Головуючий у 1 інстанції - суддя Воробйова І. В.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
1 квітня 2009 року справа № 2-а-32/09/0503
зал судових засідань № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронової Г. М. Шаптали Н. К. Білоус К. І.
за участю представників від:
позивача:
не з'явився, надана заява про розгляд справи за відсутності позивача,
відповідача: третьої особи
не з'явився, повідомлений належним чином, не з'явився, повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради
на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від
23 грудня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-468/08 (суддя Воробйова І. В.)
за позовом
ОСОБА_1
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача
Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області
про
визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманої разової грошової допомоги
Позивач звернувся 10 листопада 2008 року до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою (арк. справи 2-3) до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради (далі по тексту - УПСЗН Артемівської міської ради) про визнання незаконною відмови відповідача в виплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, стягнення з відповідача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за період 2003-2007 роки в розмірі 7926 грн.
Ухвалою від 26 листопада 2008 року (арк. справи 17) Артемівського міськрайонного суду Донецької області залучив в якості третьої особи Головне Управління Державного казначейства України в Донецькій області.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2008 року (арк. справи 26-31) позовні вимогиОСОБА_1 були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щорічної допомоги до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за 2007 рік, стягнув з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоотриману щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2007 рік - 2920 грн. 48 коп., в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Сторони на судовий розгляд не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, встановила наступне.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), далі по тексту - Закон № 3551-ХІІ, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Розділом 3 цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту.
Позивач є інвалідом війни 2 групи, що підтверджується посвідченням (арк. справи 7-8).
Згідно частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції станом на час здійснення оспорюваних виплат) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно довідки відповідача (арк. справи 10) позивачу була виплачена разова грошова допомога за 2003 рік - в квітні 2003 року в розмірі 120 грн., за 2004 рік - в квітні 2004 року в розмірі 160 грн., за 2005 рік - в квітні 2005 року в розмірі 330 грн., за 2006 рік - в квітні 2006 року в розмірі 330 грн., за 2007 рік - в квітні 2007 року в розмірі 360 грн., за 2008 рік - в квітні 2008 року в сумі 400 грн.
Статтею 28 Закону України «Про державний бюджет України на 2003 рік» № 380-ІV від 26 грудня 2002 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати) було встановлено, що у 2003 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам війни II групи - 120 гривень, інвалідам війни III групи - 100 гривень.
Положення статті 28 Закону України "Про державний бюджет України на 2003 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, відповідачем сплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу в розмірі, встановленому вказаним законом, тому суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Статтею 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» № 1344-ІV від 27 листопада 2003 року передбачено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни 1 групи - 195 гривень, інвалідам війни 2 групи - 160 гривень, інвалідам війни 3 групи - 130 гривень.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік в розмірі 160 грн. відповідно до статті 44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік».
Рішенням Конституційного суду України N 20-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-27/2004 про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) статтю 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" у вищенаведеній редакції.
Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік для позивача - інваліда війни 2 групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється в розмірі 20 відсотків середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики,
- за матеріалами Держкомстату середня заробітна плата за попередній 2003 рік складала 462 грн. 58 коп.,
- розмір мінімальної пенсії за віком в 2004 році склав 92 грн. 52 коп. з розрахунку 462 грн. 58 коп. х 20 %,
- розмір щорічної разової допомоги за 2004 рік складає 580 грн. 16 коп. (92 грн. 52 коп. х 8 - 160 грн.),
- сума недоплаченої позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік відповідно до вищенаведеного складає 580 грн. 16 коп.
Судом першої інстанції в задоволенні цієї частини позовних вимог було відмовлено з посиланням правомірність виплати позивачу відповідачем разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік відповідно до норм Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік», проте рішення Конституційного Суду України, яким визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) стаття 44 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік", у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік та скасування постаносви суду першої інстанції.
Статтею 30 Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" № 2285-ІV від 23 грудня 2004 року, яка в новій редакції Закону України від 25 березня 2005 року N 2505-IV є статтею 34 того ж змісту, було встановлено, що в 2005 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" здійснюється інвалідам війни 2 групи у розмірі 330 гривень. З огляду на те, що положення статті 30 (34) Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними. За довідкою відповідача позивачу у 2005 році було виплачено 330 грн., тому колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
На 2006 рік дія частини п'ятої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» була зупинена в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни згідно з Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року N 3235-IV та відповідно до статті 30 цього ж закону про державний бюджет було встановлено, що у 2006 році виплата щорічної разової допомоги здійснюється інвалідам війни 2 групи в розмірі 330 гривень. За довідкою відповідача позивачу у 2006 році було виплачено 330 грн., тому колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом була зупинена на 2007 рік дія частини 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що згідно статті 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щорічна разова допомога була виплачена позивачу у встановленому цією нормою розмірі 360 грн.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) стаття 29, пункт 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, у зв'язку з чим положення статті 29, пункту 13 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене та має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідач в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього приводу колегія суддів зазначає, що за частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІV від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги. Колегія суддів також враховує, що чинним законодавством не встановлено іншого ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.
Розмір щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік для позивача - інваліда війни 2 групи повинен бути розрахований виходячи з наступного:
- відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року, що набрав чинності з 1 січня 2004 року (в редакції яка була дійсна на час здійснення виплати), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
- згідно статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) в період з 1 квітня 2007 року по 30 вересня 2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складав 410 грн. 06 коп.,
- розмір щорічної разової допомоги за 2007 рік складає 3280 грн. 48 коп. (410 грн. 06 коп. х 8),
- сума недоплаченої позивачу разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до вищенаведеного складає 2920 грн. 48 коп. (3280 грн. 48 коп. - 360 грн.), як і було правильно встановлено судом першої інстанції.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.
Управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, є розпорядником бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Крім того, колегія суддів зазначає наступне.
Строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд першої інстанції, застосувавши до спірних правовідносин по виплаті щорічної разової грошової допомоги загальний строк позовної давності за статтею 257 Цивільного кодексу України, послався на те, що щорічна виплата грошової допомоги до 5 травня не є відшкодуванням шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'ю позивача, в той час як предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги інваліду 2 групи внаслідок виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тому, до спірних правовідносин застосовуються приписи частина 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду.
Згідно до пункту 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Вказане узгоджується з тим, що частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а згідно статті 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом створення належних умов для підтримання здоров'я й активного довголіття та виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни.
Крім того, відповідно до статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України в справі в якості третіх осіб можуть виступати: треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача. Суд першої інстанції ухвалою від 26 листопада 2008 року (арк. справи 17) залучив в якості третьої особи Головне Управління Державного казначейства України в Донецькій області без визначення того, чи заявляє дана третя особа на предмет спору самостійні вимоги та на стороні позивача або відповідача виступає як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. До того ж, в порушення вимог частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України вступній частині постанови судом першої інстанції участь Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області взагалі не визначена.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті постанови розглянув з порушенням норм матеріального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2004 рік та норм процесуального права, що обумовлює, з врахуванням приписів статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-468/08 - задовольнити частково.
Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-468/08 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради про визнання незаконною відмови відповідача в виплаті щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, стягнення з відповідача недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за період 2003-2007 роки в розмірі 7926 грн. - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 в виплаті недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004, 2007 роки.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2004, 2007 роки на загальну суму 3500 грн. 64 коп., з якої за 2004 рік - 580 грн. 16 коп., за 2007 рік - 2920 грн. 48 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 1 квітня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий: В.Г.Яманко
Судді: Г.М.Міронова
Н.К.Шаптала