15.01.09 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів Гошовського Г.М. (головуючий), Лізанця П.М., Мишинчук Н.С., з участю прокурора - Рацина Р.В., підсудного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією державного обвинувача - старшого прокурора відділу прокуратури Закарпатської області, на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.08.08.
Цим вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець смт Буштино Тячівського району Закарпатської області, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, з вищою освітою, одружений, судимий
- 30.04.04 за ч.2 ст. 364, ч.2 ст.366 КК України, з застосуванням ст. 75 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням впродовж 1-річного іспитового строку;
-26.07.04 за ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 367 КК України з застосуванням ст. 75 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням впродовж 2-річного іспитового строку,
з а с у д ж е н и й за ч. 2 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням на 2 роки права обіймати посади, пов'язані з фінансово-господарською діяльністю чи обліком товарно-матеріальних цінностей.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбуття основного покарання з випробуванням, впродовж двохрічного іспитового строку та покладенням на нього обов'язку періодично з'являтися для реєстрації до органів кримінально-виконавчої системи.
За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України ОСОБА_1 виправданий за відсутністю в його діях складу цього злочину.
Ухвалено: запобіжний захід щодо ОСОБА_1 змінити на підписку про невиїзд, речові докази, зазначені в довідці на а.с. 119-120 т.7 зберігати в справі.
Згідно з пред'явленим обвинуваченням орган досудового слідства визнав встановленою вину ОСОБА_1 в заволодінні 1.518.708, 63 грн. та їх легалізації за наступних обставин.
В серпні 2002 року за результатами тендеру державне підприємство «Батьовський комбінат хлібопродуктів» (смт Батьово Закарпатської області) і ТзОВ «Компаниія «Агролюкс»» (м. Ужгород Закарпатської області) одержали право постачати та закладати до державного матеріального резерву продовольче зерно пшениці.
Будучи директором державного підприємства «Батьовський комбінат хлібопродуктів» (далі - КХП) ОСОБА_1 у другій половині 2002 року, з метою розкрадання грошей, виділених цьому підприємству через державне підприємство «Науково-виробниче об'єднання «Либідь» (далі - «НВО «Либідь»») і державну акціонерну компанію «Укрресурси» (далі - АК «Укрресурси») з державного бюджету для постачання і закладання пшениці, та подальшої їх легалізації організував стійке злочинне об'єднання до якого увійшли директор приватних підприємств (далі - ПП) «Укрторгсервіс і Ко», (м. Вінниця) і «Трейдсервіс» (м. Вінниця) та ТзОВ «АПК «Відродження»» (с. Жерденівка Гайсинський район Вінницької області) ОСОБА_9), приватний підприємець і одночасно - менеджер ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» ОСОБА_3 та приватний підприємець ОСОБА_4
Згідно розробленого ним плану ОСОБА_1 мав координувати дії співучасників, укласти угоди купівлі-продажу зерна, перевести кошти на рахунки приватних підприємців ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ТзОВ «Компанія Агролюкс», підробити документи про надходження зерна на склад КХП; ОСОБА_4 - зняти зі свого рахунку готівку, підробити документи про придбання зерна через одно з підприємств ОСОБА_1) і його реалізацію ТзОВ «Компанія «Агролюкс»; ОСОБА_9 - частково виконати умови угод купівлі-продажу зерна під кошти, переведені на рахунок ПП «Укрторгсервіс і Ко», решту коштів легалізувати через рахунки ПП «Трейдсервіс» та ТзОВ «АПК «Відродження»», підробити документи про відпуск зерна ТзОВ «Компанія «Агролюкс» та приватному підприємцю ОСОБА_4; а ОСОБА_3 - підписати підроблені документи про отримання зерна від ПП «Укрторгсервіс і Ко», приватного підприємця ОСОБА_4 та про відпуск його КХП.
22.08.02 та 20.09.02 «НВО «Либідь»» за дорученням Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі-Держкомрезерв) уклало з КХП договори № 753 і № 883 на виконання яких останній зобов'язався поставити та закласти до державного резерву 5.173,932 т пшениці на суму 2.194.626,28 грн., а «НВО-«Либідь» - оплатити його протягом 5-ти банківських днів після отримання приймальних актів про закладку за формою Р-16.
