Іменем України
22.11.06 Справа №15/186/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Радченко О.П. судді Радченко О.П. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.
при секретарі: Акімова Т.М.
за участю представників
позивача: Горлатов С.В., довіреність б/н від 01.09.2006 р.
відповідача: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства “Севастопольський упрдор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», м. Севастополь
на рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2006р.
у справі №15/186/06
за позовом Дочірнього підприємства “Севастопольський упрдор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», м. Севастополь
юридична адреса: 99029, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 22;
фактична адреса: 99014, м. Севастополь, Камишове шосе, 9
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Оскар ЛТД», м. Запоріжжя
м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд 66, кв. 42
про стягнення 46.113,68 грн.
Встановив:
20.04.2006р. Дочірнє підприємство “Севастопольський упрдор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», м. Севастополь, (далі-позивач), звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми “Оскар ЛТД», м. Запоріжжя, (далі-відповідач), про стягнення 46.113,68 грн. заборгованості за договором № 6 постачання продукції від 26.12.2001р.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 17.07.2006р. у справі №15/186/06 (суддя Колодій Н.А.) у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду мотивовано наступним: 26.12.2001р. між сторонами укладено договір №6 постачання продукції, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач - оплачувати, в тому числі й на умовах передоплати, й прийняти продукцію. На виконання умов договору позивач сплатив 46.113,68 грн. передоплати. Відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, продукцію позивачу не поставив.
Керуючись ст.712 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості, оскільки у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед позивачем.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2006р. у справі №15/186/06 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Позивач зазначає, що суд не прийняв до уваги його письмове клопотання, яким він просив виключити з тексту позовної заяви цифри і слова: «ст.193 ХК Украины», і через це було прийнято неправомірне рішення.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.08.2006р. у даній справі апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду, який призначений на 18.10.2006р.
Розпорядженням заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду №2936 від 17.10.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Радченко О.П. (доповідач), суддів: Мірошниченко М.В., Юхименко О.В.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу та інші витребувані судом документи не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Ухвала про прийняття апеляційної скарги від 18.08.2006р. надіслана за адресою, за якою зареєстровано підприємство відповідача, а саме: м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд 66, кв. 42, згідно з листом начальника відділу реєстрації та єдиного реєстру Запорізької міської ради № 961/12 від 19.09.2006р. (міститься в матеріалах справи).
Ухвалою від 18.10.2006р. Запорізьким апеляційним господарським судом розгляд апеляційної скарги відкладений на 22.11.2006р., у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання та необхідністю надання сторонами додаткових доказів у справі.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №3328 від 21.11.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого - Радченко О.П. (доповідач), суддів: Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.
Представник позивача підтримав в судовому засіданні доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача в судове засідання 22.11.2006р. знов не з'явився.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та відсутністю представника відповідача.
За клопотанням представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
26.12.2001р. між Севастопольським управлінням автомобільних доріг, правонаступником прав і зобов'язань якого є позивач (відповідно до п.1.2 Статуту Дочірнього підприємства “Севастопольський упрдор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України») та відповідачем укладено договір № 6 постачання продукції, (далі - Договір) (а.с. 8), згідно з умовами якого відповідач зобов'язався за весь період дії Договору поставити позивачу зазначену в п.1.1 Договору продукцію, а позивач - своєчасно оплачувати й приймати продукцію.
Поставка продукції здійснюється поетапно згідно з попередньою заявкою (протокол узгодження, графік) позивача. Ціна - договірна, на підставі протоколу узгодження на момент відвантаження кожної партії продукції (п. 1.1 Договору.)
Відповідно до п.1.3 Договору позивач зобов'язався своєчасно оплачувати виставлені відповідачем рахунки на передоплату на підставі протоколу узгодження цін за заявкою позивача.
Згідно з п.6 Договору він (договір) укладений на строк з 01.01.2001р. по 31.12.2002 р.
Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, в даті Договору - 26.12.2001 р. була допущена описка, оскільки строк дії Договору визначений в п. 6 Договору - з 01.01.2001р. по 31.12.2002р.
Як стверджує позивач, він, за вимогою відповідача, перерахував кошти на загальну суму 46.113,68 грн. в якості передоплати за продукцію.
Рахунку, на підставі якого була здійснена позивачем передоплата, а також протоколу узгодження цін, заявки, на підставі яких відповідачем повинна була бути здійснена поставка, позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції надано не було.
На підтвердження наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 46.113,68 грн. позивач надав суду копію акту звірки розрахунків між сторонами станом на 10.12.2003 р. (а.с.9). Даний акт звірки не містить посилання саме на спірний Договір.
В обґрунтування своїх вимог позивачем надані копії платіжних доручень: № 311 від 14.03.2002р. на суму 13.000,00 грн., №472 від 16.04.2002р. на суму 13.000,00 грн., №535 від 25.04.2002р. на суму 61.000,00 грн., №707 від 29.05.2002р. на суму 40.001,36 грн., № 1 від 29.07.2002р. на суму 122.000,00 грн., №1306 від 13.09.2002р. на суму 37.029,46 грн., № 1522 від 23.10.2002р. на суму 9.600,00 грн., №1027 від 20.09.2001р. на суму 861,01 грн., № 867 від 27.08.2001р. на суму 22.597,92 грн., №1017 від 14.09.2001р. на суму 3.300,00 грн. (містяться в матеріалах справи). Серед них в платіжному дорученні №535 від 25.04.2002 р. на суму 61.000,00 грн. в графі «Призначення платежу» зазначено: за самосвал (що не відповідає предмету Договору), в платіжному дорученні №1 від 29.07.2002р. на суму 122.000,00 грн. в графі «Призначення платежу» зазначено: передплата рахунку №195 від 18.06.2002р. за самосвал КАМАЗ 55-111 за договором б/н від 18.06.2002р., в платіжному дорученні №1522 від 23.10.2002р. на суму 9.600,00 грн. в графі «Призначення платежу» зазначено: за рахунком №323 від 22.10.2002р. за ж.д. тариф (що не відповідає предмету Договору). В загалі жодне з наданих позивачем платіжних доручень не містить посилання на Договір.
Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, Продукцію позивачу не поставив.
В ході розгляду справи - 22.06.2006р. позивач звернувся до відповідача листом вих. №1-3/423 від 22.06.2006р. (а.с.35), з вимогою з посиланням на Договір відвантажити гранітний щебінь фр. 10-20 в рахунок погашення існуючої заборгованості в сумі 46.113,68 грн., передчасно узгодивши ціну.
Стягнення з відповідача на користь позивача 46.113,68 грн. основного боргу за Договором стало предметом спору у суді першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 99,101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, правовідносини сторін врегульовані Договором, який укладений під час дії Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст.245 ЦК УРСР за договором поставки організація-поставщик зобов'язується передати у певні строки або строк організації - покупцеві (замовникові) у власність (в оперативне управління) певну продукцію згідно з обов'язковим для обох організацій плановим актом розподілу продукції; організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію і оплатити її за встановленими цінами.
Відповідно до ст.161 ЦК УРСР зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи умови Договору, вищезазначені норми права, у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов'язання, а отже вимоги позивача про стягнення саме заборгованості в сумі 46.113,68 грн. за Договором безпідставні.
До речі, як вже зазначалось вище, лист вих. №1-3/423 від 22.06.2006р., яким позивач звернувся до відповідача вже після закінчення строку дії Договору (доказів пролонгування Договору сторонами суду не надано) містить вимогу відвантажити гранітний щебінь фр. 10 - 20.
Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Скаржник не надав ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів перерахування позивачем відповідачу 46.113,68 грн. на підставі Договору, рахунків, на підставі яких була здійснена позивачем передоплата, а також протоколу узгодження цін, заявки, на підставі яких відповідачем повинна була бути здійснена поставка.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Твердження скаржника про те, що суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги його письмове клопотання, яким він просив виключити з тексту позовної заяви цифри і слова: «ст.193 ХК Украины», не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
По-перше, слід зазначити, що вказане клопотання вих. №1-3/482 від 14.07.2006р. (а.с.34) було одержано господарським судом Запорізької області 18.07.2006р., про що свідчить штамп вхідної кореспонденції №02-6/15718 від 18.07.2006р., який міститься на супровідному листі (а.с.33), разом з яким було надано й зазначене клопотання. До речі, вказаний супровідний лист містить клопотання розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними в ній матеріалами. Отже клопотання про внесення змін у позовну заяву було надано суду першої інстанції вже після прийняття рішення у справі - 17.07.2006р.
По-друге, внаслідок цього клопотання позовна заява просто взагалі не містить нормативного обґрунтування, але предмет і підстава, а саме стягнення 46.113,68 грн. основного боргу за Договором, залишилися ті самі.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Виходячи з наведеного, апеляційна скарга Дочірнього підприємства “Севастопольський упрдор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», м. Севастополь, задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Севастопольський упрдор» Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України», м. Севастополь, залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 17.07.2006 р. у справі №15/186/06 - без змін.
Головуючий суддя Радченко О.П.
судді Радченко О.П.
Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.