22 січня 2014 року м. Київ справа № 800/926/13
В приміщенні Вищого адміністративного суду України у місті Києві по вулиці Московській, 8, корпус 5.
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіШведа Е.Ю. (доповідач),
суддів:Веденяпіна О.А.,
Єрьоміна А.В.,
Зайцева М.П.,
Кравцова О.В.,
секретар судового засідання Авдошин М.С.,
за участю: представника відповідача Кулика Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним рішення
Позивач звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), в якому просив визнати незаконним рішення Комісії від 28 листопада 2013 року щодо відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Бистрик Г.М., Усенка В.Г., Оксененка О.М. у зв'язку з невжиттям суддями заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом та зобов'язати Комісію повторно розглянути скаргу позивача на неправомірні дії вказаних суддів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Комісія прийняла оскаржуване рішення з порушенням норми пункту 2 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453- VI). Позивач вважає, що суддями було порушено норми процесуального права, що в свою чергу є достатньою підставою для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності. Тому, на його думку, оскаржуване рішення є незаконним, а дії по його прийняттю - протиправними.
Крім того, позивач зазначає про суперечність оскаржуваного рішення Комісії висновку, складеного членом Комісії. Такі доводи позивача ґрунтуються на тому, що у вказаному висновку зазначено, що перевірка дій суддів є неможливою, оскільки не завершений розгляд справи, тому перевірка фактично не здійснювалась. Враховуючи наведену обставину позивач вважає, що оскільки перевірка не здійснювалась, то не існує причин робити висновок про відсутність підстав для відкриття дисциплінарного провадження.
В письмових запереченнях Комісія просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийняті оскаржуваного рішення вона діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом № 2453- VI та Регламентом Комісії, затвердженим її рішенням від 08 червня 2011 року № 1802/зп-11 (далі - Регламент).
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, заслухавши сторін, їх представників, дослідивши наявні письмові докази, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2013 року у справі № 2а-14070/12/2670 за позовом ТОВ «КУА «Прем'єр ессет менеджмент», інтереси якого представляв позивач, до ДПІ у Деснянському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням ДПІ у Деснянському районі міста Києва подала апеляційну скаргу. Суддею-доповідачем по вказаній справі визначена Бистрик Г.М.
Перше судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 18 липня 2013 року, внаслідок неприбуття представника відповідача, суд відклав на 17 жовтня 2013 року. Проте цієї дати розгляд справи не відбувся з тих самих причин і її розгляд було відкладено на 12 грудня 2013 року.
22 жовтня 2013 року до Комісії надійшла заява позивача, в якій він просив порушити дисциплінарне провадження відносно суддів Київського апеляційного адміністративного суду Бистрик Г.М., Усенка В.Г., Оксененка О.М. у зв'язку з порушенням ними присяги судді.
Рішенням Комісії від 28 листопада 2013 року № 3400/дп-13 відмовлено у відкритті дисциплінарної справи за зверненням ОСОБА_7 на дії вказаних суддів. Листом від 20 грудня 2013 року Комісія повідомила позивача про прийняте нею рішення.
Приймаючи оскаржуване рішення, Комісія виходила з того, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли порушення допущено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків, а також з того, що відсутні підстави для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, передбачені статтею 83 Закону № 2453-VI.
Позивач вважає, що оскаржуване рішення Комісії, яким відмовлено у відкритті дисциплінарної справи відносно вищевказаного судді, слід визнати незаконним, дії Комісії визнати протиправними та зобов'язати Комісію повторно розглянути його скаргу.
Спірні правовідносини регулюються Законом № 2453 та Регламентом Комісії.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з приписами частини першої статті 55 Конституції України, пункту другого мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
З аналізу наведених норм та висновку Конституційного Суду України вбачається, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.
У відповідності до положення частини другої статті 84 Закону № 2453-VI, право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має кожен, кому відомі такі факти.
Скориставшись передбаченим частиною другою статті 84 Закону № 2453-VI правом на звернення, позивач звернувся до Комісії зі скаргою щодо неправомірної поведінки суддів Бистрик Г.М., Усенка В.Г., Оксененка О.М., в якій просив притягнути їх до дисциплінарної відповідальності.
Підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження визначені частиною першою статті 83 Закону № 2453-VI.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 85 Закону № 2453-VI, здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів місцевих та апеляційних судів належить до відання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті вирішує Комісія (частина сьома статті 86 Закону № 2453-VI).
Суд вважає, що права особи, яка звернулася зі скаргою, заявою щодо дій судді, в дисциплінарному провадженні певним чином обмежені правом на подання скарги, заяви на дії судді та правом на розгляд такої скарги, заяви з дотриманням Комісією процедури розгляду та процедури прийняття рішення.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не є суб'єктом правовідносин щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Бистрик Г.М., Усенка В.Г., Оксененка О.М., оскільки оскаржуване рішення Комісії від 28 листопада 2013 року № 3400/дп-13 не стосується його прав, свобод або інтересів, а відтак вказане рішення не може порушити права, свободи або інтереси позивача.
Разом з тим, оскільки позивач має право на розгляд поданої ним скарги, суд перевіряє дотримання Комісією процедури її розгляду та прийняття рішення, передбаченої Законом № 2453-VI.
Відповідно до частини першої статті 84 Закону №2453-VI дисциплінарне провадження - це процедура розгляду органом, визначеним законом, звернення, в якому містяться відомості про порушення суддею вимог щодо його статусу, посадових обов'язків чи присяги судді.
Згідно з частиною першою статті 90, пунктів вісім, дев'ять частини першої статті 91 Закону № 2453-VI, Комісія є постійно діючим колегіальним органом у системі судоустрою України, який, зокрема, розглядає заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів місцевих та апеляційних судів та за наявності підстав порушує дисциплінарні справи і здійснює дисциплінарне провадження; приймає рішення за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав застосовує дисциплінарне стягнення до суддів місцевих та апеляційних судів.
Аналогічні положення закріплені в Регламенті, який визначає порядок роботи Комісії, та процедуру розгляду питань, віднесених до її компетенції Законом № 2453-VI та іншими нормативно-правовими актами.
Дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за заявою чи повідомленням, що не містять відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями (частина четверта статті 84 Закону № 2453-VI).
Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо судді встановлений статтею 86 Закону № 2453-VI та Регламентом.
Відповідно до положень статті 86 Закону № 2453-VI перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи та притягнення судді до дисциплінарної відповідальності здійснюється членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина друга), який за результатами перевірки складає висновок з викладенням фактів та обставин, виявлених у ході перевірки, та пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи, який разом із зібраними у процесі перевірки матеріалами передається на розгляд Комісії (частина шоста), яка в свою чергу, вирішує питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті (частина сьома), розглядає дисциплінарну справу (частина дев'ята), приймає рішення у дисциплінарній справі більшістю від загального складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (частина перша статті 87).
Даючи оцінку діям Комісії, суд дійшов висновку, що Комісія дотрималась процедури розгляду скарги позивача, за наслідками якої прийнято рішення відповідно до норм закону.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не погоджується з процесуальними діями суддів Бистрик Г.М., Усенка В.Г., Оксененка О.М. при розгляді адміністративної справи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 2-рп/2011 від 11 березня 2011 року зазначив, що давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи може лише апеляційна і касаційна інстанції при перегляді судових рішень.
Оцінка процесуальних дій Вищою радою юстиції до винесення судом остаточного рішення у справі означає втручання у здійснення правосуддя, що суперечить частинам першій, другій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України. Положення цього рішення стосується і Комісії, яка відповідно до пункту 8 частини 1 статті 91 Закону № 2453-VI наділена повноваженням розглядати заяви та повідомлення про дисциплінарну відповідальність суддів.
Тому, давати оцінку процесуальним рішенням та діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть лише вищестоящі судові інстанції при перегляді судових рішень. При цьому, Комісія не наділена повноваженнями переглядати судові рішення, встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень.
Разом з тим, з урахуванням того, що станом на момент прийняття Комісією оскаржуваного рішення, розгляд справи в суді апеляційної інстанції не був завершений, Комісія не мала повноважень давати оцінку діям суддів.
Відповідно до підпункту «d» пункту 2 Принципу 1 Рекомендацій № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів», ухвалених Комітетом Міністрів Ради Європи на 518 засіданні заступників міністрів 13 жовтня 1994 року судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються у такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов'язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їх провадженні, ніякій особі, яка не належить до системи судової влади.
Отже, питання про законність прийнятих рішень, а відповідно, і про допущені суддею порушення норм процесуального права, можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку, а питання порушення строків розгляду заяви, скарги чи справи може бути предметом перевірки Комісії тільки після закінчення їх розгляду судом.
Комісією, судом не встановлено умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов'язків з боку суддів Бистрик Г.М., Усенка В.Г., Оксененка О.М. При цьому, суд зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б могли спростувати законність оскаржуваного рішення Комісії від 28 листопада 2013 року № 3400/дп-13 та дій, вчинених Комісією.
Щодо доводів позивача про те, що висновок Комісії суперечить оскаржуваному рішенню слід зазначити, що неможливість проведення перевірки Комісією, оскільки не закінчився розгляд справи судом, і є підставою для відмови у відкритті дисциплінарного провадження щодо судді, так як на даному етапі відсутні підстави для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Тому суд не вбачає суперечності між оскаржуваним рішенням Комісії та висновком члена Комісії, на основі якого прийнято оскаржуване рішення.
Щодо позовних вимог про визнання дій Комісії протиправними та зобов'язання її здійснити новий розгляд скарги позивача щодо неправомірної поведінки вказаних вище суддів, суд зазначає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог про визнання незаконним рішення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що Комісія прийняла законне та обґрунтоване рішення, не допустила протиправних дій при його прийнятті, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, зібраними під час розгляду справи, позовні вимоги про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним рішення задоволенню не підлягають, оскільки при розгляді заяви позивача Комісією дотримані положення чинного законодавства, а порушень прав, свобод та інтересів позивача встановлено не було.
За таких обставин, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
Керуючись статтями 160-163, 167, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_7 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним рішення.
Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.
Головуючий суддя: Е.Ю. Швед
Судді: О.А. Веденяпін
А.В. Єрьомін
М.П. Зайцев
О.В. Кравцов