Справа: № 22-а-14556/08 Головуючий у І інстанції: Козіна С.М.
Суддя-доповідач: Усенко В.Г.
16 квітня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Усенка В.Г.
суддів: Зайцева М.П.
Мамчура Я.С.
при секретарі Літоміній Н.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 02 листопада 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення про стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення, -
У серпні 2007 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся в Ржищівський міський суд Київської області з адміністративним позовом до Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення (далі - Відповідач), в якому просив стягнути з відповідача на його користь 3673 грн. 60 коп. недотриманих ним сум грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки та зобов'язати відповідача провести індексацію коштів у відповідності до розміру мінімальної заробітної плати, яка буде визначена на момент виплати коштів.
Свої вимоги мотивує тим, що він є громадянином, який евакуйований у 1986 році з зони відчуження в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 (другої) категорії, а тому, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Проте допомога, передбачена вищезгаданим Законом, була виплачена йому у значно меншому розмірі.
Постановою Ржищівського міського суду Київської області від 02 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення відповідно до якого відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Апеляційний розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, які належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач - ОСОБА_1 є громадянином, який евакуйований у 1986 році з зони відчуження в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2 (другої) категорії
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (в редакції чинній на момент звернення Позивача з позовом до суду, далі - Закон № 796-ХІІ), щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент здійснення виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, щорічна допомога на оздоровлення Позивачу була виплачена у розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: за 2003 рік - 15,70 грн.; за 2004 рік - 15,70 грн.; за 2005 рік - 75 грн., що стверджує сам позивач та не заперечує представник відповідача.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач дійсно повинен був здійснити нарахування та виплату допомоги Позивачу за 2003-2005 роки, виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами Кабінету Міністрів України.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні Позивачу розміру допомоги на оздоровлення, застосуванню підлягають норми вищезгаданого Закону № 796-ХІІ.
Таким чином, апеляційна скарга не підлягає скасуванню, так як відповідачем не було заявлено ні в запереченнях, ні в суді першої та апеляційної інстанцій, клопотання про застосування пропущеного строку до адміністративного суду.
Відповідно до ст. 100 КАС України зазначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна з сторін.
Зважаючи на викладене, оскільки судове рішення є законним та обґрунтованим, то воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Ржищівського міського управління праці та соціального захисту населення на постанову Ржищівського міського суду Київської області від 02 листопада 2007 року - залишити без задоволення.
Постанову Ржищівського міського суду Київської області від 02 листопада 2007 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий - суддя: В.Г. Усенко
Судді: М.П. Зайцев
Я.С. Мамчур