Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
13 лютого 2014 р. № 820/10327/13-а
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - судді Зінченко А.В.,
суддів - Панченко О.В., Спірідонова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації та Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому після уточнення позовних вимог просив суд зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів», за кодом 0501150, для виплати ОСОБА_1 заборгованості з виплати грошового утримання судді в розмірі 84 134,20 грн. у тому числі податок з доходів фізичних осіб в розмірі 10 974,03 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року та стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати грошового утримання судді в розмірі 84 134,20 грн., у тому числі податок з доходів фізичних осіб в розмірі 10 974,03 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року.
В обґрунтування позовних вимог посилався на Закони України "Про статус суддів", "Про судоустрій", постанови КМ України №№ 513, 514 від 30.06.2005р., зазначив, що право на перерахування грошового утримання виникло внаслідок відповідного підвищення посадових окладів Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України.
В судове засідання позивач не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник ДСА України в судове засідання не прибув, але надав до суду клопотання, в якому вимоги, викладені в запереченні на позовну заяву підтримав повному обсязі та просив справу розглядати без його участі.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст. 128 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 з 01 червня 2005р. по 01 січня 2006р. перебував на посаді судді військового суду Харківського гарнізону.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату не нижчу від визначеної законом.
Згідно ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Частиною 1 ст.44 Закону України "Про статус суддів" передбачено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.
Відповідно до ч. 2 ст.44 Закону України "Про статус суддів" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин), розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Згідно з вказаною нормою, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим встановленого ст. 44 вказаного закону в співвідношення до окладу Голови Верховного Суду України. Недодержання цього принципу є порушенням конституційного права суддів на отримання заробітної плати не нижче, від визначеної законом, та порушенням конституційних гарантій щодо незалежності та недоторканності суддів.
30 червня 2005 року КМ України прийнято постанови №513 "Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України" та №514 "Про оплату праці Голови, першого заступника Голови та заступника Голови Верховного Суду України", якими надано зворотню дію в часі - набрання їх чинності з 1 червня 2005 року. На підставі цих нормативних актів зазначеним особам були підвищені посадові оклади та встановлені відповідні системи оплати їх праці.
03.09.2005 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №865 "Про оплату праці суддів", якою підвищено їм посадові оклади пропорційно до окладів голів та заступників голів названих судів, однак набрання чинності цієї постанови було визначено на майбутнє - з 1 січня 2006 року, відповідно до пункту 5 цієї Постанови.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007р. при розгляді справи щодо законності окремих положень постанови КМ України від 03.09.2005р. № 865 встановлено, що п.5 зазначеної постанови суперечить ч.2 ст. 44 Закону України "Про статус суддів", тобто є незаконним. Постанова ВАС України від 16.05.2007р. набрала законної сили.
Відповідно до положень ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судом встановлена неправомірність застосування положень постанови КМ України № 865 від 03.09.2005р. з 01.01.2006р., судді за вказаний період отримували грошове забезпечення у меншому розмірі, ніж було передбачено законом України "Про статус суддів".
Отже, з 01 червня 2005р. по 01.01.2006р. оклади суддів місцевих загальних судів були меншими та не відповідали відсотковому співвідношенню новому розміру окладу Голови ВС України, зокрема суддів військового суду Харківського гарнізону, про що до суду надано відповідні розрахунки бухгалтерії військового суду Харківського гарнізону.
Суд також вказує, що Листом за Вих.№17-4640/07 від 19.07.2007 року Державна судова адміністрація України головних бухгалтерів апеляційних і місцевих господарських та військових судів зобов'язала у зв'язку з прийняттям постанови ВАСУ від 16.05.2007 року щодо застосування постанови КМУ від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці суддів» з 01 червня 2005 року надати розрахунки заробітної плати суддів, щомісячного грошового утримання та щомісячного довічного грошового утримання за червень-грудень 2005 року відповідно до таблиць, що додавались.
Зазначеним листом роз'яснено, що розрахунки потрібно було здійснити виходячи із посадових окладів передбачених вказаною постановою з урахуванням встановлених на той час надбавок, доплат та премій за фактично відпрацьований час.
На виконання вказаного листа ДСА України головний бухгалтер Військового місцевого суду Харківського гарнізону здійснив розрахунки грошового забезпечення, щомісячного грошового утримання та щомісячного довічного грошового утримання, згідно наданих таблиць, які Листом №548 від 24.07.2007 року були направлені до ДСА України.
Таким чином, матеріали справи містять розрахунки щомісячного грошового утримання та щомісячного довічного грошового утримання виходячи із посадових окладів, передбачених постановою КМУ №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» з урахуванням встановлених на той час надбавок, доплат та премій за фактично відпрацьований час.
Згідно щомісячного розрахунку фонду оплати праці суддів за червень-грудень 2005 року та Довідки №406-5 від 10.10.2008 року нараховане грошове утримання виходячи з посадових окладів, встановлених Постановою КМУ №865 від 03.09.2005 року, становить: 95 023,01 грн.
Розмір фактично виплаченого ОСОБА_1 грошового утримання становить 21862,84 грн., згідно Довідки №406-5 від 10.10.2008 року .
Розмір недоплаченого грошового утримання судді ОСОБА_1., який займав посаду судді Військового місцевого суду Харківського гарнізону у період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року розраховується наступним чином:
Недоплачене грошове утримання = нараховане грошове утримання, виходячи з посадових окладів, передбачених Постановою КМУ №865 від 03.09.2005 року - фактично виплачене грошове утримання, згідно роздавальних відомостей
73160,17 грн. = 95023,01 грн. - 21 862,84 грн.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №584/95 від 10 липня 1995 року у спірний період заробітна плата суддів не обкладалась прибутковим податком за місцем основної роботи.
Ставка податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) у період червень-грудень 2005 року становила 15%.
Як вбачається з наданих роздавальних відомостей на виплату грошового забезпечення ПДФО утримувався, а потім компенсувався.
ПДФО з недоплаченого грошового утримання становить:
15% від 73 160,17 грн. = 10 974,03 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що розмір недоплаченого грошового утримання судді ОСОБА_1., який займав посаду судді військового місцевого суду Харківського гарнізону у період з 01.06.2005 року по 31.12.2005 року складає: 84134,20 грн. у т.ч. ПДФО в розмірі 10974,03 грн.
Щодо стягнення недоплачених грошового утримання судді та щомісячного довічного грошового утримання з Державної судової адміністрації України, у зв'язку з ліквідацією військового місцевого суду Харківського гарнізону.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-УІ військові суди ліквідуються з 15 вересня 2010 року.
Указом Президента України «Про ліквідацію військових апеляційних та військових місцевих судів» від 14 вересня 2010 року № 900/2010 постановлено ліквідувати, крім інших, військовий місцевий суд Харківського гарнізону.
Згідно Довідки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.01.2013 року державну реєстрацію припинення військового місцевого суду Харківського гарнізону проведено 06.12.2012 року.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів.
Суд зауважує, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Таким чином, суд вважає за необхідним вказати, що невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання невиплати мені, передбаченого законодавством розміру грошового забезпечення та щомісячного довічного грошового утримання. Право на отримання грошового забезпечення не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Відповідно до вимог до статті 120 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 року, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, та Положення про Державну судову адміністрацію України, остання здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, в тому числі військових.
Статтею 126 Закону №3018 передбачалось, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Частиною 1 статті 142 Закону № 2453-УІ встановлено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 2 статті 142 Закону № 2453-УІ передбачено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, крім Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.
Статтею 143 Закону № 2453-УІ встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Рішенням Ради суддів України 22 жовтня 2010 року № 12 (далі по тексту - Положення № 12) Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом в системі судової влади, діяльність якої підзвітна з'їзду суддів України.
ДСА України здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.
Основними завданнями ДСА України є: організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, визначених Законом. України "Про судоустрій і статус суддів"; забезпечення належних умов діяльності, судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування; участь у формуванні судів загальної юрисдикції у межах повноважень, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Пунктом 47 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету.
Головний розпорядник бюджетних коштів, крім інших, відповідно до пунктів 1-4 частини 5 статті 22 Бюджетного кодексу України: розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів)); організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/ або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань; затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.
Статтею 47 Бюджетного кодексу України встановлено, що відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Державна казначейська служба України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.
Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з положень ст. 47, 48 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державного бюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. В Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державною казначейською службою України, зокрема операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що порушене право позивача на отримання грошового утримання судді та щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, передбаченому законодавством, у період з червня по грудень 2005 року, у зв'язку з ліквідацією військового місцевого суду Харківського гарнізону, підлягає поновленню, шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів» для виплати ОСОБА_1, заборгованості з виплати грошового утримання судді в розмірі 84 134,20 грн. у т.ч. ПДФО в розмірі 10 974,03 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, та стягнення з Державної судової адміністрації України зазначених сум на користь позивача.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте, відповідачами не надано суду доказів правомірності своїх дій.
При зазначених обставинах, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені матеріалами справи, а тому є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 69-71, 94, 160 - 163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації та Державної казначейської служби України про зобов»язання вчинити певні дії - задовольнити.
Зобов'язати Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою «Виконання рішень судів на користь суддів», за кодом 0501150, для виплати ОСОБА_1 заборгованості з виплати грошового утримання судді в розмірі 84 134,20 грн. у тому числі податок з доходів фізичних осіб в розмірі 10 974,03 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року .
Стягнути з Державної судової адміністрації України на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати грошового утримання судді в розмірі 84 134 (вісімдесят чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 20 коп., у тому числі податок з доходів фізичних осіб в розмірі 10 974,03 грн. за період з 01 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови в повному обсязі апеляційної скарги.
Головуючий суддя А.В. Зінченко
Судді О.В. Панченко
М.О. Спірідонов