20 січня 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Собослой Г.Г.,
суддів - Павліченка С.В., Ігнатюка Б.Ю.,
при секретарі - Плавайко Т.О.,
з участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу за апеляційною
скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 09
жовтня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання не чинити перешкод в
користуванні, володінні та розпорядженні частиною будинку та вселення у житловий
будинок, який належить сторонам на праві спільної часткової власності, -
встановила:
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком і вселення у житловий
будинок, мотивуючи тим, що вона є власником 1/4 частини будинку по АДРЕСА_1 і рішенням суду від 22 серпня 2007 року даний житловий будинок поділено і їй
виділено приміщення під № 1-1 прихожа площею 6,9 кв. м, 1-2 житлову кімнату площею.
16,7 кв. м, 1-3 кладову площею 4,4 кв. м. .
Відповідачі чинять перешкоди їй у користуванні її частиною житлового будинку і
просила суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкоди їй у користуванні житловим
будинком і вселити її в частину будинку, яка належить їй на праві власності.
Рішенням Свалявського районного суду від 9 жовтня 2008 року в задоволенні
позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що
постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки
рішенням суду поділено і виділено їй в натурі житлову кімнату площею 16,7 кв. м,
прихожу площею 6,9 кв. м, кладову площею 4,4 кв. м, як власнику 1/4 частини житлового,
будинку і відповідачі перешкоджають їй розпоряджатися її власністю.
Справа № 22-100/09р. номер рядка статистичного звіту: 41
Головуючий у 1 інстанції: Жиганська Н.М.
Суддя доповідач: Собослой Г.П
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала доводи викладені а апеляційній скарзі, ОСОБА_2, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5, які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із скасуванням рішення суду першої інстанції із ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції
констатував, що із спадкового майна за померлим ОСОБА_6 є лише одна житлова
кімната площею 16.7 кв. м, що перевищує розмір частки позивачки і відповідно до п.6, 7
постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами
законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок будинок» при
вирішенні справ про виділ в натурі часток житлового будинку та вселення особи в
приміщення, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст.376 ЦК Украйні це
можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із
самостійними виходами (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної
можливості переобладнати приміщення в ізольовану квартиру. Оскільки, судом
встановлено, що частка позивачки не дає їй можливості мати навіть одну житлову
кімнату, а тому не має можливості вселити її в ізольовану квартиру.
Даний висновок суду не ґрунтується на вимогах закону та фактичних обставинах
справи і рішення суду постановлене всупереч вимог ст. ст. 14, 61 ч.3 ЦПК України, ст. ст.
321, 358, 386 ЦК України і застосовано вимоги ст.376 ЦК України, які не поширюються на
правовідносини, які виникли між сторонами.
Рішенням Свалявського районного суду від 22 серпня 2007 року, яке набрало
законної сили проведено поділ житлового будинку АДРЕСА_1,
яким визнано право власності за ОСОБА_1 на першу частину
будинку, що має окремий вихід, а саме: 1-1 прихожу, площею 6,9 кв. м., 1-2 житлову
кімнату площею. 16,7, кв. м., 1-3 кладову, площею 4,4 м. кв., а за ОСОБА_2 - другу частину будинку, що має окремий вхід: 2-1 житлову кімнату,
площею 13,10 кв. м, 2-2 житлову кімнату площею 16 м. кв., літню кухню «З», згідно
поетажного плану на житловий будинок АДРЕСА_1
У відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим, рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вищезазначеним рішенням проведено розподіл будинку і позивачці виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом і тому у відповідності до вимог ст.ст. 321, 386 ЦК України ОСОБА_1 не може бути протиправно позбавлена права власності чи обмежена у його здійсненні і в неї наявні всі підстави для звернення до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання порушення свого права власності.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового
рішення у відповідності до ч.1 п.4.ст.309 ЦПК України, яким позовні вимоги позивачки
слід задовольнити із вищезазначених підстав.
Керуючись ст.ст. 61, 307, 309, 313-315 ЦПК України, ст. ст. 321, 386 ЦК України,
судова колегія, -
рішила
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Свалявського районного суду від 09 жовтня 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Вселити ОСОБА_1 в житлову кімнату 1-2 площею 16,7 км. по
АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_3, ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні житловою кімнатою 1 -2 площею
16,7 кв. м, 1-1 прихожою площею 6,9 кв. м., 1-3 кладовою 4,4 кв. м будинку АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення.
Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підпис)
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду Закарпатської області
Г.Г. Собослой