ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Росік Т.В.
суддів: Прокопчук Н.О.‚ Мазурик О.Ф.
при секретарі Мургі М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09.04.2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки задоволено частково.
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Родовід Банк» за кредитним договором № 28.4/СЖ-061.06.2 від 11.07.2006 року у розмірі 814595 доларів США 94 центи США, що еквівалентно по курсу НБУ 6511065 грн. 36 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом реалізації предмета іпотеки з прилюдних торгів, встановивши початкову ціну на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій відповідним відділом державної виконавчої служби. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» судові витрати в розмірі 3219 грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
ОСОБА_2 вважаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування обставин, які мають значення для справи, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те‚ що суд дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позову та наявності підстав для його задоволення, оскільки в порушення ст. 35 Закону України «Про іпотеку» позивачем не була направлена на адресу ОСОБА_2 письмова вимога про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання, що є підставою для відмови в задоволенні позову. У порушення вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» резолютивна частина рішення суду не містить даних про всі складові розміру вимог, не містить заходів щодо забезпечення збереження предмету іпотеки та початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені та 3% річних за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором є незаконною та безпідставною, оскільки така вимога фактично є подвійним притягненням відповідача до юридичної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Представник ПАТ «Родовід Банк» просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа ОСОБА_3, будучи належними чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причин своєї неявки суду не повідомив.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.07.2006 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №28.4/СЖ-061.06.2, згідно умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 620 000 доларів США терміном по 11.07.2008 року з оплатою 14,5 відсотків річних. Для обліку виданих кредитів банк відкрив позичальнику позичковий рахунок НОМЕР_1.
Згідно п. 4.1, 4.2 кредитного договору позичальник зобов'язався забезпечити повне повернення одержаної суми кредитів на рахунок, вказаний у п. 1.2. цього договору, не пізніше 11.07.2008 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного /депозитного рахунку. Сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом до 10-го числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 10.07.2008 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку. Датою сплати заборгованості за процентами є день зарахування коштів на рахунок, вказаний у п. 1.4. цього договору.
За порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів, позичальник зобов'язався сплачувати банку за кожний день прострочки пеню у розмірі подвійної процентної ставки, вказаної в п.1.3. цього договору, від суми простроченого платежу (пункт 4.5. кредитного договору)
Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено право банку у разі недотримання позичальником умов цього договору вимагати дострокового повернення одержаної суми кредитів, сплати нарахованих за ними процентів, а також звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 11.07.2006 року.
Договором від 17.06.2008 року про внесення змін до кредитного договору №28.4/СЖ-061.06.2 сторонами було погоджено збільшення процентної ставки за кредитним договором до 15% річних.
Договором №1 від 11.07.2008 року про внесення змін до кредитного договору №28.4/СЖ-061.06.2 сторони внесли зміни до п 1.1 кредитного договору від 11.07.2006 року, визначивши строк повернення кредиту до 11.07.2010 року. Пунктом 1.1.1 договору про внесення змін, сторонни встановили, що з моменту підписання цього договору до 31.07.2009 року включно лінія вважається відновлювальною. Пунктом 1.1.2, погодили, що в термін з 01.08.2009 року до повного виконання зобов'язань позичальником лінія вважається не відновлювальною. Крім того, сторони внесли зміни до п. 1.3 кредитного договору, виклавши його в наступній редакції: процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється у розмірі 15,5% річних. Пунктами 4.1., 4.1.1., 4.2. договору про внесення змін до кредитного договору, сторонни домовились про те, що позичальник зобов'язався,погашати кредит рівними частками в сумі 51 667 доларів США щомісячно в строк (термін) до 10-го числа кожного місяця починаючи з серпня місяця 2009 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у п. 1.2 цього договору. Забезпечити повне повернення одержаної суми кредиту на рахунок, вказаний у п. 1.2. цього договору, не пізніше 11.07.2010 року шляхом внесення готівкою чи перерахування зі свого поточного /депозитного рахунку. Сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитом до 10-го числа кожного календарного місяця включно, починаючи з місяця наступного за звітним, а також 11.07.2010 року або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами шляхом внесення готівкових грошових коштів у касу банку або безготівкового перерахування зі свого поточного рахунку.
На виконання умов укладеного договору позивач надав ОСОБА_3 грошові кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника за період з 11.07.2006 року по 07.08.2012 рік (а.с.23-24 т.1).
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №28.4/СЖ-061.06.2 від 11.07.2006 року 11.07.2006 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 555 (а.с.13-20).