23.08.02 АК «Укрресурси» за дорученням Держкомрезерву уклала з ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» договір № 381 на виконання якого останнє зобов'язалось поставити та закласти до державного резерву 1.000 т пшениці на суму 400.000 грн. а АК «Укрресурси» - оплатити його після отримання приймального акта за формою Р-16.
З метою привласнення частини грошей, що мали бути перераховані КХП і ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» за закладену в держрезерв пшеницю, ОСОБА_1 надав «НВО «Либідь»» підроблені приймальні акти за формою Р-16 № 3 від 05.09.02 та № 4 від 05.10.02 про закладку, відповідно, 5.000 і 173,930 т пшениці, а АК «Укрресурси» - підроблений приймальний акт форми Р-16 № 2 від 30.08.02 про закладку 1.000 т пшениці. На підставі цих актів «НВО «Либідь»» перерахувало КХП 05.09.02 - 2.125.050 грн., 05.10.02 - 69.576,28 грн., а АК «Укрресурси» на рахунок ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» 05.09.02 - 400.000 грн..
У кінці серпня 2002 року ОСОБА_1 від свого імені склав датований 01.08.02 договір №1 купівлі-продажу 9030 т пшениці за суму 3.814.500 грн. між КХП і ТзОВ «Компанія «Агролюкс» в особі директора - Афанасьєва А.В., який цього договору не підписав, а також договір доручення КХП, як довірителем, цьому товариству, як повіреному, від 19.08.02, на укладення договору поставки до 150 т пшениці, після чого повідомив Афанасьєва А.В. про укладення від його імені договору на поставку КХП 1.000 т пшениці з АК «Укрресурси», від якого мають надійти 400.000 грн..
З отриманих КХП 05.09.02. від «НВО «Либідь»» коштів за вказівкою ОСОБА_1 платіжними дорученнями №№ 165, 171, 172, 173, 174 КХП на рахунок ТзОВ «Компанія «Агролюкс»», було перераховано 1.225.000 грн. як передоплата.
Афанась'єв А.В., не обізнаний з намірами злочинної групи, 28.08.02 уклав від імені ТзОВ «Компанія «Агролюкс» з ПП «Укрторгсервіс і Ко» в особі ОСОБА_9договір № 96/1 купівлі-продажу 3.751,99 т пшениці на суму 1.440.000 грн., які перерахував цьому підприємству платіжними дорученнями від 06.09.02 та 05.12.02. Окрім цього він уклав з приватним підприємцем ОСОБА_4 договір доручення від 20.08.02 на укладення договору поставки пшениці і до кінця 2002 року перевів на рахунок останнього на оплату пшениці і супутніх послуг по її завантаженню, транспортуванню, охороні та розвантаженню 147.022, 39 грн.
ОСОБА_9, отримавши на рахунок ПП «Укрторгсервіс і Ко» 1.440.000 грн., уклала договори купівлі-продажу пшениці з ТзОВ «Згар» (м. Вінниця), ПП «Стороженко П.Г.» (м. Вінниця), ТзОВ «АІР» (м. Вінниця), ТзОВ «Лель» (м. Хмільник Вінницької області) та СПД «Герасімова І.С.» (Калинівський район Вінницької області), перевела на їх рахунки, відповідно, 163.095,49 грн., 142 560 грн., 57.375 грн., 48.750 грн. та 103.805,74 грн., протягом жовтня-грудня 2002 року поставила на склад КХП закуплені від цих підприємств 1336,570 т пшениці на суму 558.313, 76 грн., а решту - 881.686, 24 грн, в основному, перевела на рахунки ПП «Трейдсервіс» та ТзОВ «АПК «Відродження»», частково зняла з рахунку, розділивши в подальшому з ОСОБА_1, ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а частково використала на фінансово-господарські потреби підприємства.
ОСОБА_4, отримавши 147.022, 39 грн., в основному зняв їх з рахунку готівкою і розділив з ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_3, а решту використав на потреби свого підприємства.
Орган досудового слідства визнав доведеним, що за таких обставин ОСОБА_1 в складі організованої злочинної групи вчинив розкрадання 1.028.708, 63 грн. і з метою його приховання разом з співучасниками підробив документи про купівлю-продаж пшениці та її поставку до КХП.
Зокрема, ОСОБА_4, за сприяння невстановленої особи, підробив накладні про відпуск 332,97 т пшениці ТзОВ «Компанія Агролюкс»», квітанції до прибуткових касових ордерів про внесення в касу ТзОВ «АПК»Відродження» 129.747,3 грн. за нібито придбану пшеницю, податкові накладні на ці операції, а ОСОБА_3 розписався в цих накладних у прийнятті пшениці від імені ТзОВ «Компанія «Агролюкс»»; ОСОБА_9 і ОСОБА_4 за сприяння невстановленої слідством особи та ОСОБА_5, яка не усвідомлювала намірів злочинної групи, - накладні про відпуск ТзОВ «АПК «Відродження»» ОСОБА_4 332,97 т пшениці, в яких останній розписався в її прийнятті, прибуткові касові ордери про внесення ним в касу ТзОВ «АПК «Відродження»» 129.747,3 грн. і податкові накладні на ці операції; ОСОБА_9 і ОСОБА_3 за сприяння ОСОБА_4 - накладні про відпуск ПП «Укрторгсервіс і Ко» ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» 3752 т пшениці в отриманні яких за довіреностями, виданими останнім, розписався ОСОБА_3; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за сприяння невстановлених слідством осіб та Афанась'єва А.В. і ОСОБА_6, які не усвідомлювали намірів злочинної групи, - накладні про відпуск ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» 2883,27 т пшениці КХП і довіреності на отримання її начальником елеватора КХП Бобуським А.А.; ОСОБА_9 - акти приймання виконаних робіт від 26.12.02 та звірки взаємних розрахунків між ПП «Укрторгсервіс і Ко» та ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» від 14.08.03 про повне виконання зобов'язань, ОСОБА_1 - акти прийому виконаних робіт про повне виконання зобов'язань ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» перед КХП.
Окрім цього орган досудового слідства визнав доведеним, що ОСОБА_1 вчинив розкрадання за попередньою змовою з ОСОБА_4 і за попередньою змовою з ОСОБА_3, по 245.000 грн. відповідно, без залучення і відома інших учасників злочинної групи, за таких обставин.
Склавши договори від 29.08.02 з ОСОБА_4 і з ОСОБА_3 про купівлю від кожного по 612,5 т пшениці, він дав вказівку перерахувати цим приватним підприємцям з 2.125.050 грн. отриманих КХП 05.09.02. від «НВО «Либідь»», по 245.000 грн.. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ці суми, отримані за платіжними дорученнями №№ 166, 167 зняли з рахунків і розділили з ОСОБА_1, а з метою приховання цих злочинів, за сприяння невстановленої особи підробили договори купівлі-продажу, накладні, податкові накладні на отримання пшениці, відповідно, від вигаданого СГДП «Північ-Агро», ТзОВ «Фірма «Кобзар»» і ПП «Лагос», та квитанції до прибуткових касових ордерів про внесення ними готівки до кас цих підприємств. Окрім цього, ОСОБА_1 підписав виготовлену за його дорученням довіреність на отримання начальником елеватора КХП Бобуським А.А. 612,5 т пшениці від ОСОБА_4, за сприяння невстановленої слідством особи підробив у ній підпис Бобуського А.А. та передав її ОСОБА_4, який, у свою чергу, оформив накладну про поставку ним КХП 612,5 т пшениці вартістю 245.000 грн. і за сприяння невстановленої слідством особи підробив у ній підпис Бобуського А.А. в її прийнятті.
Легалізацію 881.686, 24 грн. з викрадених коштів орган досудового слідства визнав доведеною за наступних обставин.
У другій половині 2002 року, після заволодіння організованою групою цими коштами та надходження від ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» першого траншу в сумі 980.000 грн. ОСОБА_9, виконуючи відведену їй згідно розробленому плану роль, основну частину цих грошей під виглядом передоплати за товар, який в дійсності не відправлявся, перевела з рахунку ПП «Укрторгсервіс і Ко» на рахунки ПП «Трейдсервіс» та ТзОВ АПК «Відродження», а через певний час під тим самим виглядом повернула їх зворотно.
Зокрема, вона перевела: платіжним дорученням № 26 від 09.09.02 360.000 грн. на рахунок ТзОВ «АПК «Відродження»», платіжними дорученнями № 42 від 11.09.02 та № 67 від 24.09.02, відповідно, 300.000 і 200.000 грн. на рахунок ПП «Трейдсервіс», з рахунку ТзОВ «АПК «Відродження»» платіжним дорученням № 29 від 09.09.02 239.950 грн. на рахунок ПП «Трейдсервіс», а платіжним дорученням № 30 від 09.09.02 119.970 грн. на рахунок ПП «Укрторгсервіс і Ко», з рахунку ПП «Трейдсервіс» платіжним дорученням № 25 від 11.09.02 190.000 грн. на рахунок ПП «Укрторгсервіс і Ко», платіжними дорученнями № 45 від 02.10.02, № 46 від 04.10.02 та № 47 від 07.10.02 80.000 грн. та платіжним дорученням № 60 від 24.09.02 260.000 грн. на рахунок ПП «Укрторгсервіс і Ко».
Після надходження 05.12.02 на рахунок ПП «Укрторгсервіс і Ко» від ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» другого траншу в сумі 460.000 грн. ОСОБА_9 того ж дня платіжним дорученням № 188 перевела 180.000 грн. на погашення кредиту, 185.000 грн. на рахунок ПП «Трейдсервіс» як передоплату за дизпаливо, 50.500 грн. на рахунок ТзОВ «АПК «Відродження»» як передоплату за пшеницю. Того ж дня вона зняла готівкою з рахунку ТзОВ «АПК»Відродження» 50.000 грн.. 06.12.02 та 09.12.02 з рахунку ПП «Трейдсервіс» 50.700 грн., з цього ж рахунку 06.12.02 перевела на рахунок ТзОВ «АПК «Відродження»» 130.000 грн. як попередню оплату за соняшник, того ж дня платіжними дорученнями №№ 67 та 68, відповідно, 50.000 та 80.000 грн. повернула на рахунки ПП «Укрторгсервіс і Ко» нібито за отримані паливно-мастильні матеріали. Решту коштів вона частково зняла з рахунку готівкою, частково використала на ведення господарської діяльності ПП «Укрторгсервіс і Ко».
З метою приховання цих дій ОСОБА_1, за попередньою змовою з співучасниками і за сприяння невстановлених слідством осіб підробив документи про поставку пшениці від ПП «Укрторгсервіс і Ко» до ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» а від останнього - до КХП.
З викрадених організованою групою 400.000 грн., які надійшли від ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» на закупівлю пшениці, 215.000 грн. були легалізовані через рахунок ПП «Укрторгсервіс і Ко», а ще 147.022,39 грн. - через рахунок ОСОБА_4. Для цього ОСОБА_1 за попередньою змовою з співучасниками і за сприяння невстановлених слідством осіб підробив документи про поставку пшениці від ТзОВ «АПК «Відродження»» до ПП «ОСОБА_4», від нього до ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» а від останнього - до КХП.
Легалізацію ОСОБА_1 решти - 490.000 грн. з викрадених за попередньою змовою з ОСОБА_4 та за попередньою змовою з ОСОБА_3 орган досудового слідства визнав доведеною за наступних обставин.
У другій половині 2002 року, після заволодіння цими грошима і перерахування їх рівними частинами (по 245.000 грн.) на рахунки приватних підприємців ОСОБА_4 і ОСОБА_3 для придбання ними по 612,5 т пшениці, останні, за сприяння невстановлених слідством осіб, підробили договори купівлі-продажу, накладні і податкові накладні на її придбання: ОСОБА_4 - від ПП «Лагос» (м. Київ) і ТзОВ «Фірма «Кобзар»» (м. Вінниця), а ОСОБА_3 - від неіснуючого СГДП «Північ - Агро», квитанції до прибуткових касових ордерів про внесення ними готівки до кас цих підприємств та її відпуск на склад КХП. При цьому ОСОБА_1, підписав виготовлену за його дорученням довіреність на отримання начальником елеватора КХП Бобуським А.А. 612,5т пшениці від ОСОБА_4, за сприяння невстановленої слідством особи підробив у ній підпис Бобуського А.А. та передав її ОСОБА_4, який, у свою чергу, оформив накладну про поставку ним КХП 612,5 т пшениці вартістю 245.000 грн. і за сприяння невстановленої слідством особи підробив у ній підпис Бобуського А.А. в її прийнятті.
Згідно вироку суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 зловживаючи посадовим становищем, всупереч інтересам служби і на порушення передбаченого законом порядку оплати зерна пшениці по факту закладання до державного резерву подав до «НВО «Либідь»» та АК «Укрресурси» підроблені приймальні акти форми Р - 16 «Про закладку зерна до державного матеріального резерву», внаслідок чого кошти Держкомрезерву були перераховані на рахунки ДП «Батьовський КХП» та ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» і далі - постачальникам в якості попередньої оплати за пшеницю, яка не була отримана в повному обсязі; і недоведеним, що він організував злочинну групу, розробив план її діяльності з розподілом ролей її членів, координував діяльність групи, брав участь в розкраданні коштів у її складі та окремо з ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а також, з метою надання цим коштам легального характеру здійснював з ними незаконні фінансові операції.
Державний обвинувач в апеляції просить вирок скасувати, а справу надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції. Стверджує, що викладені у ньому висновки суду, кваліфікація діянь підсудного не відповідають фактичним обставинам справи, а призначене йому покарання є зам'яким. Вважає, що встановлені досудовим слідством обставини справи підтверджуються наявними в ній доказами, які дали підстави пред'явити ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 209 КК України, однак судом оцінені неправильно. Окрім цього вказує, що засудження ОСОБА_1 за злочин, передбачений ч.2 ст. 364 КК України та його виправдання за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 209 КК України суперечить ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 року, ратифікованої Україною 10.11.1994 року, згідно якої сторона, яка просила про надання правової допомоги (Україна) не могла притягати до кримінальної відповідальності особу, яка була видана (ОСОБА_1) за злочини, за які вона не була видана, без дозволу сторони, яка надала таку допомогу (Російської Федерації).
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який підтримав апеляцію, пояснення підсудного і захисника, які заперечили проти її задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 323, 324, 333-335 КПК України суд першої інстанції дослідив у судовому засіданні всі докази обвинувачення, виклав у вироку результати їх дослідження і аналізу, оцінив їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно, повно і об'єктивно розглянув усі обставини справи в їх сукупності, виклав формулювання обвинувачень, які пред'явлені підсудному, обвинувачення, визнані доведеними і визнані недоведеними, підстави виправдання, зазначив мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачень необгрунтованою, вирішив усі питання, що вирішуються судом при постановленні вироку і належно вмотивував у вироку свої висновки.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.06.07 ОСОБА_9, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 визнані винними у вчиненні злочинів за обставин, викладених в обвинуваченні ОСОБА_1 і засуджені за ч.5 ст. 191 та ч 2 ст. 209 КК України.
Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 30.04.04 ОСОБА_1 засуджений за те, що в серпні-грудні 2002 року організував складання завідомо неправдивих документів - приймальних актів форми Р-16 № 1 від 28.08.02, № 3 від 05.09.02 та № 5 від 24.09.02 про закладення до державного резерву загалом 11.000 т пшениці, особисто підписав їх і подав до Держкомрезерву з метою отримання коштів для її закупівлі. При цьому, на підставі акту № 3 від 05.09.02 про закладення до державного резерву 5.000 т пшениці Батьовським КХП від Держкомрезерву було одержано 2.125.000 грн., що завдало державі великої матеріальної шкоди. Ці діяння ОСОБА_1 були кваліфіковані, відповідно, за ч.2 ст. 364 і ч.2 ст. 366 КК України.
З показань ОСОБА_1, який співучасником злочинів, за які засуджено ОСОБА_9, ОСОБА_3 і ОСОБА_4, себе не визнав і привласнення грошей заперечив, вбачається, що підроблення актів форми Р-16 було зумовлено необхідністю одержання від Держкомрезерву обігових коштів на закупівлю пшениці. На запропоновані приватними підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_3, ТзОВ «Компанія «Агролюкс»» послуги на поставку пшениці він погодився, оскільки на той час інших постачальників не знав, і уклав з ними відповідні угоди та перерахував кошти на їх рахунки. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 угоди виконані не були, а ТзОВ «Компанія «Агролюкс» виконало їх частково.
Ці показання підсудного доказами обвинувачення не спростовані. Останні не містять, і суд вказав на це у вироку, даних про те, що ОСОБА_1 заволодів чи мав намір заволодіти коштами, виділеними на закупівлю і закладку до державного резерву зерна пшениці, або про те, що його умислом охоплювалось заволодіння цими коштами іншими особами, зокрема ОСОБА_9, ОСОБА_3 чи ОСОБА_4.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 надав НВО «Либідь» і АК «Укрресурси» підроблені приймальні акти за формою Р-16 з особистого інтересу продемонструвати свої здібності як керівника підприємства, та враховуючи, що ці його дії були вчинені умисно, з використанням службового становища всупереч інтересам служби і спричинили шкоду державним інтересам в вигляді матеріальних збитків на суму 1.518.708,63 грн., кваліфікував їх за ч. 2 ст. 364 КК України як зловживання службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки.
Згідно ст. 209 КК України легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації, або вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів чи володіння ними, прав на такі кошти, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, набуття, володіння або використання коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації. Дослідженими в судовому засіданні доказами доведено, що кошти, про які йдеться в обвинуваченні ОСОБА_1, за своїм походженням не були доходами, були одержані не ним особисто, а державним підприємством (КХП) і не злочинним шляхом, а через НВО «Либідь» і АК «Укрресурси» з державного бюджету, отже, за будь-яких умов, предмета злочину, передбаченого ст. 209 КК України вони не складали і потреби в їх легалізації (відмиванні) у ОСОБА_1 не було.
Підстав не погодитись з такими висновками суду першої інстанції матеріали справи і доводи апеляції не містять.
Вказівка в апеляції про незаконність вироку є неконкретною. На її обгрунтування апелянт обмежився наведенням обставини справи і доказів обвинувачення, як вони викладені в обвинувальному висновку. Доводів про те, які статті закону судом порушено, в чому, на його думку, полягають ці порушення або необгрунтованість вироку, які докази суд не взяв до уваги, які обставини не з'ясував, які його висновки не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні або містять суперечності, апелянт не вказує. Тому його твердження не приводять апеляційний суд до висновку про незаконність або необгрунтованість вироку.
Ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, на яку посилається апелянт, стосується правовідносин на стадії притягнення особи до кримінальної відповідальності, закладає певні умови щодо акту її екстрадиції і не може обмежувати суд у висновках щодо кваліфікації діянь цієї особи, якщо при цьому не порушуються її права і свободи.
Згідно ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (Рим, 4.ХІ.1950) кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом. Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Тому довід апелянта про невідповідність вироку ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993 є безпідставним.
При визначенні підсудному міри покарання вимоги ст. 65 КК України судом додержані. Окрім спростованих тверджень про неправильну кваліфікацію його дій та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, іншого обгрунтування доводу про м'якість покарання в апеляції не наведено.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, апеляційний суд
апеляцію державного обвинувача залишити без задоволення, вирок Ужгородського міськрайонного суду від 26.08.08 щодо ОСОБА_1 - без змін.
Судді: