Справа № 10-79. Головуючий у 1 інстанції Кузюра М.М.
Категорія: 165 КПК. Доповідач-Рудомьотова С.Г.
І М”ЯМ У К Р А Ї Н И
2009 року квітня 08 дня колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Рудомьотової С.Г.
суддів - Козака В.І., Широян Т.А.
з участю прокурора - Стойка З.Б.
адвоката - ОСОБА_2
особи, яку звільнено з-під варти - ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляцію старшого помічника прокурора Чернігівської області з міжнародно-правових доручень Стойка З.Б. на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27.03.2009 року, якою скасовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту і звільнено з-під варти із залу суду
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянку Республіки Білорусь, уродженку і мешканку АДРЕСА_1, з вищою освітою, не працюючу, розлучену, на утриманні 1 неповнолітня дитина 1993 року народження, посвідчення біженця НОМЕР_1 видане 01.04.2009 року, з визначенням реєстрації проживання у АДРЕСА_2 від 06.04.2009 року,
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2009 року запобіжний захід у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1, громадянки Республіки Білорусь, скасований, її звільнено з-під варти із залу суду з обґрунтуванням тим, що рішенням Державного комітету України у справах національностей та релігій № 149-09 від 12.03.2009 року, вона набула на території України статусу біженця як особа, яка має цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за політичними переконаннями, а тому на підставі ст. 3 Закону України „Про біженців”, ст. 32-33 Конвенції про статус біженців, біженець не може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека через його належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
Крім того суд вказав, що обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту було викликане саме необхідністю її екстрадиції, а на даний час ОСОБА_1, маючи статус біженця, не може бути видана іншій державі, то відсутні правові підстави її подальшого тримання під вартою.
В апеляції старшого помічника прокурора Чернігівської області з міжнародно-правових доручень ставиться питання про скасування постанови суду як незаконної, винесеної всупереч вимогам ст. 54 КПК України, ч. 3 ст. 165 КПК України, ст. 57, 62 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, п. 3 Закону України „Про ратифікацію Європейської Конвенції про видачу правопорушників, 1957 р., Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції” від 16.01.1998 року, з обґрунтуванням тим, що головуючий суддя по справі не мав права вдруге розглядати матеріали щодо ОСОБА_1, бо 01.09.2008 року він приймав рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1, і висловив вже свою думку і це рішення не було оскаржене; звільняючи ОСОБА_1 з-під варти суддя перебрав на себе повноваження Генеральної прокуратури України і фактично відмовив компетентним установам Республіки Білорусь у видачі останньої, а також те, що Конвенція про правову допомогу... не визначає як підставу для звільнення особи надання їй статусу біженця.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_1 та її захисника-адвоката ОСОБА_2, які згодні з рішенням суду і заперечують проти апеляції, думку прокурора, який змінив апеляцію і просив скасувати постанову суду із закриттям провадження по справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 липня 2008 року щодо ОСОБА_1, громадянки Республіки Білорусь, обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту з обґрунтуванням, що 30.05.2008 року Головним слідчим управлінням попереднього розслідування МВС Республіки Білорусь винесено постанову про обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді взяття під варту, який був санкціонований Генеральним прокурором РБ, і на підставі цього 25.07.2008 року ОСОБА_1 була затримана співробітниками ЧМВ УМВС України в Чернігівській області за вчинення на території РБ злочинів, передбачених ст.ст. 285 ч.3, 231 ч.2, 19 ч.2-243 КК Республіки Білорусь /створення злочинної організації, ухилення від сплати податків та митних платежів/, і ОСОБА_1 взята під варту з подальшим утриманням в СІЗО-31 м. Чернігова.
Постанова оскаржена не була.
Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 01 вересня 2008 року /суддя Кузюра М.М./ задоволено подання Заступника начальника ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, погоджене із Заступником прокурора Чернігівської області від 28.08.2008 року, і строк тримання ОСОБА_1 під вартою продовжено до вирішення питання про її фактичну передачу правоохоронним органам Республіки Білорусь.
При цьому суд керувався вимогами ст. 165-3 КПК України та ст.ст. 60-62 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, погодившись з обґрунтованістю подання та необхідністю його задоволення, а також вказавши, що 26 серпня 2008 року прокуратура Чернігівської області отримала оригінал клопотання Прокуратури Республіки Білорусь з відповідними додатками про видачу громадянки ОСОБА_1, тобто, вирішення питання про її екстрадицію.
Ця постанова також оскаржена не була.
Разом з тим, прийнявши і розглядаючи скаргу адвоката ОСОБА_2 у інтересах ОСОБА_1, яка надійшла 23.03.2009 року, суддя фактично розглядав скаргу на рішення цього ж суду про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та на рішення про продовження строку тримання під вартою як апеляційний суд, вийшовши за межі своїх повноважень, чим порушив вимоги ст.165-2 ч.7 та 165-3 ч.4 КПК України.
Судом порушено загальні положення щодо порядку застосування, скасування і зміни запобіжного заходу, передбачені ст. 165 КПК України, а саме: не передбачено права суду за власною ініціативою або за клопотанням заінтересованих осіб змінити чи скасувати обраний ним запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Згідно з цим законом, заміна одного запобіжного заходу іншим або скасування запобіжного заходу в стадії досудового розслідування справи за наявності до того підстав, здійснюється органом дізнання, слідчим, а також прокурором.
Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні суду ніякої справи щодо дій ОСОБА_1, що надавало б суду право самостійно вирішувати питання щодо скасування чи зміни їй запобіжного заходу, немає.
Запобіжний захід у вигляді взяття під варту ОСОБА_1 обирався на підставі матеріалів компетентних органів Республіки Білорусь про переслідування її за вчинення нею на території Республіки Білорусь передбачених законодавством цієї держави кримінально караних злочинів, і щодо якої ставилося питання про екстрадицію, бо вона є громадянкою Республіки Білорусь.
Фактично, місцевий суд самостійно вирішив питання щодо екстрадиції громадянки Білорусі ОСОБА_1, хоча чинним законодавством судам не надано таких повноважень.
Крім того, відповідно до вимог ст. 54 КПК України, суддя або народний засідатель не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо продовження строків тримання під вартою, або наявні інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності судді або народного засідателя.
Тобто, місцевий суд не розібрався, в якому порядку, на підставі яких законів - національних чи міжнародних - і які органи вправі приймати до свого провадження і розглядати по суті скарги осіб, затриманих на підставі запиту іншої держави про екстрадицію, на законність затримання /взяття під варту, продовження строку тримання рід вартою/, а також скарги їхніх захисників чи законних представників, а тому прийшов до поспішного передчасного висновку про скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1
Місцевий суд не звернув уваги на те, що продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_1 від 01.09.2008 року, той же самий суд /суддя Кузюра М.М./ керувався вимогами ст.60-62 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Україною 10.11.1994 року, тобто, визнав її норми нормами прямої дії, що не суперечить вимогам Конституції України, і які мають пріоритетне значення, бо нормами національного законодавства не врегульовані.
Вирішуючи питання про скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд / суддя Кузюра М.М./ вже послався на інші норми права, а саме: на ст. ст. 3, 19 Закону України „Про біженців” та ст. 32-33 Конвенції про статус біженців, але не з'ясував та не встановив, як ці норми права узгоджуються чи ні із вимогами ст. 2 Закону України „Про статус біженців” та ст. 1 ч.F п.b Конвенції про статус біженців, Конституції України, Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, а також не врахував те, що Генеральною Прокуратурою України не прийнято рішення про видачу чи відмову у видачі стосовно ОСОБА_1, що передбачено п.3 Закону України „Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції” від 16.01.1998 року.
Посилаючись у постанові на ст. 19 Закону України „Про біженців”, суд допустив неправильне розуміння цієї норми та неправильне її тлумачення, де біженці мають права і обов'язки як громадяни України, за винятками, встановленими міжнародними договорами, якими є міжнародні Конвенції - з прав людини, про правову допомогу, тощо.
Суд також не взяв до уваги, що з відповідних питань є Постанова Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 року „Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання /арешту/ осіб при вирішенні питань, пов'язаних з їх екстрадицією”.
З вищенаведеного вбачається, що місцевий суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне тлумачення та застосування закону, що перешкоджало суду повно та всебічно розглянути справу і постановити правильне рішення, а тому постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, з частковим задоволенням апеляції прокурора.
Керуючись ст. 356, 365-366, 370-371, 379, 382 КПК України, колегія суддів,
Апеляцію старшого помічника прокурора Чернігівської області з міжнародно-правових доручень Стойка З.Б. задовольнити частково.
Скасувати постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 березня 2009 року про скасування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.
Головуючий -
Судді -