19 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Охрімчук Л.І., Лихути Л.М., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та про поділ спадкового майна за касаційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 03 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 12 травня 2004 року,
У грудні 1999 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним та про поділ спадкового майна.
У позовній заяві вказував, що 19 червня 1999 року державним нотаріусом Другої Рівненської Державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Спадкове майно складається з будинку АДРЕСА_1.
Цей будинок належав його батькам - ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Батько помер у 1984 році, залишивши заповіт на ім'я сина ОСОБА_8, який помер 06 жовтня 1995 року, фактично прийнявши спадщину, але не оформив її у встановленому порядку.
ОСОБА_7, яка була власником половини спірного будинку і проживала у ньому, померла 12 червня 1999 року.
Після її смерті відкрилася спадщина на належну їй частину будинку, яку прийняв він та діти відповідачки і померлого брата - ОСОБА_9 та ОСОБА_10.
Після смерті матері він користувався кімнатами в будинку, в яких вона проживала.
Посилаючись на те, що добровільно розділити спадкове майно відповідачка не бажає, просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 червня 1996 року на ім'я відповідачки і розділити спадкове майно, виділивши йому ¼ спірного будинку, як спадкоємцю за законом після смерті матері, яка була власником половини цього будинку. Крім того, просив визнати за ним право власності на гараж біля спірного будинку, визнати частково недійсним свідоцтво про право власності, видане на ім'я відповідачки та її дітей та провести поділ будинку згідно 2 варіанту судово-технічної експертизи та продовжити строк прийняття спадщини.
Рішенням Рівненського міського суду від 03 лютого 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 травня 2004 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
ОСОБА_2 також подала касаційну скаргу в якій просить змінити судові рішення та задовольнити її вимоги про виключення із мотивувальної частини рішення суду першої інстанції висновок суду про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.
Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 03 лютого 2004 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 12 травня 2004 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
Л.І. Охрімчук
Л.М. Лихута Ю.Л. Сенін