03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/2785/2014 Головуючий у першій інстанції - Яровенко Н.О.
Доповідач - Оніщук М.І.
5 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Оніщука М.І.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Денисенко К.В.,
за участю:
представника стягувача Жебель Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2013 року про відмову в задоволенні подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України по справі за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Шеремет Ю.М. про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань,
Державний виконавець ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві Шеремет Ю.М. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань за рішенням суду, обґрунтовуючи подання тим, що на виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві перебуває виконавчий лист № 2604/15816/2012, виданий 25.09.2012 Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_4 на корить ТОВ «Кредекс Фінанс» боргу в сумі 144616 грн. 96 коп. Рішення суду боржником виконано частково в сумі 1250 грн., боржник ухиляється від виконання рішення, а отже є підстави для обмеження боржника у праві виїзду за кордон до виконання ним рішення суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.10.2013 в задоволенні подання відмовлено.
В апеляційній скарзі стягувач ТОВ «Кредекс Фінанс», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення подання. Вважає висновок суду про відсутність доказів ухилення боржника від виконання рішення суду необґрунтованим. Вказує також, що державним виконавцем встановлено відсутність майна боржника на яке можливо звернути стягнення та доходів, а тому єдиним засобом виконання судового рішення в даному випадку є встановлення обмеження у праві виїзду за межі України.
В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.
Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином за відомими суду адресами. Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні подання суд першої інстанції виходив з відсутності доказів ухилення боржника від виконання рішення суду та доказів про те, що боржник має намір здійснити виїзд за межі України.
З висновком суду про відсутність підстав для задоволення подання щодо тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, колегія суддів повністю погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням.
Відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» (ст. 6 вказаного Закону) одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.
Згідно із ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене у частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ВДВС Дніпровського РУЮ у м. Києві знаходиться виконавче провадження ВП № 35481751 з примусового виконання виконавчого листа виданого Дніпровським районним судом м. Києва про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» заборгованості за кредитним договором в сумі 143185 грн. 11 коп. та судового збору в сумі 1431 грн. 85 коп., а всього 144616 грн. 96 коп.
В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову від 25.02.2013 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_4
Рішення суду боржником виконано лише частково в сумі 1250 грн.
07.03.2013, 10.04.2013, 20.05.2013 та 01.08.2013 державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1,з метою опису та арешту майна боржника для подальшої його реалізації в рахунок погашення боргу, однак допуску до житла боржника надано не було, про що було складені відповідні акти.
Звертаючись до суду з даним поданням, державний виконавець одночасно звернувся до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника з метою опису та арешту майна, яке було обґрунтовано аналогічними доводами.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.02.2014 надано дозвіл на примусове проникнення до житла боржника з метою опису та арешту майна для виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
Отже, з наведеного вбачається, що державним виконавцем, на час звернення до суду з даним поданням, не реалізовані всі заходи передбачені законом для виконання рішення суду, а тому звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, яке застосовується як крайня міра, є передчасним.
Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
На переконання колегії суддів, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, згадане подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв 'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону № 606-ХІV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Звертаючись до суду з поданням державний виконавець надав суду копії виконавчого листа, постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, інформаційну довідку з Державного реєстру іпотек, акти та вимогу. Будь-яких доказів про повідомлення боржника щодо відкриття провадження (вручення йому постанови і вимоги) та ухилення його від виконання зобов'язань, державним виконавцем не надано, а відтак останнім не доведено ухилення боржника від виконання зобов'язань.
Так, державним виконавцем не надано доказів, які свідчили б про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. Крім того, відсутні докази про обізнаність боржника з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками його добровільного виконання, а також вимогою державного виконавця про необхідність явки до державного виконавця. При цьому, слід зазначити, що саме по собі направлення вимоги не свідчить про її отримання боржником.
Таким чином, у суду першої інстанції, за наявних у справі доказів, були відсутні підстави для висновку про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, а відтак й були відсутні законні підстави для задоволення подання щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Водночас, необхідно наголосити, що за наявності об'єктивних даних щодо ухилення боржника від виконання рішення суду державний виконавець не позбавлений права повторно звернутись до суду з відповідним поданням в порядку передбаченому законом.
У відповідності з вимогами п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 25 травня 2012 року про відмову в задоволенні подання про тимчасове обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді