21 квітня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філітовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Очаківської міської ради у Миколаївській області на постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Очаківської міської ради у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Очаківської міської ради у Миколаївській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він є учасником війни і відповідно до чинного законодавства України має право на одержання щороку разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, проте відповідач порушуючи його право відмовився виплатити зазначену допомогу.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» грошова допомога учасникам війни, на яку вони мають право, встановлена у розмірі 55 грн., які позивач одержав до 05 травня 2007 року. Також зазначила, що до теперішнього часу не внесені зміни до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», хоча зазначений закон було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України.
Постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2007 року позов задоволено повністю; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Очаківської міської ради у Миколаївській області здійснити доплату ОСОБА_1 1 175, 18 грн. в рахунок щорічної разової грошової допомоги учасникам війни за 2007 рік, передбаченої вимогами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Очаківської міської ради у Миколаївській області подало апеляційну скаргу на вищезазначену постанову, в якій вказується, що постанова Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2007 року винесена з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Колегією суддів встановлено, що позивач є пенсіонером та учасником війни. Перебуває на обліку в УПСЗН. До 05 травня 2007 року в рахунок щорічної матеріальної допомоги, передбаченої ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3552-ХІІ відповідачем йому сплачено 55 грн.
Вирішуючи справу суд першої інстанції виходив з наступного.
Згідно з вимогами ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону № 3552-ХІІ учасникам війни здійснюється у розмірі 55 грн. Вимогами п. 13 ст. 71 цього Закону зупинено на 2007 рік дію ч. 5 ст. 14 Закону України № 3552-ХІІ в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. у справі N 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначені вище положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і тому з 09 липня 2007 року втратили чинність.
Крім цього, вимогами ч. 3 ст. 2 Закону № 3552-ХІІ передбачено, що нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, встановлені цим Законом, є недійсними. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 4 Закону № 3552-ХІІ до ветеранів війни, крім інших належать й учасники війни.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону № 3552-ХІІ, щорічно до 05 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно абз. 8 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Абз. 1 ч. 1 ст. 28 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Вимогами ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" для осіб, які втратили працездатність з 01 квітня 2007 року затверджено прожитковий мінімум на одну особу у 406 грн. та встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 квітня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком у період з 01 квітня 2007 року по теперішній час складає 410 грн. 06 коп. (406х1%+406), а тому розмір щорічної разової грошової допомоги, що мала бути сплачена позивачеві відповідно до вимог ч. 5 ст. 14 Закону № 3552-ХІІ, становить 1230 грн. 18 коп.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 17-1 Закону № 3552-ХІІ, щорічну виплату разової грошової допомоги до 05 травня в розмірах, встановлених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення. Частиною 4 цієї статті передбачено право осіб, які не отримали разової грошової допомоги до 05 травня, звернутися за нею та отримати до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Як вбачається з відповіді УПСЗН № 2-40 від 10.08.2007 року (а.с. 6), 06 серпня 2007 року, після ухвалення Конституційним Судом України зазначеного вище рішення, позивач звернувся до відповідача за одержанням недоплаченої йому суми грошової допомоги, однак одержав відмову у виплаті з посиланням на відсутність асигнувань з державного бюджету на ці цілі.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції "Кожна фізична...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у ч. 1 ст. формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатися як "майнові права" і, таким чином, як "власність".
Виходячи з цього, при розгляді справи "Кечко проти України" (заява №63134/00) Європейський суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам із державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство, однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлено надбавки з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як lex specialis.
Також, суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення суду).
Виходячи з наведеного, відмова відповідача здійснити виплату недоплаченої позивачеві частини щорічної разової грошової допомоги є незаконною, а вимоги останнього такими, що підлягають задоволенню
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відмова відповідача здійснити виплату недоплаченої позивачеві частини щорічної разової грошової допомоги є незаконною, а вимоги останнього такими, що підлягають задоволенню
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.
Судова колегія не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2007 року підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач свою позицію суду не обґрунтував та не доказав її.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Очаківської міської ради у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 жовтня 2007 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 24.04.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: