"22" січня 2014 р. м. Київ К/9991/27978/12
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,
за участю секретаря Сватко А.О.
та представників учасників провадження:
позивача - не з'явились,
відповідача - Сахарчука А.А.,
Генеральної прокуратури України - Чубенка В.В.,
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ)
на постанову господарського суду Волинської області від 17.05.2010
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011
у справі № 9/6/4-2А
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Неофіт" ЛТД (далі - Товариство)
до Луцької ОДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Постановою господарського суду Волинської області від 17.05.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011, позов задоволено; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 29.05.2008 № 0002372301/3 та № 0002382301/3 з мотивів їх протиправності.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Луцька ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий апеляційний розгляд з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Луцькою ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 30.06.2007, оформлену актом від 15.11.2007. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 22.11.2007 № 0002372301/0, згідно з яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 612 328 грн. (у тому числі 1 456 730 грн. за основним платежем та 1 155 598 грн. за штрафними санкціями),
від 22.11.2007 № 0002382301/0 про донарахування Товариству ПДВ у сумі 2 193 219 грн. (у тому числі 1 462 145 грн. за основним платежем та 731 074 грн. за штрафними санкціями).
Так, підставою для зазначених донарахувань стали виявлені податковим органом факти безпідставного зменшення позивачем оподатковуваного доходу на вартість послуг з проведення семінару, а також послуг з проведення з маркетингового дослідження, юридичних та бухгалтерських послуг, без наявності належного документального підтвердження факту поставки цих послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача. З тих самих мотивів податкова інспекція не визнала і право позивача на податковий кредит за операціями з придбання перелічених послуг. Крім того, в акті перевірки зафіксовано: невключення позивачем до валового доходу отриманої від покупців попередньої плати за товар за правилом першої події; існування розбіжності між даними розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів у додатку К1/1 до Декларації з податку на прибуток та даними бухгалтерського обліку товарних запасів, що призвело до заниження позивачем валового доходу у відповідних звітних періодах; невідображення Товариством у складі валового доходу суми відсотків, умовно нарахованих на суму неповернутої наприкінці звітного періоду поворотної фінансової допомоги; невключення позивачем до оподатковуваного доходу прощеного боргу за векселями, а також кредиторської заборгованості, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; заниження валового доходу від продажу іноземної валюти; формування податкового кредиту за податковими накладними, що містили недоліки в їх оформленні.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд дослідив обставини, покладені в основу прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, вибірково. Так, апеляційний суд не надав будь-якої правової оцінки, зокрема, доводам Луцької ОДПІ щодо порушення Товариством вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не дослідив фактичні дані та первинні документи, які б підтвердили (або спростували) наведені доводи відповідача.
Досліджуючи порядок відображення позивачем у податковому обліку результатів операцій з придбання послуг в рамках господарських правовідносин з приватним підприємством «Дюк-А», товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт-М», товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційні ініціативи», товариством з обмеженою відповідальністю «НВП «Центр передових технологій», товариством з обмеженою відповідальністю «НВКП «Паритет», апеляційний суд не встановив зміст та обсяг цих операцій, достеменно не перевірив усі обставини щодо їх реального виконання та призначення для господарської діяльності Товариства (які фактично й заперечував податковий орган на обґрунтування правомірності оспорюваних донарахувань), натомість обмежившись виключно перевіркою наявності у спірних контрагентів податкової та цивільної правосуб'єктності на час виконання цих операцій.
У той же час правила формування податкового кредиту, наведені у пункті 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та правила формування валових витрат, викладені у підпункті 5.2.1 пункту 5.2, підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимагають здійснення судом перевірки фактичного руху активів від постачальника до покупця у процесі дослідження реальності господарської операції, наявності ділової мети у задекларованих платником операціях, а також перевірки оформлення зазначених операцій відповідними їх змісту документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Наведена неповнота установлення апеляційним судом обставин даної справи мала наслідком прийняття апеляційним судом рішення, яке не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що з огляду на повноваження суду касаційної інстанції, визначені у статті 220 КАС, унеможливлює перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права.
У зв'язку з цим відповідно до частин другої, четвертої статті 227 КАС оскаржувана ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, достеменно дослідити усі обставини, покладені податковою інспекцією в основу оспорюваних донарахувань, надати цим обставинам належну правову оцінку та в залежності від встановлених обставин і у відповідності до норм матеріального права вирішити спір.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.
2. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 у справі № 9/6/4-2А скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:О.В. Вербицька
Н.Є. Маринчак