30 січня 2014 року м. Київ К/9991/53846/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу при народженні дитини,
У липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради Донецької області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу при народженні третьої дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у виплаті допомоги при народження сина, як третьої дитини.
Постановою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі позивач з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки на час народження третьої дитини, попередні два сина позивача досягли повноліття (які були народжені під час перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_2), тому у відповідача були відсутні підстави для виплати допомоги, як на третю дитину, що народилась під час перебування позивача у шлюбі з ОСОБА_3
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що від першого шлюбу позивач має двох синів: ОСОБА_7 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, які досягли повноліття.
Від шлюбу з ОСОБА_3 позивач має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Дружині позивача ОСОБА_3 призначена допомога при народженні першої дитини - ОСОБА_4 у розмірі 12 240грн.
Допомога при народженні дитини надається згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яким встановлюється гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми, шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» «дитина» в розумінні вказаного Закону це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом вона не набуває прав повнолітньої раніше.
Згідно з пунктом 13 «Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини.
Розмір та строк виплати допомоги, яка призначається одному з батьків дитини, визначається з урахуванням кількості живонароджених та усиновлених дітей (враховуючи померлих), які до народження дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини), крім дітей, від виховання яких зазначена особа (її чоловік, дружина) відмовилась, а також дітей, які передані на виховання іншій особі, - і повнолітньої дочки (повнолітнього сина) чоловіка, які не були усиновлені дружиною.
Тобто, розмір допомоги залежить від кількості саме дітей, які до народження наступної дитини перебували на утриманні особи, якій призначається допомога, її чоловіка (дружини).
Оскільки на дату народження третьої дитини ОСОБА_4, 24 серпня 2010 року двом синам позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилось 18 років, тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача підстав для виплати допомоги, як при народження третьої дитини.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 17 листопада 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: