"29" січня 2014 р. м. Київ К/800/62023/13
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Олексієнка М.М.,
суддів: Ємельянової В.І.,
Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року, -
У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати протиправним та скасувати наказ Митниці від 14 травня 2013 року №235-к про його звільнення з посади інспектора сектору митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України;
поновити на посаді інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці;
зобов'язати відповідача перевести його на посаду інспектора митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці;
стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Посилався на незаконність звільнення, оскільки фактичного скорочення чисельності працівників у Митниці не відбулося.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на те, що скорочення численності або штату працівників Митниці станом на 12.03.2013 року не відбулося.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги частково з урахуванням наступного.
Як установлено судами попередніх інстанцій, наказом по особовому складу від 15 травня 2013 року №235-к, який є предметом оскарження, інспектора сектора митного оформлення №1 митного поста «Нові Яриловичі» ОСОБА_2 звільнено із займаної посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у зв'язку з ліквідацією посади в штатному розписі Чернігівської митниці.
Відмовляючи в задовільні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що звільнення відбулося правомірно, з дотриманням вимог діючого законодавства.
Проте з таким висновком погодитися неможливо.
За положеннями пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 КЗпП України трудовий договір, на які посилався відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваним власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників.
Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Виходячи з положень зазначеної норми, розірвання трудового договору можливе як при ліквідації підприємства, установи, організації, так і при скороченні численності або штату працівників.
Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов'язки. Пленум Верховного Суду України в пункті 19 постанови від 6 листопада 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що при створеному на базі ліквідованого підприємства (установи, організації) працівники приймаються на роботу на загальних підставах.
Скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості.
Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства, тому скорочення штату представляє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.
Як при зверненні до суду, так і в процесі розгляду справи ОСОБА_2 вказував на фактичну відсутність скорочення посади, яку він обіймав перед звільненням.
Проте суди попередніх інстанцій, в порушення пункту 1 частини першої статті 161 КАС України, належним чином доводи позивача в цій частині не перевірили.
Зокрема, судами не з'ясовано чи мало в дійсності місце скорочення штату або чисельності працівників Митниці, та які є докази з цього приводу. Зі змісту витягу із штатного розпису на 2013 рік незрозуміло, на скільки зменшилася чисельність працівників, які посади ліквідовано або зменшено кількість штатних одиниць.
Зазначені обставини мають суттєве значення для вирішення спору. Верховний Суд України у пункті 19 вище згаданої постанови вказує, що при розгляді трудових спорів, пов'язаних із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення численності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулює вивільнення працівника, які є докази щодо зміни в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Суд першої інстанції не перевірив доводи позивача й щодо наявності інших посад, які йому могли бути запропоновані у випадку скорочення посади, яку він обіймав.
Апеляційний суд зазначені порушення не виправив.
Враховуючи повноваження касаційної інстанції, визначені статтею 220 КАС України, про те, що касаційний суд при розгляді справи в касаційному порядку не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому порядку , колегія суддів приходить до висновку про скасування попередніх рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді відповідно до статей 71, 86, 159, 161 КАС України визначитися у змісті позовних вимог, належним чином перевірити доводи осіб, які беруть участь у справі, та на підставі зібраних і досліджених доказів вирішити спір.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2013 року з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді: М.М. Олексієнко
В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський