"23" січня 2014 р. м. Київ К/9991/15134/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі - головуючий Стародуб О.П.,
судді - Заїка М.М., Амєлін С.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про зобов'язання нарахувати недоотриману грошову допомогу, -
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за період 2007 - 2011 роки.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22.08.2011р. залишено без розгляду позовні вимоги за період з 2007 по 2010 роки.
Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15.09.2011р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012р. скасовано рішення суду першої інстанції, позов задоволено частково за 2011 рік.
З таким рішенням апеляційного суду не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлене апеляційним судом рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога, зокрема, інвалідам IIІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Так, судами встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи та має право щорічно до 5-го травня отримувати разову грошову допомогу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, апеляційний суд виходив із того, що позивачу відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» допомога до 5 травня повинна виплачуватись у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, встановлених на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки впродовж 2011 року жодних обмежень розміру спірної допомоги на законодавчому рівні встановлено не було, а тому при визначенні її розміру слід керуватись положеннями статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постановами Кабінету Міністрів України, які є підзаконними нормативними актами.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки апеляційного суду не спростовують і є безпідставними, оскільки положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» порівняно з постановою Кабінету Міністрів України мають вищу юридичну силу, впродовж 2011 року зупинені не були і підлягали виконанню відповідними суб'єктами в тому числі і відповідачем.
Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Іллічівського району Маріупольської міської ради про зобов'язання нарахувати недоотриману грошову допомогу - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
О.П. Стародуб
Судді: М.М. Заїка
С.Є. Амєлін