КАС України необхідно закрити провадження у справі, з наступних підстав.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.3 КАС України адміністративний суд - суд загальної юрисдикції, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Відповідно до вимог ГПК України та ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Судова колегія вважає, що компетенція адміністративного суду не поширюється на вирішення даного спору, оскільки спірні правовідносини мають цивільний характер, так як мають місце позовні вимоги про припинення права користування земельною ділянкою, що обумовлює їх розгляд у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 157 КАС України - суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Судова колегія частково приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що постанова Дніпровського районного суду міста Херсона від 04 вересня 2007 року підлягає скасуванню.
Оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, ухвалене судове рішення на підставі ч. 1 ст. 203 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; ч.1 ст. 203; п.4 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову Дніпровського районного суду міста Херсона від 04 вересня 2007 року скасувати, провадження по справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 24.04.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: