"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/82111/11
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі - СДПІ)
на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011
у справі № 2а-14642/10/11/0170
за позовом приватного підприємства паливно-енергетичного комплексу «Современник» (далі - Підприємство)
до СДПІ
про визнання протиправними та скасування рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.11.2010 № 0002114101, від 05.11.2010 № 0002124101 та від 05.11.2010 № 0002134101. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з факту недопуску Підприємством працівників податкової інспекції до проведення перевірки складений СДПІ, що позбавляє акт перевірки від 18.10.2010 доказової сили; також за висновком судів, обставини, зафіксовані в акті перевірки від 19.10.2010, не підтверджуються документально.
Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, СДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги СДПІ з урахуванням такого.
Як вбачається з установлених судами обставин справи, згідно з рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.11.2010 № 0002134101 та № 0002124101 позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафних санкцій в сумі 320 грн. та в сумі 5454 грн., відповідно, за порушення правил розміщення торгового патенту та правил здійснення розрахункових операцій.
Як на підставу прийняття цього рішення податковий орган посилається на акт перевірки господарської одиниці (належного позивачеві АЗС, що розташоване по вул. Автомобілістів, 8, у м. Сімферополі) за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 18.10.2010.
Судами також було з'ясовано, що Підприємство скористалося правом на недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки через недотримання ними умов допуску до проведення перевірки, визначених у статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
Як зазначили суди, факт недопуску Підприємством працівників СДПІ до проведення розглядуваної перевірки підтверджується такими обставинами у сукупності, як: неподання позивачем під час перевірки будь-яких первинних документів, невчинення працівниками СДПІ необхідних дій під час проведення розглядуваної перевірки (роздрукування Х-звіту, перерахування наявних у касі готівкових коштів), а також показаннями свідків - оператора АЗС ОСОБА_1 та державного податкового ревізора-інспектора ОСОБА_2, який проводив перевірку.
За відсутності факту проведення перевірки суди цілком об'єктивно визнали спірний акт перевірки від 18.10.2010 таким, що не відповідає вимогам, визначеним у Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327. Відповідно, зазначений акт не є носієм доказової інформації, не може підтверджувати факт вчинення суб'єктом господарювання правопорушення та слугувати підставою для притягнення такого суб'єкта до відповідальності.
А тому суди правомірно скасували рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.11.2010 № 0002134101 та від 05.11.2010 № 0002124101.
Підставою для накладення на позивача штрафу в сумі 3650 грн. за рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.11.2010 № 0002114101 став факт реалізації позивачем необлікованих товарів, позаяк на момент проведення перевірки АЗС Підприємства (розташованої по вул. Меліораторів, 13, у с. Перемога Джанкойського району) позивачем не було представлено товарно-транспортних накладних та інших підтверджувальних документів, як це було зафіксовано в акті перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій від 19.10.2010.
По цьому епізодові суди попередніх інстанцій послалися на те, що зазначений акт підписано представником позивача із застереженням про те, що товарно-транспортні накладні знаходяться у головному офісі Підприємства.
Однак з такою правовою оцінкою обставин справи погодитися не можна.
Так, пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Таким чином, наведеною нормою встановлено обов'язок суб'єкта господарювання вести облік товарів саме за місцем реалізації, у зв'язку з чим невиконання наведеної вимоги (що підтверджується й доводами позивача) утворює склад правопорушення, за яке підлягає застосуванню фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в порядку статті 21 Закону.
З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити прийняті у справі судові акти та відмовити у відповідній частині позову.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 у справі № 2а-14642/10/11/0170 змінити в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05.11.2010 № 0002124101.
У цій частині позову відмовити.
3. В решті Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 у справі № 2а-14642/10/11/0170 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:О.В Вербицька
Н.Є. Маринчак