17 березня 2009 року
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Джабурія О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Милосердного М.М.
при секретарі - Безсмертній О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.06.2008 року про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого оперуповноваженого відділу в ОВС Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України ОСОБА_2, начальника спецвідділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України в Миколаївській області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про визнання дій протиправними,
У червні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до старшого оперуповноваженого відділу в ОВС Департаменту Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України ОСОБА_2, начальника спецвідділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України в Миколаївській області ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області, про визнання дій протиправними.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.06.2008 року відмовлено у відкритті провадження за наведеним адміністративний позовом.
ОСОБА_1 на вищезазначене судове рішення подав апеляційну скаргу, в якій вказується, що ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.06.2008 року про відмову у відкритті провадження винесена з порушенням норм процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно до вимог ст. 17 КАС України в порядку адміністративного судочинства розглядаються спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 року № 6-пр/2001 правосуддя України здійснюється шляхом розгляду і вирішення по спорах відповідно до процесуального законодавства України. Цим рішенням Конституційного Суду України кримінальне судочинство визначено як врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (суддів) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися у порядку, встановленому КПК України.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Виходячи з положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивачем заявлено вимогу про визнання неправомірних дій слідчого, пов'язаних з розслідуванням кримінальної справи та скасування постанови слідчого, оскарження дій прокурора, пов'язаних з розслідуванням кримінальних справ, повинне провадиться за правилами кримінального процесу, а у відкритті провадження за наведеним адміністративним позовом слід відмовити.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України.
Судова колегія не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що позов потрібно розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскілки згідно ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 199; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18.06.2008 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 20.03.2009 року.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: