ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
30 січня 2014 року № 826/18751/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,
представника позивача - Курінної В.А.,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомКиївського міського центру зайнятості
доОСОБА_2
простягнення коштів у розмірі 2 424,00 грн.
27 листопада 2013 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 2 424,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем в добровільному порядку не повернута без поважних причин сума матеріального забезпечення на випадок безробіття і соціальних послуг, отриманих обманним шляхом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року відкрито скорочене провадження у адміністративній справі та надано строк відповідачу для надання заперечень, а від позивача витребувані додаткові матеріали по справі.
25 грудня 2013 року через загальний відділ документального обігу до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за загальними правилами КАС України, за результатами розгляду якого суд прийшов до висновку про неможливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі та своєю ухвалою від 26 грудня 2013 року призначив справу до розгляду в судовому засіданні за загальними правилами КАС України.
У судовому засіданні представник Київського міського центру зайнятості підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позові, оскільки на день розгляду справи в суді неправомірно отримані відповідачем кошти не сплачені. Одночасно представником позивача, з урахуванням доводів відповідача, було визначено в якості описки посилання в мотивувальній частині позовної заяви на подання ОСОБА_2 заяви про відмову від послуг служби зайнятості.
Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні з підстав пропуску відповідачем строку звернення до суду та недоведеністю визначеної позивачем суми отриманого ним матеріального забезпечення на випадок безробіття і соціальних послуг.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_2 на підставі його заяви від 26.11.2008 року зареєструвався в Святошинському районному центрі зайнятості як такий, що шукає роботу. Наказом Святошинського районного центру зайнятості №9583-231 від 26.11.2008 року ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю у встановленому законодавством розмірі.
На виконання п.5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266, центром зайнятості на підставі запиту Святошинського районного центру зайнятості від 17.06.2009 року за №06-30/3304 проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, за результатами проведення якого Печерським районним центром зайнятості 25.06.2009 року було складено акт за №133, яким зафіксовано, що ОСОБА_2 працював в ТОВ «КП-Адвертайзинг» згідно копії трудової книжки та наказу про прийняття від 01.09.2006 року №32 та отримував дохід.
Вказані факти не заперечувались відповідачем у судовому засіданні та підтверджені зібраними у справі доказами, зокрема, витягом з трудової книжки відповідача та витягом з наказу ТОВ «КП-Адвертайзинг» №32 від 01.09.2006 року. За твердженням відповідача, він продовжує працювати на даному підприємстві і на день розгляду даної справи.
Наказом Святошинського районного центру зайнятості №9591-128 від 09.07.2009 року ОСОБА_2 припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у відповідності із вимогами пп.8 п.1 ст.31 вказаного Закону (безробітним, яким призначена виплата на підставі документів, що містять неправдиві відомості) з 18.06.2009 року.
Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку №60/62, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року та на підставі інформації, отриманої з Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва наказом директора Святошинського районного центру зайнятості від 09.07.2009 року за №20 наказано визначити суму незаконно отриманого забезпечення і вартості наданих соціальних послуг та ознайомити ОСОБА_2 та, у разі неповернення коштів добровільно вжити відповідні заходи шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Згідно довідки-розрахунку Святошинського районного центру зайнятості ОСОБА_2 за період перебування на обліку з 26.11.2008 року по 17.06.2009 року отримав допомогу по безробіттю у розмірі 2 424,00 грн.
Нарахування ОСОБА_2 суми у розмірі 2 424,00 грн. у період його перебування на обліку в районному центрі зайнятості підтверджується копіями відомостей №239 від 12.12.2008р., №249 від 12.01.2009р., №5 від 22.01.2009р., №22-в від 20.02.2009р., №35-б від 12.03.2009р., №54-г від 13.04.2009р., №665 від 05.05.20096р., №79 від 22.05.2009р., №100 від 23.06.2009р.
Досліджені в судовому засіданні документи спростовують доводи відповідача щодо недоведеності позивачем розміру отриманого ОСОБА_2 матеріального забезпечення під час перебування на обліку, як безробітного.
Копія наказу Святошинського районного центру зайнятості від 09.07.2009 року за №20 із визначенням суми, яка підлягає поверненню направлена відповідачу з письмовим повідомленням №03-60/3662 від 10.07.2009 року із зазначенням про необхідність перерахування коштів на відповідний рахунок протягом 15 календарних днів. Вказане повідомлення отримано відповідачем 15.07.2009 року, що підтверджується відповідним рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У якості заперечень відповідачем було подано письмове клопотання про відмову у задоволенні позову у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до суду.
При вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду суд враховує наступне.
Частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, згідно ч.4 ст.38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Виходячи із загальних принципів національного законодавства щодо дії нормативного акту у часі, а також беручи до уваги наведені Київським міським центром зайнятості доводи на обґрунтування підстав для звернення до суду (порушення відповідачем вимог ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»), суд приходить до висновку про відсутність підстав для відмови у задоволені вимог Київського міського центру зайнятості з причин пропущення останнім строку на звернення до суду. Крім того, суд зважає на те, що зверненню позивачем до адміністративного суду із даним позовом передувало звернення до місцевого суду в порядку цивільного судочинства прокурора в інтересах Київського міського центру зайнятості. В подальшому Святошинським районним судом міста Києва провадження у справі за позовом прокурора Святошинського району м. Києва закрито у зв'язку з відсутністю підстав для розгляду такої справи в цивільному судочинстві.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості вимог позивача, суд звертає увагу на таке.
Спірні правовідносини регулюються Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-III, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №1533-III), Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року №5067-VI, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №5067-VI), Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 року №357 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальної гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю визначаються Законом №5067-VI.
Згідно з положення ч.1 ст.18 Закону №5067-VI для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону №1533-III передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Згідно п.5 ч.2 ст.12 Закону №1533-III Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема, контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Поняття «зайнятість» визначено в ч.1 ст.1 Закону №5067-VI як діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
Згідно з п.«а» ч.3 ст.1 Закону №5067-VI в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №5067-VI безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Частинами 2, 3 статті 36 Закону №1533-III встановлено обов'язок застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Підстави для припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості визначаються статтею 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», згідно п.1 ч.1 якої, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.
Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи, зокрема контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.
Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом.
Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів.
У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
З огляду на те, що ОСОБА_2 отримав статус безробітного на підставі неправдивих даних про свою особу та незаконно отримав допомогу по безробіттю, оскільки на момент отримання даного статусу відповідно до чинного законодавства України відносився до зайнятого населення, а також враховуючи, що відповідач не оскаржив в судовому порядку вимогу позивача про повернення коштів, а безпідставно отримані кошти не повернув, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача сплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 2 424,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст.69-71, 94, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов Київського міського центру зайнятості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, адреса: 03179, АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б, код ЕДРПОУ - 03491091) кошти в сумі 2 424 (дві тисячі чотириста двадцять чотири) гривні 00 коп.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Добрівська Н.А.