Справа: № 22-а-14541/08 Головуючий у І інстанції: Ярмоленко Г.Л.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
16 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Усенка В.Г.
суддів: Зайцева М.П.
Мамчура Я.С.
при секретарі Літоміній Н.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації на постанову Володарського районного суду Київської області від 01 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації про визнання незаконною відмову суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення,-
У січні 2008 року ОСОБА_1 (далі-Позивач) звернувся до Володарського районного суду Київської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації (далі - Відповідач), в якому просив визнати неправомірною відмову Відповідача в частині відмови сплатити Позивачу недоотриманих щорічних сум на оздоровлення та стягнути з Відповідача на його користь 3358 грн. 50 коп. недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки.
Свої вимоги мотивує тим, що він є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 (першої) категорії та інвалідом ІІІ групи, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Проте допомога, передбачена вищезгаданим Законом, була виплачена йому у значно меншому розмірі.
Постановою Володарського районного суду Київської області від 01 лютого 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Визнано відмову Відповідача щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення Позивача виходячи з розміру заробітної плати - неправомірною.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 3358 грн. 50 коп. недотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2004-2006 роки.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить вищезазначену постанову скасувати, а провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тому на думку апелянта, Позивачу правомірно здійснювалося нарахування та виплата допомоги, у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги Позивача задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач - ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.06.2000 року) та має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - І категорії.
Разом з тим, Позивач має третю групу інвалідності захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (в редакції чинній на момент звернення Позивача з позовом до суду, далі - Закон № 796-ХІІ), щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам ІІІ групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент здійснення виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, щорічна допомога на оздоровлення Позивачу була виплачена у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: у 2004 році - 21,50 грн.; у 2005-2006 роках - 90,00 грн. за кожний рік, що стверджує сам позивач та не заперечує представник відповідача.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач дійсно повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги Позивачу за 2004-2005 роки, виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні Позивачу розміру допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягають норми вищезгаданого Закону № 796-ХІІ.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, колегія суддів приходить до висновку, що Відповідач правомірно керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено на 2006 рік дію ст. 48 Закону № 796-ХІІ України в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону № 796-ХІІ, який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню лише в частині стягнення з Відповідача одноразової допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки в розмірі встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із врахуванням розміру мінімальної заробітної плати на час виплати даної допомоги, з урахуванням тієї суми яку Позивачу було нараховано, так як відповідачем не було заявлено ні в запереченнях, ні в суді першої інстанції та апеляційної, клопотання про застосування пропущеного строку до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України зазначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації на постанову Володарського районного суду Київської області від 01 лютого 2008 року - задовольнити частково.
Постанову Володарського районного суду Київської області від 01 лютого 2008 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації про визнання незаконною відмову суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії та стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий - суддя: В.Г. Усенко
Судді: М.П. Зайцев
Я.С. Мамчур