Справа № 22-а-14540/08 Головуючий у І інстанції - Кулініченко Г.В.
Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
07 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Суддів: при секретарі:
Бистрик Г.М., Василенка Я.М., Ситникова О.Ф., Шевчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 01.02.2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Української міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» про визнання недійсним, та скасування рішення 22 сесії ХХ ІІІ скликання Української міської Ради від 05 лютого 2002 року, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Української міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Конча-Заспа» про визнання недійсним, скасування рішення ради22 сесії ХХ ІІІ скликання Української міської Ради від 05 лютого 2002 року, визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01 лютого 2008 року провадження по справі закрито.
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши у судовому засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, з'явившихся в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення справи адміністративної юрисдикції, якою відповідно до названої норми є переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 2 ст. 4 КАС України, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно - правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Із системного аналізу ч. 2 ст. 2 та п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України випливає, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
З змісту позовної заяви вбачається, що позивачка заявила вимогу про визнання та скасування рішення відповідача, визнання недійсним договору оренди землі, та зобов'язати відповідача і третю особу внести зміни до договору оренди землі та звільнити земельну ділянку,
Між сторонами виник спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа). Компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України, на цей спір не поширюється.
Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних відносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 01.02.2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст рішення суду виготовлено 13.04.2009 року
Головуючий: (підпис) Судді: (підпис) Суддя:
Г.М. Бистрик