ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
17 січня 2014 року справа № 813/9326/13-а
13 год. 13 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий - суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Саїв М.В.,
від позивачів ОСОБА_1,
відповідач ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 про скасування постанов Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції (далі - відповідач) про визнання незаконною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 24028239 від 29.12.2011 року; визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2012 року з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем направлено постанову про відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації боржника, у зв'язку з чим позивач не знав та не міг знати про відкрите виконавче провадження відносно нього. Тому, на думку позивача постанова про стягнення виконавчого збору є неправомірною та винесеною з порушенням Закону України "Про виконавче провадження". Крім того, заборгованість боржником погашено самостійно, а тому примусового стягнення в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" не відбулося у зв'язку з чим немає підстав для стягнення виконавчого збору.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає, що відповідач неправильно розуміє законодавство, а дії державного виконавця повністю відповідають закону. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
Публічне акціонерне товариство "ФОЛЬКСБАНК" подало до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ заяву про відкриття виконавчого провадження /а.с.10/.
Державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 24028239 від 01.02.2011 року на виконання виконавчого листа № 2-2865 виданого 16.12.2010 року Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ФОЛЬКСБАНК" заборгованості в сумі 452239,37 грн. Адреса проживання боржника вказана в постанові: АДРЕСА_1. Цією ж постановою (п. 4) накладено арешт на майно боржника /а.с.11-12/.
ПАТ "ФОЛЬКБАНК" листом № 10-3/39508 від 28.12.2011 року звернулося до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ з проханням повернути без виконання виконавчий лист № 2-2865 виданий 16.12.2010 року /а.с.13/.
Державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову від 29.12.2011 року (ВП № 24028239) про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно з якою виконавчий лист № 2-2865 виданий 16.12.2010 року повернуто стягувачеві, а виконавчий збір виділено в окреме провадження /а.с.14/.
29.12.2011 року державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ винесено постанову (ВП № 24028239) про стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 45223,93 грн. /а.с.15/, оскільки боржником не виконано виконавчий лист у строк до 08.02.2011 року у добровільному порядку /а.с.15/.
Також, державним виконавцем Шевченківського ВДВС ЛМУЮ 03.04.2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 31976874 від 03.04.2012 року щодо стягнення з ОСОБА_3 виконавчого збору в сумі 45223,93 грн. /а.с.16/.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені ст. 181 КАС України, згідно з ч. 1 якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 606-XIV).
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), згідно зі ст. 1 Закону № 606-XIV - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 30 Закону № 606-XIV державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Суд звертає увагу, що у постанові про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2011 року вказано місце проживання ОСОБА_3: АДРЕСА_1 /а.с.11/. Однак боржник 26.07.2007 знятий з реєстрації за цією адресою, та з 02.11.2007 року проживає за адресою АДРЕСА_2, на підтвердження чого позивачем надано копію паспорта НОМЕР_1 виданого Шевченківським РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області 29.03.2005 року /а.с.18-20/.
Доказів того, що державний виконавець пересвідчився у тому, що боржником отримано копію відповідної постанови. відповідачем не подано.
Суд не бере до уваги те, що на звернення державного виконавця від 07.02.2011 року із запитом, адресно-довідковий відділ УГІРФО ГУМВСУ у Львівській області зазначив місцем реєстрації ОСОБА_3: АДРЕСА_2, оскільки цей факт не є доказом того, що боржником отримано копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 24028239 винесена 01.02.2011 року, а звернення у адресно-довідковий відділ датоване 07.02.2011 року.
Отже, державним виконавцем направлено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 24028239 від 01.02.2011 року не за місцем реєстрації боржника та на виконання вимог ст. 30 Закону № 606-XIV не перевірено факту отримання боржником цієї постанови.
Крім того, позивачем на доказ того, що питання погашення заборгованості повністю врегульовано 29.12.2011 року, долучено довідку ПАТ "ФОЛЬКБАНК" (з 16.12.2013 року змінило своє найменування на ПАТ "ВіЕс Банк"). Також, з матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ "ФОЛЬКБАНК" листом № 10-3/39508 від 28.12.2011 року звернулося до Шевченківського ВДВС ЛМУЮ з проханням повернути без виконання виконавчий лист № 2-2865 виданий 16.12.2010 року /а.с.13/.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, за відсутності доказів обізнаності позивача про відкриття щодо нього виконавчого провадження про стягнення заборгованості, та за наявності доказів того, що заборгованість погашено самостійно, суд дійшов висновку, що примусового стягнення не відбувалося, а отже постанова про стягнення виконавчого збору ВП 24028239 від 29.12.2011 року, а відповідно й постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2012 року з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, винесені державним виконавцем безпідставно.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає критеріям визначеним ч. 2 ст. 3 КАС України, а отже, адміністративний позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП № 24028239 від 29.12.2011 року про стягнення виконавчого збору.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП 31976874 від 03.04.2012 року з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2) понесені ним судові витрати в сумі 240,88 грн.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано о 17.30 год. 22.01.2014 року.
Суддя Кравців О.Р.