01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.12.2008 № 49/183
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Верховця А.А.
Тищенко А.І.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Казибрід Т. М. - директор,
від відповідача -Капалкіна Т. Б. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2008
у справі № 49/183 (Митрохіна А.В.)
за позовом Сільськогосподарське приватне підприємство "Злата"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Вічунай-Україна"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 175657,20 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі №49/183 від 01.10.2008р. позов Сільськогосподарського приватного підприємства «Злата» (надалі - Позивач ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вічунай - Україна» (надалі - Відповідач) про стягнення 175 657,20 грн. пені за прострочення зобов'язання з повернення обладнання за договором оренди холодильного обладнання № 03/Ж від 12.06.2006р., який є похідним від Дилерської угоди № 11/Е від 25.05.2006р., було задоволено повністю, а саме: стягнуто з ТОВ «Вічунай - Україна» на користь Сільськогосподарського приватного підприємства «Злата» 175 657,20 пені за прострочення зобов'язання за повернення обладнання, 1 827,89 грн. державного мита та 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в доход Державного бюджету України.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008р. по справі №49/183 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно з”ясовано обставини, які мають значення для справи, самі висновки суду, викладені в його рішенні, не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, а саме: ч. 3 ст. 1016 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що є підставами для скасування судового рішення.
Зокрема, скаржник зазначає, що порушення їм умов договору оренди та дилерської угоди відсутнє та не доказано Позивачем, тому підстави для нарахування штрафних санкцій (пені) в розмірі 175657,20 Позивачем відповідно п.5.5. договору оренди та стягнення у судовому порядку відсутні. Висновки Господарського суду м. Києва стосовно обгрунтованості вимог Постачальника про стягнення з Відповідача пені є помилковими та не доказаними.
Позивач надав суду свій відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується з доводами та вимогами Відповідача, викладеними ним в апеляційній скарзі і вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008р. у даній справі є законним, об”єктивним і таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а тому просить залишити це рішення без змін, а подану на нього Відповідачем апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:
26.05.2006 між Сільськогосподарським приватним підприємством «Злата» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вічунай-Україна» було укладено Дилерську угоду № 11/Е (далі - Угода), відповідно до умов якої Відповідачу надавалось право купувати товар Позивача для продажу на певній території від свого імені та за свій рахунок (розділ 3 та 4 Угоди).
Згідно з п. 2.1 Угода вступає в силу з дати її підписання і діє до 31.12.2006р. Строк дії Угоди автоматично продовжується на наступний рік, якщо ні одна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про розірвання Угоди не менше ніж за один місяць до закінчення строку дії (п. 2.2.).
Відповідно до п. 5.1.4 Дилерської угоди Позивач зобов'язується надати Відповідачу Допоміжне обладнання в технічно- справному стані.
У зв'язку з цим, 12.06.2006 між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди холодильного обладнання № 03/Ж (далі - Договір), який є похідним від Дилерської угоди.
Відповідно до п. 1.1 Договору компанія передає, а дилер приймає в платне користування морозильні камери, найменування яких, кількість, вартість, тип, модель, індивідуальні ознаки та експлуатаційні характеристики, визначені в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 2.1 Договору передача обладнання у володіння дилера здійснюється шляхом оформлення акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.
На виконання умов даного Договору Позивач передав Відповідачу в платне користування морозильні камери на підставі відповідних актів прийому-передачі від 12.06.2006.
Відповідно до п. 6.1 Договору оренди, він діє до моменту припинення дії Дилерської угоди.
Додатковою угодою від 10.08.2006 до Дилерської угоди узгоджено річний план з щомісячним відвантаженням товару, якого сторони мають дотримуватись.
Пунктом 7.1 Угоди визначено, що поставка здійснюється за попередньою письмовою заявкою, яка передається за 5 днів до дати поставки.
Суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення встановив, що, у зв'язку з невиконанням планів продажу та порушенням умов Угоди та додаткової угоди від 10.08.2006 до Дилерської угоди № 11/Е від 26.05.2006, відповідно до п. 9.1 та п. 9.1.1 Угоди, Позивачем було надіслано лист-повідомлення від 19.12.06р. про припинення дії Дилерської угоди № 11/Е від 26.05.2006.
На підставі п. 9.1 та п. 9.1.1 Угоди її дія припиняється через 14 днів після надіслання письмового повідомлення, також відповідно до п. 6.1 Договору оренди холодильного обладнання № 03/Ж від 12.06.2006 його дія автоматично припиняється з моменту припинення Дилерської угоди № 11/Е від 26.05.2006.
Відповідно до п. 2.2 Договору оренди холодильного обладнання № 03/Ж від 12.06.2006 у Відповідача виникає обов'язок повернути обладнання компанії не пізніше 30 днів після припинення дії Договору, тобто до 02.02.2007.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що Відповідач зобов'язання з повернення холодильного обладнання у строк, визначений п. 2.2 Договору, виконав не в повному обсязі і відповідно до п. 5.5 Договору, згідно якого за порушення терміну повернення обладнання Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 1% вартості неповерненого обладнання, вказаної в додатку № 1, за кожен день прострочення, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 175657,20 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Разом з тим судова колегія не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
На підставі дилерської угоди Позивачем на адресу філії Відповідача було здійснено п'ять поставок товару, що підтверджується видатковими накладними: №РН-000р056 від 28.05.2006р., №РН-000р073 від 12.06.2006р., №РН-000р153 від 20.07.2006р., №РН-000р192 від 16.08.2006р., №РН-000р244 від 18.10.2006р., які підписані сторонами. Загальна вартість поставок складає 119973,27 гривень. Вищевказані видаткові накладні підтверджують факт поставки товару в період з 28 травня 2006р. по 18 жовтня 2006р.
Відповідно п.5.1.2. дилерської угоди Позивач зобов'язується проводити відвантаження товару у відповідності з строками та умовами постачання товару, визначеними в даній угоді. Так, відповідно п.7.3. дилерської угоди строки поставок відповідають датам, які вказані у товарних накладних, тобто у накладних, які підтверджують факт прийняття товару Філією Відповідача. Такими накладними є вищевказані п'ять видаткових накладних, які підписані сторонами.
Відповідно до п.6.1.Договору, цей договір є похідним до Дилерської угоди та діє з моменту підписання сторонами і до припинення дилерської угоди.
Додатковою угодою від 10.08.2006р. до Дилерської угоди узгоджено річний план з щомісячним відвантаженням товару. Судова колегія зазначає, що планів щодо продажу товару для Відповідача сторонами не укладались, а було узгоджено саме річний план з щомісячним відвантаженням товару.
Крім того, про відсутність планів продажу товару також свідчать умови дилерського договору. Докази порушення умов дилерського договору та додаткової угоди від 10.08.2006р. безпосередньо Відповідачем відсутні в матеріалах справи. Зобов'язаннями Відповідача по вищевказаним угодам є прийняття та оплата поставленого товару. Відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними в кількості п'яти штук, які сплачені в повному обсязі відповідно умовам дилерського договору (п.7.8., 7.9.).
Своєчасну та повну оплату за поставлений товар підтверджують платіжні доручення, а саме: № 1256 від 10 липня 2006 р; № 1325 від 26 липня 2006 р; № 1399 від 08 серпня 2006 р; № 1402 від 09 серпня 2006 р; № 1446 від 16 серпня 2006 р; № 1732 від 13 жовтня 2006 р; № 1773 від 25 жовтня 2006 р; № 1770 від 25 жовтня 2006 р; № 125 від 06 лютого 2007 р; № 193 від 22 лютого 2007 р; № 391 від 18 квітня 2007 р; № 441 від 04 травня 2007 р; № 469 від 14 травня 2007 р; № 483 від 18 травня 2007 р; № 513 від 29 травня 2007 р; № 597 від 25 червня 2007 р; № 756 від 02 серпня 2007 р; № 846 від 29 серпня 2007 р; № 895 від 07 вересня 2007 р; № 901 від 11 вересня 2007 р; № 912 від 13 вересня 2007 р.
Господарським судом м.Києва встановлено, Позивачем було надіслано лист-повідомлення про припинення дії дилерської угоди від 19.12.06р., який відправлений позивачем 26.12.06р., а отриманий відповідачем 10.01.07р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення за №111014.
В листі від 19.12.06р. Позивач повідомив Відповідача, про те, що у зв'язку з невиконанням планів продажу та порушенням умов договору, дія даної угоди припиняється. Подальша співпраця або неприпинення дилерської угоди можлива за умови погашення боргу до 29.12.2006 у розмірі 23000грн.
Як вбачається з п.п.9.1,9.1.1,9.1.2 Дилерської угоди кожна сторона має право в будь - який момент на свій розсуд припинити виконання угоди при умові письмового повідомлення іншої сторони за 14 днів до моменту припинення, якщо інша сторона порушує будь-які положення або умови даної угоди; добровільно або примусово припиняє своє існування, або суд порушив справу про визнання її банкрутом.
Колегія суддів відмічає, що, як вже зазначалося, у надісланому листі - повідомленні позивач посилався саме на порушення відповідачем планів щодо продажу товару Відповідачем, але сторонами таких планів не укладалось, а було узгоджено саме річний план з щомісячним відвантаженням товару.
Крім того, Позивач в своєму листі від 19.12.2006 зазначав про припинення виконання дії угоди, та в той же час зробив акцент на можливу співпрацю за певних умов, зокрема: погашення боргу до 29.12.2006 у розмірі 23000грн., тому можна зробити висновок, що вказана пропозиція припинення дії угоди не є остаточною, оскільки зазначена під умовою.
Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що Відповідач не був повідомлений належним чином Позивачем про намір розірвання дилерської угоди відповідно до вимог законодавства, строк дії дилерської угоди №11/Е від 26.05.06р., відповідно до п.2.1. та п.2.2. даної угоди, має закінчитись 31 грудня 2007 року.
Крім того, згідно п.7.8 договору, за перші поставки товару за договором на загальну суму 65000 гривень оплата товару здійснюється в гривнях шляхом перерахування коштів на рахунок позивача на умовах відстрочки платежу протягом 10 календарних після розірвання договору. Факт сплати відповідачем підтверджується надходженням коштів на рахунок позивача. Факт наявності заборгованості відповідача підтверджується актом взаєморозрахунків, які підписуються уповноваженими представниками сторін.
Колегія відмічає, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 23000грн., як зазначав позивач у листі - повідомленні відсутня, оскільки як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору, п.п.7.8. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 65000 грн. Доказів того, що борг у сумі 23000грн. перевищує сплачені відповідачем 65000грн. позивачем не надано, акт взаєморозрахунків, що підтверджує наявність заборгованості відповідача підписаний уповноваженими представниками сторін також не надано.
Відповідно п. 5.1.4 дилерського договору Позивач взяв на себе зобов'язання надати Відповідачу допоміжне обладнання на умовах договору позички, що є похідним від дилерської угоди. Фактично, Позивач надав Відповідачу допоміжне обладнання - морозильні камери в кількості 50 штук на підставі договору оренди холодильного обладнання, який укладено між Позивачем та Філією Відповідача за №.03/Ж від 12.06.2006р.
Відповідно до п.1.4 орендна плата за користування обладнанням становить 30грн. за квартал в т.ч. ПДВ.
Згідно п.4.1.1. договору оренди Відповідач отримав від Позивача допоміжне обладнання з метою використовувати його для реалізації товару, придбаного у Позичальника відповідно до умов дилерської угоди.
Відповідно до п.1.2. та п.5.2 договору оренди Відповідач несе відповідальність за пошкодження та зберігання орендованого обладнання при його експлуатації як Відповідачем так і третіми особами.
З метою зберігання отриманого обладнання та неможливістю виконувати умови п.4.1.2. та п.4.1.3. договору оренди в зв'язку з тим, що поставки товару припинилися в жовтні 2006р., сторони домовились про повернення морозильних камер, що підтверджується актами приймання-передачі, які підписані сторонами, а саме: акт б/н від 28.04.2007р., акт №42 від 01.06.2007р., акт б/н від 13.08.2007р., акт б/н від 13.09.2007р.
З наданих Позивачем документів вбачається, що повернення обладнання Позивачу за договором оренди здійснювалося Відповідачем добровільно в період закінчення платежів Відповідачем за поставлений товар за дилерською угодою, а саме: з 28.04.2007р. по 13.09.2007р.
Крім того, слід зауважити, що останній платіж Відповідача співпадає з моментом закінчення передачі Відповідачем морозильних камер Позивачу - це 13.09.2007р., що підтверджується актом прийому-передачі від 13.09.2007р. та платіжним дорученням № 912 від 13 вересня 2007 р.
На підставі вищевикладеного судова колегія приходить до висновку, що Відповідачем умов договору оренди та дилерської угоди порушено не було, підстави для нарахування штрафних санкцій (пені) в розмірі 175657,20 грн. відповідно п.5.5. договору оренди та стягнення у судовому порядку відсутні.
З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд вважає, що висновки суду першої інстанції ґрунтуються на недоведених обставинах, що мали значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими і не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 2, 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «Вічунай - Україна» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - повному скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вічунай -Україна» задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2008р. у справі № 49/183 скасувати повністю.
3. Прийняти у справі № 49/183 нове рішення, яким у позові Сільськогосподарського приватного підприємства «Злата», відмовити повністю.
4.Стягнути з Сільськогосподарського підприємства „Злата” (43010, Волинська область, с. Липини, вул.Центральна,7 код 31824377) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вічунай -Україна” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 69, код 33492263) 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 29коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.
5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
4. Справу № 49/183 повернути до господарського суду міста Києва.
уванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Головуючий суддя Отрюх Б.В.
Судді Верховець А.А.
Тищенко А.І.