Відповідно до п. 1.1., 1.5. іпотечного договору (зі змінами та доповненнями від 14.07.2008 року (а.с.21 т.1) на забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №28.4/СЖ-061.06.2 від 11.07.2006 року та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки, (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитами та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості за кредитним договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1. Сторони оцінили вищезазначену квартиру в 1 545 574 доларів США 32 центів, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору (про внесення змін до договору іпотеки від 14.07.2008 року) складає 7 483 825 грн. 41 коп.
Відповідно до п. 2.4.1. іпотечного договору від 11.07.2006 року (зі змінами та доповненнями від 14.07.2008 року) при невиконанні або неналежному виконанні позичальником/іпотекодавцем основного зобов'язання та/або умов цього договору іпотекодержатель зобов'язаний надіслати позичальнику/іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору. Вимога повинна бути оформлена письмово у вигляді офіційного листа на адресу позичальника/іпотекодавця, підписаного уповноваженою особою іпотекодержателя із зазначенням вимог, необхідних до виконання або усунення.
Пунктами 3.1.1., 3.1.2 іпотечного договору передбачено, що при порушенні позичальником умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості по кредитам, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні іпотекодавцем умов цього договору та у випадках встановлених законом у іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель розпочинає звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів позичальником/іпотекодавцем не буде виконана вимога про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього договору, яка надсилається іпотекодавцю /позичальнику відповідно до п. 2.4.1 цього договору.
ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №28.4/СЖ-061.06.2 від 11.07.2006 року не виконував, у зв'язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, станом на 07.08.2012 року утворилася загальна заборгованість по кредиту в сумі 814595,94 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07.08.2012 року еквівалентно 6511065,36 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 490 000,00 доларів США, що еквівалентно 3916570 грн.; заборгованість по сплаті процентів - 117 316,83 доларів США, що еквівалентно 937713,42 грн.; пеня - 188 989,78 доларів США, що еквівалентно 1510595,3 грн.; сума нарахованих 3% річних 18 289,33 дол. США., що еквівалентно 146186,64 грн. (а.с. 201 т.1).
Зазначений розрахунок відповідачем та третьою особою не спростований.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Представником відповідача в суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення нарахованої пені, судом застосовано наслідки пропуску строку позовної давності та зменшено розмір пені до 188989,78 дол. США., а саме за період в межах одного року з 07.08.2011 року по 07.08.2012 року.
За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 порушив умови кредитного договору, позивачем виконано вимоги ст. 35 Закону України «Про іпотеку», надіслано ОСОБА_2 та майновому поручителю ОСОБА_2 письмову вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.30-35 т.1), тобто ПАТ «Родовід Банк» була дотримана процедура досудового врегулювання спору щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду вимогам ст. 39 Закону України «Про іпотеку» не можуть бути прийняті до уваги, зважаючи на наступне.
Відповідач як майновий поручитель відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником ОСОБА_3 основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки, судом правильно вирішено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором із зазначенням суми заборгованості, загальний розмір вимог та всі його складові наведені в мотивувальній частині рішенні суду.
Заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період його реалізації відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» зазначаються судом якщо такі необхідні, разом з тим жодна із сторін в суді про таке не заявляла.
Так як в суді першої інстанції питання про визначення оцінки майна не ставилося, спору щодо оцінки не було, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, що не суперечить вимогам закону.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Законодавство не виключає можливості одночасного стягнення з боржника в разі порушення стороною договору своїх грошових зобов'язань стягнення з боржника пені (ч.3 ст. 549 ЦК України), та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України ).
Пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано, на відміну від процентів, які є платою за користування грошима.
Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536,549 ЦК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та пеня є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена. Така позиція щодо застосування ст. 625 ЦК України у правовідносинах, що виникли з приводу стягнення заборгованості, викладена в рішенні Верховного Суду України, яке постановлене в порядку перегляду судових рішень у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права (справа №6-49цс12) і згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.
Тому не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги, що стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання після закінчення строку дії договору та пені тягне подвійну відповідальність за невиконання грошових зобов'язань.
Відхиляються колегією суддів і доводи апеляційної скарги про невиконання позивачем вимог Закону України «Про іпотеку» щодо ненаправлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання. З матеріалів справи вбачається, що така письмова вимога направлялася ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 30-36 т.1). Крім того, відповідно до роз'яснень, викладених в п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» невиконання вимог ч.1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.
Перевіривши рішення в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що при вирішенні справи мало місце неправильне застосування судом матеріального права чи порушення процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справпротягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя:
Судді:
Справа № 2610/19593/2012
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2249/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Росік Т.В.