"21" травня 2009 р. Справа № 18/32
За позовом Відкрите акціонерне товариство "Шепетівський цукровий комбінат"
до відповідача Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика"
про стягнення в сумі 30 815 грн. 34 коп.
Суддя Гудак А.В.
Представники:
Від позивача : представник Водзиська Ю.Ю. дов. в справі
Від відповідача : представник Вангородський І.Я. дов. в справі
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в сумі 30815,34 грн., з яких 16775,82 грн. інфляційні нарахування, 14039,52 грн. - 25% річних за користування чужими грошовими коштами. В обгрунтування вимог зазначає, що рішенням господарського суду Рівненської області від 25.11.08 по справі № 19/115, яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.09 позов ВАТ "Шепетівський цукровий завод" до АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" задоволено частково, вирішено стягнути з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" 193480,00 грн.основного боргу, 2055,33 грн. збитків від інфляції, 21409,67 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2219,36грн. витрат по сплаті державного мита,108.91 витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу. Позивачем на підставі ч.2 ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань в розмірі 16775,82 грн. та 25% річних в сумі 14039,52 грн. за період після прийняття судом рішеня про стягнення відповідної заборгованості.В судовому засіданні просить задоволити позов в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечує за безпідставністю їх заявлення, в позові просить відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що позивач в друге звернувся до господарського суду з одним і тим же предметом позовних вимог, а саме неналежне виконання договірних зобов"язань по договору купівлі-продажу № 78/05 від 07.04.07. Поряд цим, до прийняття рішення першою інстанцією у справі № 19/115, а саме 19.11.09 АВК ТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" на рахунок позивача перерахувала суму в розмірі 16000,00 грн.Позивач, застосувавши положення ст.534 ЦК України відніс дану суму до другої черги погашення вимог кредитора, а саме - частину боргу 25% за користування чужими коштами. Після винесення рішення господарського суду Рівненської області по справі № 19/115, позивач з жовтня 2008 року по січень 2009 року здійснив подальший розрахунок інфляційних нарахувань, а 25 % до 11.02.09. Вважає, що така позиція позивача не відповідає ст.22 ГПК України в частині зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог. Щодо застосування позивачем ст.534 ЦК України, то позивач міг застосувати її тільки за згодою відповідача або за рішенням суду. Як вбачається з матеріалів справи № 19/115 від 25.11.08 на момент винесення господарським судом Рівненської області рішення, позивач не повідомив відповідача та не надав суду заяву про збільшення або зменшення розміру позовних вимог. Таким чином, позивач, ігноруючи цю норму закону, в односторонньому порядку без правових підстав здійснив нарахування інфляційних витрат та 25% річних.
В судовому засіданні оголошувалась перерва з "12" травня 2009 р. по "21" травня 2009 р. для прийнття судового рішення
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.
Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 122LH-12743.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Суд виходив з такого.
Як вбачається матеріалів справи, рішенням господарського суду Рівненської області від 25.11.08 по справі № 19/115, яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.09 позов ВАТ "Шепетівський цукровий завод" до АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" задоволено частково, вирішено стягнути з Акціонерного виробничо-комерційного товариства відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" 193480,00 грн.основного боргу, 2055,33 грн. збитків від інфляції, 21409,67 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2219,36грн. витрат по сплаті державного мита,108.91 витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.
08.12.08 господарським судом на виконання зазначеного рішення було видано відповідний наказ, на підставі якого 12.01.09 відділ Державної виконавчої служби Рівненського міського Управління юстиції відкрито виконавче провадження.
Як встановлено судом, 09.12.08 надійшла апеляційна скарга від 04.12.08 на рішення господарського суду від 25.11.08 у справі № 19/115. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.09 по даній справі рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення. Даним рішенням та постановою встановлено, що 07 квітня 2008 року між ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" та АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" було укладено договір купівлі-продажу № 78/05. Відповідно до предмету укладеного договору, продавець (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідач у справі) цукор-пісок (надалі - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплатити його на умовах цього договору. На виконання умов договору, з 10.04.2008 р. по 20.05.2008 р. позивач поставив відповідачу 160 тон цукру-піску на загальну суму 468720,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. В свою чергу відповідач, з 14.04.2008 р. по 19.05.2008 р. здійснив часткову оплату поставленого товару в сумі 275240,00 грн., що стверджується виписками з банківського рахунку позивача. Таким чином сума основного боргу становила 193480,00 грн., яка вищевказаним рішенням господарського суду задоволена, а також задовлено пеню в сумі 2055,33 грн., інфляційні втрати в розмірі 5058,98 грн.та 21409,67 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов"язання.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що просточив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу була погашена частково 16.11.08 в сумі 16000грн.00 коп та 11.02.09 в сумі 177480,00 грн., що разом становить 193480,00 грн., що підверджується копіями банківських виписок від 19.11.08 та 11.02.09 та листом позивача від 17.02.09 Вих.139-02 на адресу ДВС Рівненського міського управління юстиції про те, що заборгованість по основному платежу погашена добровільно в сумі 193480 грн.00 коп ( 19.11.08-16000грн.00 коп. та 177480,00 грн.- 11.02.09.), тощо.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за розрахунком позивача індекс інфляції за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року без урахування суми сплати 16000,00 грн. становить 16775,82 грн. При обрахуванні індексу інфляції позивач, індекс інфляції за вказані періоди визначав сумуючи основий борг плюс індекс інфляції помножений на індекс інфляції за наступний період. Однак Верховним судом України листом від 603.04.97 № 62-97р надано рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляду судових справ. Судом з урахуванням даних вимог здійснено перерахунок нарахування індексу інфляції за період: з жовтня 2008 року по січень 2009 року становить 14825,36грн. Так, жовтень 2008 року 3289,16 грн. (193480,00 грн.*101,7%); листопад (з урахуванням суми проплати 16000грн.00 коп.) 2662,20 грн. (177480,00 грн. *101,5%); грудень - 3727,08 грн.(177480,00* 102,1%); січень 2009 року -5146,92 грн. (177480,00 грн.*102,9%). Таким чином, в частині стягнення індексу інфляції в сумі 1950,46 грн. (16775,82 грн.-14825,36) слід відмовити.
Відповідно до ст. 536 ЦК України та п. 8.7 договору передбачено нарахування 25 процентів за користування чужими грошовими коштами. Згідно розрахунку позивача щодо нарахування 25% за користування чужими коштами за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року дана сума становить13744,48 грн. При здійсненні даного обрахунку не враховано 16000грн.00 коп. сплачених 19.11.08. Судом здійснено перерахунок нарахування 25% за користування чужими коштами за період з жовтня 2008 року по січень 2009 року, що становить 12840,11 грн. Так, з 30.10.08 по 18.11.08 - 2643,18 грн. (193480,00 грн.*25:100:366*20); з 19.11.08 по 31.12.08 - 5212,89 грн. (177480*25:100:366*43); з 01.01.09 по 10.02.09 - 4984,04 грн. ( 177480,00 грн.*25:100:365*41).Отже, в частині стягнення 25% річних в сумі (13744,48-12840,11) 904,37 грн. задоволенню не підлягає.
Позивачем безпідставно застосовано при отриманні коштів від відповідача в сумі 177480,00 грн. ст.534 ЦК України, оскільки дані кошти були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості згідно наказу господарського суду Рівненської області від 25.11.08 по справі № 19/115, який був пред"явлений до примусового виконння Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, і в якому визначені порядок сплати: основний борг, пеня, збитки від інфляції, 25% річних, судові витрати. Окрім того, безпідставне застосування ст.534 ЦК України та сплата коштів на виконання наказу господарського суду від 08.12.08 по справі № 19/115 підтверджено і листом самого позивача від 17.02.09 Вих.№139-02, який був напралений на адресу Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції.__
Таким чином, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов"язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов"язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов"язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення.
Щодо стягнення 25% за користування чужими коштами в сумі 295,04 грн. за період з 12.02.09 по 25.02.09 ( 30852,72 грн.*58:366*14) суд в цій частині відмовляє з огляду на наступне.
Так як, сума основного боргу - 193480,00 грн. згідно рішення господарського суду Рівненської області від 25.11.08 по справі № 19/115 та наказу була сплачена в добровільному порядку, то залишок несплаченої суми становив 30852,72 грн., що скаладається із: 2055,33 грн.пені, 5058,98 грн.збитків від інфляції; 21409,67 грн. відсотків за користування чужими коштами; 2219,83 грн. державне мито та 108.91 грн. витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу. У відповідності до статті 625 ЦК України зазначено прострочення виконання грошового зобов"язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов"язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов"язання. Дана стаття не встановлює нарахування відсотків на річні, інфляційні, пеню та судові витрати.
Суд не приймає до уваги доводи позивача, що нарахування інфляційних та 25% річних від суми грошового зобов"язання 193480,00 грн. не пов"язано з судовим рішенням по справі № 19/115 від 25.11.08. Так як, доводи позивача спростовуються належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи.
І окрім того, у відповідності до ст.30 посадовою особою Відділу Державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Сиськової О.Л. при подачі належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження № 562 від 12.01.09 щодо виконання наказу № 19/115 від 08.12.08 господарського суду Рівненської області (боржник АВКТВТ "Рівненська кондитерська фабрика" стягувач: ВАТ "Шепетівський цукровий комбінат" про стягнення 2242332,72 грн.) надані пояснення. Зокрема, що кошти в сумі 16000 грн.000 коп та 177480,00 грн. це погашення суми основного боргу по вищевказаному наказу суду, що підверджується самим позивачем ( лист від 17.02.09 № 139-02). Як і підверджується і залишок боргу в сумі 30852,72 грн., який скалається із сум 2055,33 грн. пені, 5058,98 грн.збитків від інфляції; 21409,67 грн. відсотків за користування чужими коштами; 2219,83 грн. державне мито та 108.91 грн. витрати по сплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу. Окрім того, посадовою особою відзначено, що при примусовому виконанні наказу, стягувач самостійно не здійснює розподіл коштів, застосовуючи при цьому ст.534 ЦК України.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обгрунтовуючи заперечення, відповідач зобов"язаний подати відповідні докази, які б свідчили про правомірність його заперечень. Як слідує з матеріалів справи, відповідачем не надано господарському суду належних доказів в обгрунтування заперечень. Доводи відповідача не заслуговують уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та нормами цивільного законодавства. Щодо нарахування позивачем двічі за період жовтня 2008 року індексу інфляції на суму грошового зобов"язання ( основного боргу в сумі 193480,00 грн) безпідставні, так спростовуються розрахунком, який був доданий до позовної заяви від 29.10.08 , як додаток № 4 та рішенням господарського суду від 25.11.08 по справі № 19/115, оскільки індекс інфляції був визначений за період з травня 2008 року по вересень 2008 року.
У відповідності до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України (який є спеціальним законом в сфері господарських відносини) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 30815,34 грн. в т.ч. 16755,82 грн. інфляційних нарахувань, 14039,52 грн. - 25% річних за користування чужими коштами підлягають задоволенню частково в сумі 27665,47 грн. в т.ч. 12840,11 грн. - 25% річних за користування чужими коштами, 14825,36 грн. інфляційні нарахування з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу. В стягненні 25% річних в сумі 904,37 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 1950,46 грн. відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" (вул. Хмільна 30,Рівне,33001, код ЄДРПОУ 00382214, розрахунковий рахунок № 2600901653273, банк: Укрексімбанк м. Рівне, МФО банку 333539) на користь Відкрите акціонерне товариство "Шепетівський цукровий комбінат" (вул. Старокостянтинівське шосе 31,Шепетівка,Шепетівський район, Хмельн, код ЄДРПОУ 00373391) збитки від інфляції в сумі 14825грн. 36коп., 12840 грн.11 коп. відсотків за користування чужими коштами, витрати по сплаті державного мита в сумі 276грн. 66коп., витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
3. В решті позову відмовити.
Суддя Гудак А.В.
повний текст рішення підписано "25" ттравня 2009 року