01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.05.2009 № 11/203
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Авдєєва П.В.
Коршун Н.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Дутов О.М. - представник за довіреністю,
від відповідача: Павлов С.О. - представник за довіреністю,
від третьої особи: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.02.2009
у справі № 11/203 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Нерухомість"
до Міністерство оборони України
третя особа позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Міськбудінвест"
третя особа відповідача
про стягнення 100000,00 грн.
В листопаді 2008 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 100 000,00 грн. - збитків, спричинених простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором від 12.04.1999р. щодо передачі у власність позивачу квартир та судових витрат.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 24.02.2009р. у справі №11/203 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нерухомість” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати його та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи.
Відповідачем та третьою особою не надано відзив на апеляційну скаргу.
Третя особа не використала наданого законом права на участь свого представника у судове засідання. Матеріали справи містять докази про належне повідомлення третьої особи про порушення апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія встановила наступне.
Встановлено, що ТОВ "Нерухомість" відповідно до Статуту, затвердженого зборами учасників 15.04.2003 та зареєстрованого Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.05.2003р. за №07133, є правонаступником Приватного підприємства "Нерухомість".
12.04.1999р. між Головним Квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України в особі начальника управління, що діяв на підставі довіреності Міністра оборони України від 20.01.1999р. № 148/40 (далі - Сторона 1) та ПП "Нерухомість" був укладений договір про будівництво житлового будинку, за умовами якого сторони зобов'язалися шляхом об'єднання зусиль діяти в сфері житлового будівництва для досягнення наступної мети: збору вихідних даних, проектування, будівництва, введення в експлуатацію та передачі на баланс експлуатаційним організаціям житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями, об'єктами обслуговування населення, підземними гаражами, інженерними мережами і спорудами на розі вулиць Володарського та Павлівської в Радянському районі м. Києва (далі - Договір).
Головне Квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 22991333) на час розгляду спору судом першої інстанції не мало статусу юридичної особи, являючись структурним підрозділом Міністерства оборони України.
З пункту 4.1 Договору вбачається, що позивач взяв на себе зобов'язання фінансувати всі витрати, пов'язані із будівництвом об'єкта, в обсязі затвердженої кошторисної вартості будівництва, в тому числі витрати, пов'язані зі збором вихідних даних, виконання проектно-вишукувальних і будівельно-монтажних робіт, введення об'єкта в експлуатацію, здіснення Стороною 1 технагляду за будівництвом, а також витрати з передачі об'єкта на баланс експлуатаційним організаціям, оплати оренди землі на період будівництва тощо.
Відповідно до п.5.4 Договору позивач мав право залучати для досягнення мети цього Договору інвесторів, інших третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед Стороною 1 за їхні дії, безпосередньо пов'язані з предметом цього Договору.
Пунктами 3.9, 3.12 та 3.13 Договору передбачено, що Головне Квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України зобов'язалося разом із позивачем організувати прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта і передачу його на баланс експлуатаційних організацій; після введення об'єкта в експлуатацію передати позивачу його квоту загальної площі квартир, вбудовано-прибудованих приміщень, об'єктів обслуговування населення, підземних гаражів в обсягах і на умовах, визначених пунктами 8.1, 8.2, 8.3 та 8.4 цього Договору; надати в межах своєї компетенції як Замовника з проектування та будівництва, позивачу на його запит в двотижневий термін з моменту надходження запиту документи, необхідні для оформлення позивачем права власності на його частку приміщень, визначених діючими на момент здачі об'єкта в експлуатацію нормативно-правовими актами.
Згідно із п.7.2 Договору строк здачі об'єкта в експлуатацію встановлюється графіком будівництва, що буде укладений після розробки та затвердження проектно-кошторисної документації на стадії "Проект", з оформленням відповідної додаткової угоди до цього Договору. Крім того, в п.10.5 Договору зазначені попередні строки виконання робіт, зокрема, будівництво і введення в експлуатацію - січень 2000р. - червень 2001р.
Вищезазначений Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до досягнення сторонами мети цього договору або до моменту розірвання його сторонами за взаємною згодою, оформленою у простій письмовій формі (п.10.1 Договору).
27.01.2003р. між цими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про будівництво житлового будинку від 12.04.1999р.
Даною Додатковою угодою більш конкретизовано предмет Договору, а саме, відповідно до п.1 Договору ним є: будівництво 98 квартирного (8 секційного) 8-15 поверхового житлового будинку загальною площею житла орієнтовно не менше ніж 12 200 кв.м. з вбудован0прибудинковими приміщеннями соціально-побутового та адміністративного призначення, підземним паркінгом на 114 машиномісць та інженерними мережами, які розташовані по вул.. Павлівській,26/41 у Шевченківському районі м.Києва.
Зазначеною Додатковою угодою сторони також передбачили, що частка позивача у даному житловому будинку за результатами його будівництва складає : квартири орієнтовною загальною площею 1220 кв.м, що становить 10 відсотків від фактичної загальної площі квартир об”єкту; частка відповідача в об”єкті складає: квартири орієнтовною загальною площею 10 980 кв.м., що становить 90 відсотків від фактичної загальної площі об”єкту, а також всі нежитлові вбудовано-прибудовані приміщення соціально-побітового та адміністративного призначення, підземний пар кінг на 114 машиномісць та інженерні мережі.
14.02.2007р. Державною приймальною комісією прийнятий в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт: І секція шостого пускового комплексу житлового будинку за адресою: вул. Павлівська 26/41 у Шевченківському районі м. Києва, про що свідчить акт, зареєстрований в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва 26.12.2007р. за № 530 (а.с. 12).
З акту №1/453 прийому-передачі від 26.11.2008р. вбачається, що Головне Квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України передало, а ТОВ "Нерухомість" прийняло 15 квартир загальною площею 2458,40 м2 згідно із Договором про будівництво житлового будинку від 12.04.1999р. та листа № 44 від 14.10.2008 (а.с. 26).
Враховуючи права та обов”язки сторін вказаного Договору, предмет та характер правовідносин сторін за цим Договором, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що за своєю правовою природою Договір від 12.04.1999р. є Договором про сумісну (спільну) діяльність, правовідносини за яким продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України ( в редакції 2003 року ).
Відповідно до ч.1 ст.430 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року), яка діяла на час виникнення правовідносин сторін, за договором про сумісну діяльність сторони зобов”язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети.
Згідно з ч.1 ст.1130 ЦК України ( в редакції 2003 року ) за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов”язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.
Як вбачається з позовних вимог ТОВ „Нерухомість”, останній просить стягнути з відповідача понесені збитки, а саме, штраф у розмірі 100 000 грн., сплачений позивачем за несвоєчасне виконання ним зобов”язань, взятих за Договором про пайову участь у будівництві житла № 6/05 від 21.05.2001р. та за Додатковою угодою від 20.12.2006р. до даного Договору, укладених між позивачем та ТОВ „Будівельна компанія „Міськбудінвест”, яке є правонаступником всіх прав та обов”язків ДП „Міськбудінвест”( а.с.14,15).
Слід зазначити, що згідно з умовами зазначеної Додаткової угоди позивач взяв зобов”язання передати третій особі у справі -ТОВ „Будівельній компанії „Міськбудінвест” у власність квартири 1-ої секції житлового будинку по вул. Павлівській 26/41 у м.Києві протягом 3-ох календарних місяців з моменту введення 1-ої секції об”єкту в експлуатацію.
За прострочення вказаного терміну передачі квартир позивач за даною Додатковою угодою зобов”язаний сплатити на користь ТОВ „Будівельна компанія „Міськбудінвест” штраф у розмірі 100 000 грн., який позивач і сплатив товариству відповідно до платіжного доручення №16 від 13.10.2008р.
Позивач вважає, що дані збитки у вигляді сплаченого третій особі штрафу спричинені саме відповідачем у справі, оскільки останній у строк, передбачений укладеним між ними Договором від 12.04.1999р., не передав позивачу у власність квартири 1-ої секції житлового будинку по вул..Павлівській 26/41.
При цьому, позивач понесені ним збитки просить стягнути відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України.
Колегія суддів зважає на те, що за змістом ст..22 ЦК України відшкодування збитків в особи виникає внаслідок наявності складу цивільного правопорушення, а саме, при наявності порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків та причинний зв”язок між порушенням права та збитками.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб”єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов”язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов”язання другою стороною.
За змістом ч.2 ст.1131 ЦК України за домовленістю сторін договору про спільну діяльність визначається координація спільних дій або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інше.
Тобто, дана норма вказує на те, що сторони Договору про спільну діяльність для досягнення спільної мети мають діяти спільно, погоджуючи один з одним свої дії.
Як зазначалось вище, пунктом 5.4 Договору позивачу надано право залучати для досягнення мети цього Договору інвесторів, інших третіх осіб, беручи на себе відповідальність перед Стороною 1 за їхні дії, безпосередньо пов'язані з предметом цього Договору.
Виходячи зі змісту Договору від 12.04.1999р. та додаткової угоди до неї, за наслідками спільної діяльності позивач має отримати 90 відсотків від фактичної загальної площі об”єкту, а також всі нежитлові вбудовано-прибудовані приміщення соціально-побітового та адміністративного призначення, підземний пар кінг на 114 машиномісць та інженерні мережі, а відповідач - 10 відсотків від фактичної загальної площі квартир об”єкту.
Вказані Договір та Додаткова угода до нього не передбачає передачу житлової площі (квартир) в об”єкті іншим третім особам, а передбачають лише делеговане учасниками спільної діяльності позивачу право на залучення для досягнення спільної мети інвесторів, третіх осіб.
Встановлено, що фактичні дії позивача щодо взятого на себе зобов”язання за Договором про пайову участь у будівництві житла № 6/05 від 21.05.2001р. та за Додатковою угодою від 20.12.2006р. до даного Договору, укладених між позивачем та ТОВ „Будівельна компанія „Міськбудінвест”, в частині передачі третій особі у справі -ТОВ „Будівельній компанії „Міськбудінвест” у власність квартири 1-ої секції житлового будинку по вул. Павлівській 26/41 у м.Києві протягом 3-ох календарних місяців з моменту введення 1-ої секції об”єкту в експлуатацію, не погоджуються з умовами Договору про спільну діяльність від 12.04.1999р., який не передбачає право позивача укладати угоди з третіми особами про передачу їм у власність житла.
Позивачем не надано належних доказів погодження з відповідачем передачі іншій особі у власність квартир першої секції, що є продуктом їх спільної діяльності.
Тобто, встановлені обставини свідчать про те, що позивач не діяв спільно з відповідачем, як учасником спільної діяльності за укладеним між ними Договором, і односторонньо, без погодження з відповідачем взяв на себе зобов”язання по передачі у власність квартир, які є об”єктом спільної діяльності, та зобов”язався сплатити штраф за невиконання саме ним цього зобов”язання.
Відповідач не є стороною вказаного Договору та Додаткової угоди, які укладались позивачем з третьою особою - ТОВ „Будівельній компанії „Міськбудінвест”.
Окрім того, статтею 1137 Цивільного кодексу України передбачено, що порядок відшкодування витрат і збитків, пов'язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно встановив відсутність доказів того, що договір № 6/05 від 21.05.2001 позивачем був укладений в інтересах учасників договору про спільну діяльність від 12.04.1999., а також того, що понесені ним витрати у сумі 100 000,00 грн. пов'язані із виконанням ним зобов'язань за договором від 12.04.1999., а отже, дійшов до правомірного висновку про необгрунтованість позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким в позові відмовлено повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Нерухомість” на рішення Господарського суду м. Києва від 24.02.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м.Києва від 24.02.2009 року у справі №11/203 залишити без змін.
3. Матеріали справи №11/203 направити до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя Корсак В.А.
Судді Авдєєв П.В.
Коршун Н.М.