«23» квітня 2009 року
м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -
Шеметенко Л.П.
судді -
Косцової І.П.
судді -
Стас Л.В.
при секретарі -
Філатовій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2007 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Миколаївської області про захист прав,
встановила:
У грудні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до прокуратури Миколаївської області та просив:
- визнати протиправною відмову прокуратури Миколаївської області у виплаті грошової допомоги;
- зобов'язати прокуратуру Миколаївської області виплатити грошову допомогу, передбачену ст. 51-1 Закону України «Про прокуратуру» за 12 повних років у розмірі 34762 грн.
- зобов'язати прокуратуру Миколаївської області змінити формулювання звільнення у наказі №88 к від 15.12.2006 року та доповнити його після «ст. 38 КЗпП України» словами «у зв'язку з виходом на пенсію».
Свої позовні вимоги ОСОБА_1. обґрунтовує тим, що він проходив службу в органах прокуратури. 15 грудня 2006 року був звільнений в зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років. Проте, всупереч фактичним обставинам його було звільнено «за власним бажанням», через що було відмовлено у виплаті грошової допомоги, що передбачена ч. 15 ст. 50 - 1 Закону України «Про прокуратуру».
У судовому засіданні позивач підтримав позов.
Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1., з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач з 04.05.1994 року перебував на посаді прокурора відділу нагляду за виконанням законів спеціальними підрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Миколаївської області, а з 18.04.1996 р. на посаді старшого прокурора вказаного відділу. Стаж роботи в органах прокуратури складає 12 років 7 місяців.
15.12.2006 р. наказом прокурора Миколаївської області № 88/к - старшого прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство прокуратури Миколаївської області радника юстиції ОСОБА_1 з 15 грудня 2006 року звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову виходив з того, що позивач з 1983 року, після звільнення з органів внутрішніх справ, отримував пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в подальшому позивач, відмовляючись від пенсії, що була призначена відповідно до вказаного Закону, просив призначити пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», тобто після звільнення з органів прокуратури позивач не вийшов на пенсію, а продовжив отримувати пенсію.
Згідно з частиною 15 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим прокуратури чи на посадах у науково-начальних закладах прокуратури.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. до роботи в органах прокуратури, з 01.02.1959 року по 01.12.1983 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді начальника штабу УВС Миколаївської області у званні підполковника внутрішньої служби.
Звільнившись з органів внутрішніх справ з 01.12.1983 р. у відставку на підставі п.б ст.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР ввід 23.10.1973 р. № 778 (по хворобі - визнано військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку), ОСОБА_1. являвся пенсіонером МВС, отримував пенсію за вислугою років з 02.12.1983 р.
Перебуваючи на вищевказаній посаді в органах прокуратури Миколаївської області, позивач надав рапорт про видачу документів на оформлення пенсії з 01.12.2006 р. та відповідно до наданої довідки Управління Міністерства внутрішніх справ в Миколаївській області, являючись пенсіонером МВС, отримував пенсію за вислугою років, виплата якої була припинена з 01.12.2006 р. в зв'язку з переходом до Пенсійного фонду (а.с.15).
Позивач надав рапорт на звільнення його з органів прокуратури на пенсію за вислугою років з 15.12.2006 р. з виплатою грошової допомоги відповідно до ч.15 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» за 12 повних відпрацьованих ним на посаді прокурора років.
Колегія суддів вважає, що дія ч.15 ст.50 -1 Закону України «Про прокуратуру» поширюється на осіб, які після набрання ним чинності продовжують працювати і яким грошова допомога буде виплачуватись лише за умови звільнення з посад з одночасним призначенням пенсії, оскільки позивач отримував пенсію за вислугою років, а в подальшому лише її переоформив відповідно до Закону України «Про прокуратуру», то позивач не мав права на грошову допомогу, передбачену ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».
Одночасно колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.38 КЗпП України передбачає право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, саме з його ініціативи, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (в конкретному випадку, як зазначив позивач в заяві - вихід на пенсію), то власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Тобто законодавцем зазначено саме звільнення працівника за власним бажанням та переліковуються саме випадки, коли закон зобов'язує власників звільнити працівників у такий строк, про який вони просять, та не зазначено, що власник повинен вказувати саме причину звільнення.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно зміни формулювання його звільнення та доповнення після слів «за ст.38 КЗпП України» словами «у зв'язку з виходом на пенсію» не ґрунтуються на діючому законодавстві, в зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в їх задоволенні.
При розгляді справи суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права та вірно встановив фактичні обставини справи та дав правову оцінку.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки суду обґрунтовані та мають посилання на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ч. 1 ст. 195, ст.196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Центрального суду м. Миколаєва від 03 серпня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Повний текст судового рішення виготовлено 28 квітня 2009 року.
Головуючий:
Л.П. Шеметенко
Суддя:
/підпис/
І.П. Косцова
Суддя:
/підпис/
Л.В. Стас