Справа №784/4220/13 28.01.2014 28.01.2014 28.01.2014
Провадження № 11/784/6/14 Головуючий у першій інстанції
Категорія: ст. 364 ч.2 КК України ОСОБА_1
Доповідач апеляційного суду
ОСОБА_2
28 січня 2014 року м. Миколаїв.
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: ОСОБА_3
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_2
за участі: секретарів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
прокурора: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
засудженого: ОСОБА_10
захисника: ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисника ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_10 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2013 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Снігурівка Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
- засуджений за ч.2 ст. 364 КК України, з застосуванням ч.2 ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, без позбавлення права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти вказану інспекцію про зміну місця проживання.
Визнаний невинним та виправданий за ч. 2 ст. 367 КК України за відсутністю у його діях складу злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_10 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області судові витрати на проведення судово-почеркознавчих експертиз в сумі 4 360 грн.
Вироком суду ОСОБА_10 визнаний винним та засуджений за те, що обіймаючи посаду начальника Управління з використання та розвитку комунальної власності Миколаївської міської ради (в подальшому Управління), знаходячись. у своєму службовому кабінеті, будучи службовою особою, діючи умисно в інтересах інших осіб, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, за викладених нижче обставин, вчинив зловживання своїм службовим становищем, яке потягло тяжкі наслідки.
Так, 03 липня 2008 року ОСОБА_10 , порушуючи вимоги ст.ст. 22, 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», а також п.3.1., 3.2. договору купівлі - продажу комунального майна від 02.07.2008 р., укладеного між Управлінням та ТОВ «Дестра-К», якими передбачено, що уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об'єкта у триденний термін після сплати в повному обсязі ціни продажу об'єкта приватизації, достовірно знаючи про несплату вказаним товариством повної вартості приватизованого об'єкта, навмисно, в інтересах вказаного товариства підписав акт передачі комунального майна - нежитлових приміщень, підвалу загальною площею 156,6 кв.м., вартістю 204 034 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Крім того, 28 серпня 2008 року ОСОБА_10 , порушуючи вимоги вказаних норм зазначеного Закону та умови договору купівлі-продажу комунального майна від 08.08.2008р., укладеного між Управлінням та ТОВ «ДаймСервісЦентр», достовірно знаючи про несплату вказаним товариством повної вартості приватизованого об'єкта, навмисно підписав в інтересах цього товариства акт передачі комунального майна - нежитлових приміщень загальною площею 585,9 кв.м., вартістю 1 199 280 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
01 жовтня 2008 року ОСОБА_10 , порушуючи вимоги законодавства про приватизацію та умови договору купівлі-продажу комунального майна від 30.09.2008р., укладеного між Управлінням та ПП ОСОБА_12 , достовірно знаючи про несплату вказаним підприємцем повної вартості приватизованого об'єкта, підписав в інтересах приватного підприємця акт передачі комунального майна - нежитлових приміцень підвалу та першого поверху загальною площею 174,9 кв.м., вартістю 291 048 грн. з урахуванням податку на додану вартість.
Окрім того, 25 березня 2010 року ОСОБА_10 , порушуючи вимоги законодавства про приватизацію та умови договору купівлі-продажу комунального майна від 01.10.2009 року, укладеного Управлінням з ТОВ «Палас-Центр», достовірно знаючи про несплату вказаним товариством повної вартості приватизованого об'єкта, в інтересах товариства підписав акт передачі нежитлових приміцень загальною площею 892,5 кв.м., вартістю 2 146 200 грн. з урахуванням податку на :додану вартість.
Вказаними діями ОСОБА_10 територіальній громаді м. Миколаєва завдана матеріальна шкода на загальну суму 3 742 411 грн.
Виправдовуючи ОСОБА_10 за ч.2 ст. 367 КК України за відсутністю в його діях складу злочину, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підписання ним аркушу погодження не було і не могло бути дією, яка призвела до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді безпідставного прийняття Миколаївським міськвиконкомом рішення № 1155 від 22.06.2007 року щодо установлення ідеальних часток та оформлення за громадянкою ОСОБА_13 права власності на 66/100 часток, нежитлових приміщень, а також щодо видачі їй відповідного свідоцтва на право власності. Крім того зазначає, що досліджені судом докази вказують на те, що рішення міськвиконкому щодо встановлення вищевказаних часток у домоволодінні приймалося не з заздалегідь запланованих питань, щодо яких були виготовлено і підписано відповідними службовими особами аркуш погодження проекту, а з «голосу», тобто питання до порядку денного вносилося безпосередньо під час засідання міськвиконкому, а аркуш погодження складався і підписувався ОСОБА_10 та іншими службовими особами після прийняття міськвиконкомом рішення.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок скасувати в частині виправдання ОСОБА_10 за ч.2 ст.367 КК України, постановити свій вирок яким визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від покарання з іспитовим строком на 1 рік, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Вважає, що вказаний вирок суду підлягає скасуванню у частині виправдання, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом дана невірна юридична оцінка діям підсудного ОСОБА_10 , яка ґрунтується на показах останнього та показах свідків, які зазначені у вироку.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції необґрунтовано показанням ОСОБА_10 надано перевагу перед іншими доказами, які свідчать про наявність в діях підсудного ознак злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.
Стверджує, що відповідно до протоколу виїмки від 07.10.2011 року було вилучено пакет документів рішення Миколаївського міськвиконкому № 1155 від 22.06.2007 року «Про встановлення ідеальних часток у домоволодінні та видачу свідоцтв про право власності юридичній та фізичній особам» в тому числі й аркуш погодження проекту, що свідчить про те, що саме цей аркуш погодження стосується зазначеного рішення.
Крім того, вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки та послався на показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які не могли з твердженням вказати яким чином приймалося вказане рішення.
В апеляції захисник ОСОБА_11 , в інтересах засудженого ОСОБА_10 , просить скасувати вирок в частині засудження підзахисного за ч.2 ст.364 КК України, а справу щодо нього закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, посилаючись на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Вважає, що висновки суду щодо завдання діями ОСОБА_10 шкоди територіальній громаді не відповідає фактичним обставинам справи.
Посилаючись на норми Цивільного Кодексу України, а також на ряд рішень господарського суду Миколаївської області вказує, що заборгованість, що виникла у покупців майна, яке приватизується, перед територіальною громадою м. Миколаєва, не є матеріальними збитками та не може вважатися тяжкими наслідками порушення договірних відносин та законодавства про приватизацію засудженим ОСОБА_10 .
Стверджує, що суд залишив поза увагою показання ОСОБА_10 , свідків, позовні заяви, що підтверджують особисте та своєчасне ініціювання засудженим стягнення заборгованості з боржників та, у одному з випадків, розірвання договору купівлі продажу приватизованого майна з поверненням його територіальній громаді м. Миколаєва
Крім того, посилаючись на те, що спеціальні норми кримінального права мають пріорітет над загальними, зазначає, що суд першої інстанції надаючи оцінку діям ОСОБА_10 , мав за обов'язок дослідити наявність складу злочину, передбаченого ст.233 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_10 , його захисника ОСОБА_11 на підтримку апеляції і заперечення щодо апеляції прокурора, думку прокурора про задоволення його апеляції і заперечення на апеляцію захисника, вивчивши матеріали кримінальної справи і додатково надані матеріали, провівши часткове судове слідство та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та всебічно перевіреними в судовому засіданні доказами, що отримали відповідну оцінку у вироку.
Викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_11 доводи про недоведеність вини підзахисного, є безпідставними і спростовуються сукупністю доказів у справі, яким у вироку дана належна оцінка.
В основу цього рішення суд першої інстанції обгрунтовано послався на показання ОСОБА_10 , який визнав, що він, як представник органу приватизації, на підставі договорів купівлі-продажу, підписав із власниками ТОВ «Дестра-К», «ДаймСервісЦентр», «Палас Центр» ПП ОСОБА_12 і видав їм акти-передачі приватизованого майна без повної сплати ними вартості придбаних об'єктів, чим порушив положення ч.1 ст. 22 і ч.6 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію) і п.п.3.1-3.2. договорів купівлі - продажу комунального майна. Окрім того показав, що вчиняв вказані дії по незаконній видачі актів-передачі майна на прохання покупців, виключно з метою отримання ними банківського кредиту під заставу цього майна і наступної повної сплати вартості об'єктів, що не могло вплинути на процедуру державної реєстрації права власності на нежилі приміщення за покупцями.
Договори купівлі - продажу комунального майна від 02.07.2008 р., 08.08.2008 р., 30.09.2008 р., 01.10.2009 р. свідчать, що між територіальною громадою м. Миколаєва в особі Управління та ТОВ «Дестра - К», «ДаймСервіс Центр», «Палас-Центр», ПП ОСОБА_12 були укладені договори на придбання нежилих приміщень відповідно на 585,9 кв. м., 892,5 кв.м., 156,6 кв.м., 174,9 кв.м. (а.с. 214-216 т. 4, 181-184 т.2, 105-108 т. 5, 217-219 т.3).Зазначені договори (п.п. 3.1.-3.2.) передбачали передачу продавцем покупцю об'єктів приватизації в триденний термін за умови сплати їх повної вартості. Така передача посвідчувалась актом прийому-передачі, який підписувався сторонами.
Передача вищевказаного майна ТОВ «Дестра К» відбулася 03.08.2008 р., «ДаймСервісЦентр» -26.08.2008 р., «Палас-Центр» -25.03.2009 р., ПП ОСОБА_12 - 1.10.2008 р., що підтверджується актами прийому-передачі майна, які були підписані від імені продавця, Управління - ОСОБА_10 (а.с.217 т.4, 185 т.2, 104 т.5, 220 т. 3).
Показання ОСОБА_10 , що він передавав об'єкти приватизації покупцям без повної сплати ними вартості майна підтверджується дослідженими в суді першої інстанції інформаційними довідками і доданими до них документами(а.с.9,220,226-229 т.4; 61 т. 1; 201-202, 204,206,222 т.2; 225,231 т.3; 85,299,301- 321 т. 5).
З вищезазначених документів видно, що оплату повної вартості приватизованого майна здійснено ТОВ «Дестра-К» - 23.11.2011 р., «ДаймСервісЦентр» - 14.10.2011 р., «Палас-Центр» - 06.07.2011 р. Оплата повної чи часткової вартості приватизованого майна ПП ОСОБА_12 взагалі не проводила, у зв'язку з чим 08.04.2009 року господарським судом договір купівлі-продажу комунального майна з нею розірвано і нежитлові приміщення повернуто у власність громади міста.
Таким чином, правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, та давши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_10 у вчиненні, за викладених у вироку обставин злочину, передбаченого ст. 364 КК України. Доводи апелянта, що дії ОСОБА_10 носять цивільно-правовий характер є безпідставними.
Так, на підставі відповідних рішень Миколаївської міської ради були укладені договори купівлі - продажу Управлінням з ТОВ «Дестра - К», «ДаймСервісЦентр», «Палас-Центр», ПП Курочкіною на придбання нежилих приміщень відповідно на 585,9 кв. м., 892,5 кв.м., 156,6 кв.м., 174,9 кв.м.
Відповідно до п.п. 3.1.зазначені договори передбачали передачу продавцем покупцю об'єктів приватизації в триденний термін за умови сплати їх повної вартості. Відповідно до ст.692 ЦК України був визначений договором(п.2.1.) і строк оплати за придбаний об'єкт приватизації, тобто одразу у повному обсязі сплатити продавцеві повну ціну переданого об'єкту - 30 календарних днів. Договором передбачалося і продовження терміну оплати за певних умов ще на 30 календарних днів. В разі не дотримання покупцем умов договору, Управління мало право розірвання його у встановленому діючим законодавством порядку. Положення ст.663 і ч. 1 ст.664 ЦК України визначають строк і момент виконання обов'язку продавцю передати товар. Договором купівлі - продажу може бути встановлений і інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Зазвичай, виконання обов'язку з передання товару покупцю повинно засвідчуватися певним документом, наприклад, актом прийому - передачі, розпискою покупця, транспортними документами чи іншим способом. Згідно з приписами п.3.2 Договору така передача об'єкта приватизації продавцем і його прийняття покупцем посвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
Таким чином, договори купівлі - продажу комунального майна повністю відповідають приписам ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)» і встановили права і обов'язки сторін, тобто окреслили межі цивільно-правових відносин лише в рамках договорів. ОСОБА_10 , свідомо, зловживаючи службовим становищем, не дотримавшись прав і обов'язків, передбачених договорами, вийшов за їх межі, підписавши і надавши акти передачі майна, а через це стверджувати, що його дії носять цивільно - правовий характер є недоречно.
Твердження ОСОБА_10 і його захисника, що акти передачі майна видавалися покупцям з тією метою, щоб на підставі цього документу, під заставу комунального майна отримати кредит і потім сплатити повну вартість придбаних нежилих приміщень, також є безпідставним.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Дестра - К», «ДаймСервісЦентр», «Палас-Центр», ПП ОСОБА_12 після укладення договорів купівлі-продажу комунального майна, не звернулися відразу для реєстрації права власності на нерухоме майно тільки на підставі договору, а лише після отримання акту передачі майна, реєстрували його в БТІ.
Про вирішальне значення акту прийому - передачі зазначено в договорах, цивільному кодексі і Законі України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію)», оскільки передача об'єкта приватизації здійснюється продавцем покупцю тільки після повної сплати вартості придбаного об'єкта, що посвідчується вказаним актом, а не нормами Бюджетного кодексу чи Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», як про це заявляє апелянт.
На підставі правовстановлювальних документів, а саме - договорів купівлі-продажу і акту прийому передачі майна зазначені товариства і ПП ОСОБА_12 зареєстрували право власності на нерухоме майно.
ТОВ «Дестра-К» в день отримання акту передачі майна, зареєструвала право власності на приватизоване майно і того ж дня перепродало придбане нежитлове приміщення( а.с. 71-75 т.4). Аналогічно поступила і ПП ОСОБА_12 , але перепродала приміщення на наступний день після реєстрації права власності(а.с. 25-27 т.3), а ТОВ «Палас-Центр» перепродало приміщення через шість місяців після реєстрації права власності(а.с.109-112 т.5).
Вказані вище юридичні і фізичні особи після перепродажу об'єктів нерухомого майна, а ТОВ «ДаймсСервісЦентр» після отримання кредиту на підставі іпотечного договору 27.08.2008 року(а.с. 91-103 т.2) не направили кошти на повну оплату придбаних приміщень, а розрахувалися за них на протязі липня - листопада 2011 року, тобто майже через 3 роки, після позовів прокурора та рішень суду, а ПП ОСОБА_12 взагалі такої оплати не провела.
Таким чином, вищезазначене спростовує доводи обвинуваченого і його захисника, що ОСОБА_10 , не зловживав службовим становищем, оскільки підписував і видавав акти передачі майна не з метою реєстрації права власності, а виключно для того, щоб покупці заставили об'єкти і отримали банківський кредит, з якого провели повну сплату вартості нерухомого майна, а також свідчить, що дії засудженого сприяли покупцям не виконувати умови договору щодо повної оплати вартості об'єкта до державної реєстрації права на нерухоме майно і набуттю ними права власності цим майном безоплатно.
Посилання ОСОБА_10 , що вказана протиправна практика застосовувалася не лише до вказаних чотирьох осіб, як це представлено обвинуваченням, а була розповсюдженою, мала масовий характер і була пов'язана з необхідністю виконання бюджету, а не з особливим ставленням до будь кого з покупців, не може бути прийнято судом, оскільки відповідно до ст.275 КПК України (1960 р) розгляд справи провадиться тільки відносно підсудних і тільки в межах пред'явленого їм обвинувачення.
Посилання в апеляції захисника ОСОБА_11 на правомірність дій ОСОБА_10 , оскільки він відповідно до ст.538 ч. 4 ЦК України виконував зустрічне зобов'язання, є помилковим. Особливістю зустрічного виконання зобов'язання є те, що в цих зобов'язаннях кожна із сторін є водночас і боржником, і кредитором. За загальним правилом, встановленим ч.2 вищезазначеної норми при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором. Пункт1.3, а також частини 5-6 договорів купівлі - продажу комунального майна поклали обов'язки на покупця і продавця відповідно до яких Управління зобов'язано передати покупцю об'єкт приватизації лише після сплати повної вартості придбаного об'єкта приватизації.
Орган досудового слідства і суд не ставлять під сумнів правомірність приватизація об'єктів нерухомості, які відбулися згідно до вимог Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств(малу приватизацію) і відповідних рішень Миколаївської міської ради, то твердження апелянта, що суду необхідно було при оцінці дій ОСОБА_10 дослідити наявність складу злочину, передбаченого ст.233, а не ст. 364 КК України є необґрунтованим. Окрім того, за наявності підстав за зловживання в процесі приватизації державного або комунального майна службові особи повинні притягуватися до відповідальності за вчинення злочинів у сфері службової діяльності, що у даному випадку і було зроблено, так як в результаті дій ОСОБА_10 право власності на майно перейшло до покупців до повної сплати ними вартості придбаних приміщень і вони набули право володіння, користування і розпорядження об'єктами, без виконання умов договорів купівлі-продажу, наслідком чого і стала продажа покупцями трьох нежилих приміщень іншим власникам.
Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що діями ОСОБА_10 територіальній громаді м. Миколаєва спричинено тяжкі наслідки. Твердження захисника, що для визначення зазначених наслідків, тобто матеріальних збитків, слід керуватися ст. 22 ЦК України було б слушним тоді, коли дії ОСОБА_10 носили цивільно-правовий характер.
Та обставина, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції матеріальну шкоду, завдану діями ОСОБА_10 відшкодовано та усунено на правову кваліфікацію не впливає, оскільки засуджений своїми протиправними діями створив передумови для цього.
Судова колегія вважає, що суд, дослідивши зібрані по справі докази, обґрунтовано визнав, що в діях ОСОБА_10 відсутній склад злочину, передбачений ст. 367 ч. 2 КК України, а не як про це зазначали органи досудового слідства.
Особливість службової недбалості полягає у тому, що істотна шкода та тяжкі наслідки, що є обов'язковою ознакою даного злочину, можуть бути інкриміновані особі лише за наявності безпосереднього причинного зв'язку між його діянням та настанням вказаних наслідків. Для цього необхідно встановити, що порушення службових обов'язків не лише передувало спричиненню істотної шкоди або тяжких наслідків, але це порушення було їх необхідною умовою.
Із матеріалів справи вбачається, що право власності ПП ОСОБА_13 за нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2 визнано рішенням виконкому №1155 від 22.06.07 р., тобто необхідною умовою визнання цього права є рішення вказаного органу, а не документи, складені і, можливо, необхідні, для прийняття такого рішення(а.с.203-204 т.7).
Отже, матеріалами кримінальної справи безумовно встановлено відсутність причинного зв'язку між підписом ОСОБА_10 аркуша погодження і визнанням виконкомом права власності на нерухоме майно за ПП ОСОБА_13 ..
У процесі судового слідства встановлено, що прийняття рішень міськвиконкомом "з голосу" або з порушенням кінцевого строку подання документу на розгляд виконкому ( у т.ч. без аркушів погодження), тобто всупереч встановленій регламентом процедурі, практикувалася у діяльності виконкому у зазначений час.
Свідок ОСОБА_15 показав, що відсутність підпису йому підлеглої
особи біля його підпису на аркуші погодження свідчить про те, що рішення №1155 приймалося "з голосу", тобто аркуш погодження, був підписаний відповідними особами після прийняття рішення міськвиконкомом і ніяк не міг вплинути на це рішення.
Окрім того, ОСОБА_15 пояснив, що послідовність низки підписів аркушу погодження була визначена таким чином, що ОСОБА_10 підписував його передостаннім.
Оглянутий у судовому засіданні аркуш погодження не має ні дати, ні посилання на конкретних фізичних чи юридичних осіб, яким були встановлені ідеальні частки у домоволодінні і видавалися свідоцтва про право власності(а.с.205 т.7).
Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 показали, що з вказаного аркушу погодження не можливо зробити висновок, проект якого конкретно рішення міськвиконкому погоджується, оскільки на аркуші відсутня адреса домоволодіння, прізвище фізичної особи, не вказано і юридичну особу.
Також вони показали, що були випадки коли до порядку денного вносилися зміни. У разі, коли з «голосу» приймалося позитивне рішення, аркуш погодження складався і підписувався відповідними службовими особами постфактум.
Зазначені докази ставлять під сумнів інформацію, що знаходиться в листі заступника міського голови м. Миколаєва, щодо включення заздалегідь до порядку денного питання «Про встановлення ідеальних часток у домоволодінні та видачу свідоцтв про право власності юридичній та фізичній особам».
Достатніх доказів того, що зазначений аркуш погодження має відношення до документів, представлених БТІ виконкому для прийняття рішення № 1155 від 22.06.2007 року орган досудового розслідування не надав.
Досудовим слідством безперечно встановлено, що проект рішення та додатки до нього готувало БТІ, а Управління ніякого відношення до підготовки пакету документів не мало, в тому числі і ОСОБА_10 . Доведено, що ОСОБА_10 не був присутнім на засіданні виконкому, тобто не мав можливості висловитися щодо правомірності передачі частки об'єкту ОСОБА_13 у власність.
Отже, судом ретельно досліджені всі докази по справі, як ті, що були надані органом досудового розслідування так і ті, що надані стороною обвинувачення та стороною захисту в ході судового слідства, та їм надана належна об'єктивна оцінка. Рішення суду про виправдання ОСОБА_10 за ч.2 ст.367 КК України належним чином вмотивоване, з викладенням всіх досліджених доказів по справі.
Таким чином, підстав для задоволення апеляцій прокурора та захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
Апеляцію прокурора ОСОБА_9 і захисника ОСОБА_11 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 березня 2013 року відносно ОСОБА_10 - без зміни.
Головуючий:
Судді: