15.01.09 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі головуючого Гошовського Г.М.,
суддів Стана І.В., Мишинчук Н.С., з участю прокурора Кураха Ю.М., представників потерпілої - ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією представника потерпілої ОСОБА_2 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.09.08.
Цим вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий, засуджений за ч.2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Ухвалено: зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про з міну місця проживання, роботи, періодично з'являтися до органу кримінально-виконавчої системи для реєстрації, запобіжним заходом залишити підписку про невиїзд, речовий доказ - автомобіль «Газ-24» НОМЕР_1 передати за належністю підсудному.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що, не маючи посвідчення водія, 07.12.07 приблизно о 18 годині, на автомобільній дорозі Пузняківці - Мукачево, на порушення вимог п.п. 2.1 «а», 2.10 «а-е», 12.1, 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем «Газ-24» НОМЕР_1 в умовах обмеженої видимості і рухаючись зі швидкістю 30 км/год в напрямку с. В.Візниця Мукачівського району, скоїв наїзд на потерпілого ОСОБА_4, який в стані алкогольного сп'яніння лежав на проїзній частині.
Отримані при цьому ОСОБА_1 тілесні ушкодження спричинили його смерть.
Представник потерпілої ОСОБА_2 в апеляції порушує питання про скасування вироку за м'якістю покарання і повернення кримінальної справи на додаткове розслідування з одночасною зміною запобіжного заходу на взяття під варту. Вказує, що суд не дав у вироку належної оцінки показанням підсудного, які не узгоджуються з висновком судово-медичної експертизи трупа і містять істотні суперечності, не взяв до уваги показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які містять дані про причетність до наїзду на потерпілого ще й інших осіб та іншого автомобіля. Настоює на необхідності перевірки їх показань та вважаючи ОСОБА_1 винним в убивстві оспорює дану органом досудового слідства і судом юридичну кваліфікацію діяння і міру показання як зам'яку.
Помічник прокурора Мукачівського району подав на апеляцію заперечення, в якому зазначив, що вважає вирок законним, обгрунтованим, а апеляцію - безпідставною.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промови представника потерпілої ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, прокурора, який вважав, що апеляція не підлягає до задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з таких підстав.
Винність ОСОБА_8 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, доведена перевіреними в судовому засіданні доказами, що останнім не заперечується.
Юридична кваліфікація діяння за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, є правильною.
Злочин ОСОБА_8 вчинив в умовах очевидності. На стадії досудового слідства він визнав себе винним і дав показання про обставини події (а.с. 89-90, 132-134, 143-144), проте в судовому засіданні їх змінив і заявив, що цих обставин не пам'ятає (а.с. 197). Тому, хоча він і не перешкоджав розслідуванню кримінальної справи, не заперечував своєї вини, висловлював бажання відшкодувати заподіяну злочином шкоду, суд не мав підстав вважати, що підсудний розкаявся, врахувати це, а також розкриття даного злочину, як обставини, що пом'якшують його покарання. Воно призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, у межах санкції ч.2 ст. 286 цього Кодексу і не є найбільшим з нею передбачених.
Доводи апеляції захисника не заслуговують на увагу як такі, що суперечать наявним в справі доказам і змісту вироку. Питання про те, хто саме керував транспортним засобом під час вчинення наїзду було предметом дослідження на стадії досудового слідства, в судовому засідання і висновок суду з цього приводу належно обгрунтований у вироку. Той факт, що цією особою був підсудний підтверджується його власними послідовними показаннями на стадії досудового слідства, показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11. Походження версії, висунутої захисником в апеляції суд також перевірив шляхом допиту слідчого ОСОБА_12. (а.с. 200) і спростував її у вироку.
Пункти 2.1 «а» і «б» Правил дорожнього руху встановлюють загальні обов'язки водія механічного транспортного засобу мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом, талон, що до нього додається та реєстраційний документ на транспортний засіб. В даній кримінальній справі причинного зв'язку між порушенням цих вимог і наслідками, що сталися, не встановлено, отже відсутність посилань на них у примірнику постанови про притягнення як обвинуваченого використанню підсудним свого права на захист не перешкодило.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд
апеляції підсудного ОСОБА_8 і захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, вирок Міжгірського районного суду від 28.07.08 щодо ОСОБА_8 - без змін.
Судді: