Справа № 22а-7929/08 Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 41 інстанції - Серкіз В.Г.
(№ 23/195-3/334-АП-9/291/08-АП-13/463/08-АП)
27 листопада 2008 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді:
Баранник Н.П. (доповідач),
суддів: при секретарі: за участю: представника позивача: представника відповідача:
ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4., ОСОБА_5І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторської фірми «Імідж-Аудит»
на постанову господарського суду Запорізької області від 18.07.2008р. у справі № 23/195-3/334-АП-9/291/08-АП-13/463/08-АП
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторської фірми «Імідж-Аудит»
до про
Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392601/0/17351 від 10.06.2004р.
15.06.2004р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Імідж-Аудит» (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі по тексту відповідач) від 10.06.2004р. № 0000392601/0/17350 в частині донарахування податку на додану вартість за січень 2003р. у сумі 19044 грн., №0000392601/0/17351 на суму 80315 грн..
Позовна заява була мотивована тим, що висновки акту документальної перевірки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству, позивач здійснював своєчасне та достовірне нарахування податків на підставі існуючих первинних документів, з огляду на що, на його думку, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними та підлягають скасуванню.
Господарський суд Запорізької області від 15.09.2004р. у справі № 23/195 своїм рішенням позов задовольнив частково, визнав недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000392601/0/17351від 10.06.2004р. на загальну суму 80315 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовив (т.2 а.с.38-40).
Запорізьким апеляційним господарським судом постановою від 25.11.2004р. апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя залишено без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2004р. у даній справі залишено без змін ( т. 2 а.с. 74-75).
Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2005р. у справі № 23/195 касаційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення господарського суду Запорізької області від 15.09.2004р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 25.11.2004р. скасовано в частині задоволення позову з направленням матеріалів справи для нового розгляду до господарського суду Запорізької області, в частині відмови у позові рішення і постанову залишено без змін (т.2 а.с. 107-112).
Постановою господарського суду Запорізької області від 12.12.2005р. у справі № 23/195-3/334-АП в задоволенні адміністративного позову було відмовлено повністю (т.3 а.с. 15-18).
Запорізький апеляційний господарський суд своєю постановою від 22.03.2006р. апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2005р. у справі № 23/195-3/334-АП в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000392601/0/17351 від 10.06.2004р. на загальну суму стягнення 80 315 грн. 00 коп. залишив без змін, при цьому закрив провадження у справі щодо скасування податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000392601/0/17350 від 10.06.2004р. на суму 19 044 грн. 00 коп. (т.3 а.с. 79-83).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2007р. № К-19560/06 касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову господарського суду Запорізької області від 12.12.2005р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 22.03.2006р. у справі № 23/195-3/334-АП скасовано, справу № 23/195-3/334-АП направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.3 а.с. 117-120).
Господарський суд Запорізької області своєю постановою від 18.07.2008р. у справі №23/195-3/334-АП-9/291/08-АП-13/463/08-АП у задоволенні позовних вимог відмовив. Предметом судового розгляду було податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000392601/0/17351 від 10.06.2004р. на загальну суму стягнення 80 315 грн. 00 коп.
Постанова суду мотивована наявністю рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р., яким визнано недійсними установчі документи ТОВ «Дан» (підприємства-контрагента позивача) з моменту передачі прав власності, а також свідоцтво платника податку на додану вартість з дня його видачі. Суд дійшов висновку, що первинні документи, які містять реквізити ТОВ «Дан» не мають юридичної сили, крім того, особа, яка діяла від імені підприємства-контрагента, на час підписання договору з позивачем не мала на це законних повноважень. За вказаних обставин, спростовано факт сплати позивачем податку на додану вартість, а, відповідно, і правомірність віднесення до складу податкового кредиту цього податку, сплаченого контрагенту ТОВ «Дан» у складі вартості товару.
Позивач, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.
Посилаючись в апеляційній скарзі на відсутність повного аналізу судом доказів у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову суду від 18.07.2008р. у справі № 23/195-3/334-АП-9/291/08-АП-13/463/08-АП скасувати та винести нову, якою задовольнити позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000392601/0/17351 від 10.06.2004р. на загальну суму стягнення 80 315 грн..
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив суд апеляційну скаргу задовольнити.
Відповідач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції під час розгляду справи повно дослідив обставини справи і виніс законне рішення, а тому підстави для його скасування відсутні.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.
Заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Враховуючи прийняті судові рішення касаційною та апеляційною інстанцією по даній справі, предметом судового розгляду було лише податкове повідомлення-рішення № 0000392601/0/17351 від 10.06.2004р. на загальну суму стягнення 80 315 грн. 00 коп..
Суть спору:
В період з 28.05.2004р. по 08.06.2004р. на підставі посвідчення головним державним податковим ревізором - інспектором відділу фінансових розслідувань Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, УПМ ДПА у Запорізькій області, відповідно до затвердженого плану, проводилася позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з приводу взаємовідносин з ТОВ «Дан» за період з 01.01.2003р. по 31.03.2004р..
За результатами перевірки перевіряючим складено акт № 9/35-02/25214624 від 08.06.2004р. (а.с. 9-28 т. 1).
На підставі зазначеного акту 10.06.2004р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000382601/0/17350 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість сумі 53 544 грн. 00 коп. та № 0000392601/0/17351 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 80 315 грн. (а.с. 31 т. 1).
Податковим повідомленням-рішенням №0000392601/0/17351 від 10.06.2004р. з посиланням на п. 5.1, п/п 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п/п 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачу було визначено суму податкового зобов'язання 80315 грн. за платежем податок на прибуток колективних підприємств, з якої основний платіж 53 543 грн., та 26 772 грн. штрафні (фінансові) санкції.
За даними акту перевірки, між позивачем, в особі директора ОСОБА_6 (Замовник), та ТОВ «Дан», в особі директора ОСОБА_7 (Виконавець), 3 січня 2003р. було укладено договір №1-п. Згідно цього договору Виконавець зобов'язується надати спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію), а Замовник зобов'язується прийняти послугу та оплатити її. Здача-прийом виконаних робіт здійснювалася сторонами за актом прийому-передачі робіт.
Згідно акту прийому-передачі виконаних робіт, Виконавцем розроблена типова модель внутрігосподарського контролю у галузі транспортування газу, надані рекомендації по вдосконаленню такого контролю. Вартість послуг складає 63478,33 грн. без урахування ПДВ, податок на додану вартість складає 12695,67 грн., а всього до сплати 76174 грн..
До договору №1-п від 03.01.2003р. складена додаткова угода від 27.01.2003р., за умовами якої Замовник (позивач у справі) поручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по виконанню субпідрядних робіт, пов'язаних з забезпеченням аудиторських послуг, наданих ДКП «Київгаз» по специфічним питанням, пов'язаним з підготовкою до приватизації; ціна робіт складає 115000 грн., ПДВ 20%- 23000 грн., а всього до сплати - 138 000 грн..
Здача-прийом здійснювалася за актом прийому виконаних робіт від 17.03.2003р.
Відповідно до актів прийому-передачі векселів, позивач розрахувався з ТОВ «Дан» по договору №1-п векселями: № 66334141067036 на суму 1000грн. (векселедавець ТОВ «Астор»), № 6931339912337 на суму 38 000грн. (векселедавець АФ «Імідж-Аудит»), № 6931358240565 на суму 30 000 грн. (векселедавець ВАТ «Запоріжгаз»), № 6931358240566 на суму 30 000 грн. (векселедавець ВАТ «Запоріжгаз»).
Відповідно до довідки позивача від 02.06.04р. №93 в актах приймання-передачі векселів помилково вказано договір №3 від 10.01.2003р.. Згідно банківської виписки (а.с. 42 т.1) позивач 05.02.2003р. перерахував ТОВ «Дан» суму 16174 грн. за інжинірингові послуги згідно договору від 02.12.2002р.
В 1-му кварталі 2003р. позивач відніс до складу валових витрат суму 178 478 грн. 00 коп. в результаті сплати ТОВ «Дан» послуг по договору №1-п від 03.01.2003р..
На думку відповідача, позивач неправомірно відніс до складу валових витрат зазначену суму, чим порушив п. 5.1 ст. 5, п.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі податкових накладних ТОВ «Дан» від 15.01.03 №15 (ПДВ 10000грн), від 31.01.2003р. №29 (ПДВ 2695,67 грн), від 27.03.03. №78 (ПДВ 23 000грн.) позивач також відніс зазначені суми ПДВ до податкового кредиту у січні та березні 2003р..
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р., що набрало законної сили, установчі документи ТОВ «Дан» визнані недійсними з моменту передачі прав власності на підприємство, а саме з 11.10.2002р., а також визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість з дня його видачі, тобто з 07.11.2002р..
Цим рішенням встановлено, що відповідно до установчих документів засновниками підприємства являлися ОСОБА_8 та ОСОБА_7, підприємство за місцем реєстрації не знаходилось, звітність про свою діяльність не подавало. У жовтні 2002р. підприємство було продано, вихід зі складу засновників оформлено нотаріально 29.10.2002р..
На підставі зазначеного рішення суду, податковою зроблено висновок, що позивачем в порушення п.7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту у січні 2003р. віднесено суму ПДВ 12696грн. та у березні 2003р. віднесено суму ПДВ. Тобто у січні 2003р. позивачем завищено податковий кредит на суму 12696 грн. та у березні 2003р. на суму 23000грн.. Всього завищення податкового кредиту у перевіряє мий період на суму 35696 грн..
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з ч. 2 зазначеної статті, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Цим законом не передбачено, що у разі відсутності будь-якого обов'язкового реквізиту, такий первинний документ не може бути використано для обліку операції. Відповідно до ст. 9 п.8 цього ж Закону, відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.
Той факт, що документи не відповідають дійсності, чи містять підробні реквізити, відповідачем не доведено в судовому засіданні. Такі обставини могли бути встановлені за результатами розслідування кримінальної справи. На час розгляду таких доказів відповідачем суду надано не було.
Первинні документи, надані позивачем, містять усі реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Акти приймання-передачі виконаних робіт, акти приймання-передачі векселів та інші первинні документи, на підставі яких формувалися валові витрати, складено на виконання умов договору № 1-п від 03.01.2003р. про надання послуг, а тому без визнання цього договору недійсним в установленому порядку, нема підстав вважати недійсними первинні документи.
Стосовно повноважень особи, яка підписала первинні документи від імені ТОВ «Дан», Оболонським районним судом м. Києва було встановлено, що згідно наказу по підприємству ОСОБА_7 був призначений директором ТОВ «Дан» та мав печатку підприємства.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданого Головним управлінням статистики у м. Києві на запит позивача, станом на 24.07.2008р. керівником ТОВ «Дан» є ОСОБА_7. Саме ТОВ «Дан», як вбачається із цього витягу, станом на 24.07.2008р. значиться в ЄДРПО (т. 3 а.с. 167).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно до ч.ч. 17-20 ст. 8 Закону України «Про підприємництво», скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду.
Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики, органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Пенсійного фонду України про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
За змістом ч.19 ст. 8 Закону України «Про підприємництво», підприємство втрачає статус юридичної особи із виключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.
Тому, саме лише визнання судом недійсними установчих документів підприємства не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.
Як встановлено Оболонським районним судом м. Києва, ТОВ «Дан» було зареєстровано на законних підставах.
Крім того, на момент укладання договору позивач не знав і не міг знати про існування обставин, які встановлені зазначеним рішенням суду.
Суд першої інстанції своє рішення про відмову в задоволенні позовних вимог обґрунтував лише наявністю вказаного вище рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.02.2003р. та встановленими ним фактами, що не підлягають доказуванню у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що така позиція є помилковою, при цьому звертає увагу, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 06.11.2007р. по даній справі вже вказав на помилковість таких обґрунтувань попередніх рішень судів першої та апеляційної інстанцій (т.3 а.с. 119).
Відповідно до п.5.1 та п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою , організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень , встановлених пунктами 5.3-5.8.
Не належать до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного вище Закону).
Досліджені господарські операції між позивачем та ТОВ «Дан» підтверджені розрахунковими документами та платіжними документами (платіжні доручення та акти приймання-передачі векселів), що дає підстави визначитись, що надані ТОВ «Дан» послуги використано у господарській діяльності.
З огляду на зазначене, висновок про завищення позивачем валових витрат у 1-му кварталі 2003р. в сумі 178 478 грн., що призвело до заниження суми податкового зобов'язання з податку на прибуток, є безпідставним, а податкове повідомлення-рішення №0000392601/0/17351 від 10.06.2004р. - незаконним.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, колегія суддів вважає це підставою для скасування прийнятого судового рішення.
Враховуючи вищезазначені обставини, норми чинного податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача обґрунтована і підлягає задоволенню, а постанова господарського суду підлягає скасуванню.
Вирішуючи по суті заявлені позивачем вимоги, та враховуючи обставини, встановлені судом під час розгляду даної справи, колегія суддів вважає їх правомірними та обґрунтованими, з огляду на що, позов, в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000392601/0/17351 від 10.06.2004р., підлягає задоволенню.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Імідж-Аудит» задовольнити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 18.07.2008р. у справі № 23/195-3/334-АП-9/291/08-АП-13/463/08-АП скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська фірма «Імідж-Аудит» задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0000392601/0/17351 від 10.06.2004р. на загальну суму 80 315,00 грн..
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення її в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Повний текст постанови складено 16.04.2009р..
Головуючий суддя: Н.П. Баранник
Судді: Я.В. Семененко
І.Ю. Добродняк