23 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючого - Шеметенко Л.П.
суддів - Стас Л.В.
- Косцової І.П.
при секретарі - Філатовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу міського голови м. Баштанка на постанову господарського суду Миколаївської області від 08.10.2007 року по адміністративній справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Миколаївської області про визнання нечинними рішень, -
В вересні 2007 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати нечинним рішення Баштанської міської ради від 21.08.2007 року № 1 «Про внесення змін у пункт 2 рішення міської ради від 18.07.2007 року №1 «Про встановлення нової ставки ринкового збору на промислову групу товарів» та зобов'язати Баштанську міську раду прийняти рішення «Про встановлення ставок ринкового збору на промислову групу товарів» на підставі Указу Президента України від 28.06.1999 року № 761\99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» та у спосіб передбачений Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», позивач також просила стягнути з Баштанської міської ради Миколаївської області на її користь судові витрати.
В подальшому позивачка уточнила вимоги, та просила визнати нечинним рішення Баштанської міської ради від 18.07.2007 року № 1 та рішення Баштанської міської ради від 21.08.2007 року № 1, визнати бездіяльність та незаконні дії Баштанського міського голови Рибаченка Володимира Федоровича при прийнятті рішень Баштанської міської ради від 18.07.2007 року № 1 та від 21.08.2007 року №1, зобов'язати Баштанську міську раду прийняти рішення «Про встановлення ставок ринкового збору на промислову групу товарів» на підставі Указу Президента України від 28.06.1999 року № 761\99 «Про впорядкування механізму сплати ринкового збору» та у спосіб передбачений Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а також стягнути на її користь з Баштанської міської ради судові витрати.
Представник відповідача позов не визнав зазначаючи, що вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160 не виконувались, оскільки прийняті рішення не є регуляторними актами.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 08.10.2007 року позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено.
Визнано нечинним рішення Баштанської міської ради № 1 від 18.07.2007 року «Про встановлення нової ставки ринкового збору на промислову групу товарів» і №1 від 28.08.2007 року «Про внесення змін у пункт 2 рішення міської ради від 18.07.2007 року №1 «Про встановлення нової ставки ринкового збору на промислову групу товарів».
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою міський голова м. Баштанка подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 08.10.2007 року у справі № 6\601\07 та прийняти нову постанову суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції зазначив, що 18.07.2007 р. Баштанською міською радою прийнято рішення за № 1 «Про встановлення нової ставки ринкового збору на промислову групу товарів», 21.08.2007 року міськрадою прийнято рішення також за № 1 «Про внесення змін у пункт 2 рішення міської ради від 18.07.2007 р. № 1 «Про встановлення нової ставки ринкового збору на промислову групу товарів».
Виходячи з вимог ст. 1 Закону України від 11.09.2003 р № 1160-ІV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», суд першої інстанції зазначив, що регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані, зокрема, на правове регулювання господарських відносин.
Оскільки, рішення органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх компетенції щодо податків та зборів, спрямовані на правове регулювання господарських відносин, та відповідно є регуляторним актом.
Зазначив, що відповідно до ст.36 вказаного Закону, регуляторний акт не може бути прийнятий органом місцевого самоврядування без попереднього оприлюднення проекту регуляторного акта та аналізу його регуляторного впливу. Вказавши, що відповідачем проектів рішень та відповідний аналіз їх регуляторного впливу оприлюднено не було, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи вказаний спір, порушив правила предметної підсудності, виходячи з наступного.
Згідно до п. 1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 1 статті 17 КАС України визначає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Предметна підсудність адміністративних справ закріплена ст.18 КАС України, зокрема ч.1 вказаної статті зазначає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих які підсудні окружним адміністративним судам.
Статтею 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до органів місцевого самоврядування віднесено: сільські, селищні, міські, районні у містах ради; виконавчі комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської, районної у місті ради, районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем пред'явлено позов до органу місцевого самоврядування, його належить розглядати в місцевому загальному суді як адміністративному, про що чітко зазначено в Кодексі адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушив вказані вимоги щодо предметної підсудності адміністративних справ та прийняв рішення неповноважним складом суду, відповідно до ч.1 п.1 ст.204 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо справу в суді першої інстанції розглянуто або вирішено неповноважним складом суду.
Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.204, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу міського голови м. Баштанка Миколаївської області - задовольнити частково.
Постанову господарського суду Миколаївської області від 08.10.2007 року - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Баштанського районного суду Миколаївської області.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 28.04.2009 року.
Головуючий: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.П. Косцова