Справа №242/5504/13-ц
Провадження №2/242/30/14
05 лютого 2014 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Пирогової Л. В., при секретарі Гандзюк К. С., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Дем»яненко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 приміщення Селидівського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькообленерго» про стягнення моральної шкоди, -
Позивач 06.11.2013 р. звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Донецькообленерго» про стягнення моральної шкоди, в якому зазначив, що ОСОБА_4 є її сином, він працював у ПАТ «ДТЕК Донецькообленерго». 30.06.2013 року на ПАТ «ДТЕК Донецькообленерго», стався нещасний випадок з її сином ОСОБА_4, внаслідок якого син загинув. 22.08.2013 року було складено акт про нещасний випадок на виробництві. Внаслідок передчасної смерті сина вона перенесла найтяжку моральну та фізичну травму, яка має тривалий вплив та відчувається в повсякденному існуванні. ОСОБА_1 пенсіонерка, вдова та інвалід ІІ - групи, її син ОСОБА_4 їй допомагав морально та матеріально. Просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькообленерго» на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, пов»язаної зі смертю сина ОСОБА_4 100 000 гривень.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов.
Представник відповідача ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що син позивачки, ОСОБА_4, працював у ПАТ «ДТЕК Донецькообленерго» електрослюсарем з експлуатації розподільних мереж і був застрахований в порядку дії Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". ІНФОРМАЦІЯ_2 унаслідок нещасного випадку він загинув. Основні принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян та, зокрема, правова основа, економічні механізми і організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання визначені положеннями Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків, основними джерелами коштів яких є внески роботодавців і застрахованих осіб. Підприємство, сплативши певну суму страхових внесків, надалі не несе матеріальних затрат у разі нещасного випадку з працівником ні перед ким, тому що ці відносини регулюються нормами про соціальне забезпечення. Відповідач, як роботодавець, не несе відповідальність перед членами сім'ї працівника за моральну шкоду. Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" наголошено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. З позовної заяви позивачки не вбачається, чим підтверджується факт заподіяння останній моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. В своєму позові позивачка посилається на те, що вона пенсіонерка та її син ОСОБА_4 їй допомагав морально та матеріально, однак жодного доказу суду не надано. Також вважає за необхідне зазначити, що ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» було добровільно взято на себе усі затрати, пов'язані з похованням сина позивачки. Просить суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, та її представника, представника відповідача, судом встановлено наступне.
Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1, виданого 02.11.1985 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Селидове Донецької області, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_6 та ОСОБА_1, актовий запис № 440.
Згідно копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого 01.07.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 27 років.
Згідно акту форми Н1 про нещасний випадок та акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 30.06.2013 року на ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», затверджених 22.08.2013 року в.о. заступника начальника територіального управління Держгірпромнагляду у Донецькій області Козак А. С., встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 о 9 годині 13 хвилин під час виконання своїх трудових обов'язків електромонтера, внаслідок нещасного випадку на виробництві, ОСОБА_4, отримав ураження електричним струмом та загинув. Діагноз - смерть у наслідок набряку головного мозку із-за уражень електричним струмом. Вина потерпілого відсутня. Причинами нещасного випадку встановлено: основна - невиконання вимог інструкції з охорони праці; супутні - невиконання посадових обов'язків, інші причини; технічна - незадовільний технічний стан засобів виробництва.
Таким чином, судом встановлено, що син позивача під час виконання трудових обов,язків у відповідача отримав травму, від якої помер.
При вирішенні питання про право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім,єю.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Суд знаходить неспроможними заперечення представника відповідача на те, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено відшкодування моральної шкоди, оскільки, як зазначено у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-123 цс12 від 24.10.2012 року, дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності, а тому цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю в результаті професійного захворювання, отриманого на виробництві, і такі відносини регулюються ст.ст. 1167, 1168 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов,язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 335 ЦПК України.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про відшкодування моральної шкоди обґрунтована і підлягає задоволенню частково.
Викладене є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди відповідачем.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_1, їх тривалий характер, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, які вона зазнала у зв'язку з втратою сина, те, що ОСОБА_1 є пенсіонером, інвалідом ІІ групи згідно довідки МСЕК від 29.09.2006 року № 222211.
Таким чином, з урахуванням вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд вважає, що розмір моральної шкоди у сумі 40000 грн., який повинен бути стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 є достатнім для відшкодування завданої їй моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог позивача необхідно відмовити у зв,язку з їх необґрунтованістю.
На підставі п. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров,я, а також смертю фізичної особи.
Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
У зв,язку з вищевикладеним, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України ст.ст. 57, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькообленерго» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькообленерго» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькообленерго» судовий збір у розмірі 229 (двісті двадцять дев,ять) грн. 40 коп. на користь держави на р/р 31215206700070, ЄДРПОУ 37791274, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001, код за ЄДРПОУ суду 02895751, символ звітності банку 206 в ГУ ДКСУ в Донецькій області.
У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя