Головуючий у 1 інстанції - суддя Ісаєнко Ю. А.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
1 квітня 2009 року справа № 2-а-33022/08/0551
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронової Г. М. Шаптали Н. К. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
не з'явилися, надане клопотання про розгляд справи за відсутності позивача,
від відповідача:
не з'явилися, надане клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від
22 грудня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-33022/08 (суддя Ісаєнко Ю. А.)
за позовом
ОСОБА_1
до
Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації
про
стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації
Позивач звернувся 24 листопада 2008 року до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 1-2) до Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (далі по тексту -УПСЗН Волноваської районної державної адміністрації) про визнання незаконною відмову відповідача у виплаті разової компенсації, зобов'язання відповідача здійснити виплату недоплаченої разової компенсації в сумі 4760 грн. 40 коп.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року (арк. справи 23-26) позовні вимогиОСОБА_1були задоволені в повному обсязі. Суд першої інстанції, з урахуванням ухвали про виправлення описки, визнав неправомірними дії відповідача з відмови позивачу в виплаті недоплаченої суми одноразової грошової компенсації при встановленні групи інвалідності, стягнув з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача недоплачену суму одноразової компенсації інваліду 3 групи в розмірі 4760 грн. 40 коп. за рахунок Державного бюджету України.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Сторонами надані клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Позивач з 25 вересня 2002 року віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та до 18 лютого 2008 року був інвалідом 3 групи, що підтверджено посвідченням, довідкою МСЕК (арк. справи 5, 15).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем позивачу не виплачена в повному обсязі разова компенсація у зв'язку з призначенням групи інвалідності, передбачена статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки відповідача (арк. справи 4) позивачу, у зв'язку з призначенням 3 групи інвалідності було виплачено в квітні 2004 року одноразову компенсацію в розмірі 189 грн. 60 коп.
Частиною 1 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат; інвалідам II групи - 45 мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Згідно частин 2, 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону одноразова компенсація виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що при виплаті компенсації, у зв'язку з встановленням позивачу групи інвалідності, керувався статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Проте, в цій статті функції щодо встановлення розміру щорічної допомоги на оздоровлення Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.
Крім того, скаржник посилається як на підставу виплат на підпункт «е» пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою була встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах: інвалідам I групи - 37930 тис. карбованців (379 грн. 30 коп.), інвалідам II групи - 28440 тис. карбованців (284 грн. 40 коп.), інвалідам III групи - 18960 тис. карбованців (189 грн. 60 коп.).
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
При розгляді даної категорії спору апеляційним судом встановлено, що вищенаведена постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання скаржника на цю постанову апеляційним судом не приймаються та оцінка правовідносин щодо виплати різниці одноразової компенсації, у зв'язку з встановленням інвалідності вищої групи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з матеріалів справи, група інвалідності була встановлена позивачу в 2002 році, а виплата одноразової компенсації позивачу у зв'язку з встановленням групи інвалідності відбулася в 2004 році.
Оскільки позивачем до стягнення з відповідача заявлена сума недоплаченої одноразової компенсації з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності, тобто станом на вересень 2002 року.
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд першої інстанції не скористався своїм правом виходу за межі позовних вимог в частині визначення суми недоплаченої одноразової компенсації з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент виплати одноразової компенсації у зв'язку з встановленням групи інвалідності, суд апеляційної інстанції відповідно до частини 3 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Статтею 1 Закону України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік" від 13 грудня 2001 року № 2896-III встановлено з 1 січня 2002 року розмір мінімальної заробітної плати 140 гривень на місяць, а з 1 липня 2002 року - 165 гривень на місяць.
З врахуванням викладеного, сума недоплаченої одноразової компенсації складає 4760 грн. 40 коп. (165 грн. х 30 - 189 грн. 60 коп.), як і було правильно визначено судом першої інстанції.
Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
З врахуванням вищевикладеного, а також наявності в матеріалах справи доказів звернення до відповідача з вимогою про виплату недоплаченої одноразової компенсації (арк. справи 3), відповіді відповідача (арк. справи 4) з відмовою позивачу в виплаті недоплаченої одноразової компенсації, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання неправомірними дій відповідача з відмови позивачу в виплаті недоплаченої суми одноразової грошової компенсації при встановленні групи інвалідності.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що згідно статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-33022/08 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-33022/08 - залишити без змін.
Ухвала складена в повному обсязі, підписана колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 1 квітня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення.
Головуючий В.Г.Яманко
Судді Г.М.Міронова
Н.К.Шаптала