Справа № 17/316/07-АП-28/370/07АП-17/414/07АП Головуючий суддя у 1-ій
Категорія статобліку - 2.20 інстанції - Корсун В.Л.
Іменем України
02 березня 2009 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_3. (доповідач),
суддів - ОСОБА_4.
- ОСОБА_5
при секретарі - Галоян О.Г.
В судове засідання з»явились представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 08.01.2009р.
Від відповідача: представник не з»явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інститут олійних культур Української академії аграрних наук
на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.12.2007 року у справі №17/316/07-АП-28/370/07АП-17/414/07АП
за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інституту олійних культур Української академії аграрних наук
про стягнення 10253грн.72коп. адміністративно-господарських санкцій та пені, -
У липні 2007 року Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006р., у розмірі 10253грн.72коп.
Постановою Господарського суду Запорізької області від 25.12.2007р. по справі №17/316/07-АП-28/370/07АП-17/414/07АП позовні вимоги задоволено. Матеріалами справи встановлено, що відповідач є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст..19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р. заповненого, 07.03.2007р. підписаного і поданого посадовими особами відповідача до позивача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2006р. склала 111осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст..19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875- 4 особи. Згідно із списком працюючих інвалідів -штатних працівників, які були зайняті на підприємстві відповідача у 2006р. працювали 4 інваліда. Відповідно до листа Запорізького районного центру зайнятості від 08.08.2007р. №899/10, відповідач протягом 2006р. надавав звітність про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Згідно з листом Запорізького районного центру зайнятості від 27.02.06р. №181/10 на адресу позивача, з метою працевлаштування до позивача звернувся інвалід 3 групи ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. Йому було видано направлення для працевлаштування на підприємство відповідача бджолярем за його проханням. Але в працевлаштуванні останньому було відмовлено. Інформацію про кількість робочих місць для інвалідів та кількість працюючих інвалідів відповідач не надавав.
Згідно з направленням на працевлаштування для інвалідів від 27.02.2006р. №8720602270002002, а також з корінцем направленням на працевлаштування для інвалідів від 27.02.2006р. №8720602270002002, направленому позивачем 27.02.2006р. до відповідача інваліду ОСОБА_2. було відмовлено у прийнятті на роботу з тієї причини, що вакансія зайнята.
На підставі вказаного суд першої інстанції задовольнив позов та стягнув з відповідача адміністративно-господарські санкції сього за розміром 10 253грн.72коп.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав заяву про апеляційне оскарження 18.02.2008р. та апеляційну скаргу 14.03.2008р., у якій зазначає, що постанова Господарського суду Запорізької області від 25.12.2007р. у справі №17/316/07-АП-28/370/07АП-17/414/07АП прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 25.12.2007р. у справі №17/316/07-АП-28/370/07АП-17/414/07АП та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Запорізькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовити повністю. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції невірно зроблений висновок стосовно відповідача, так як сплата штрафних санкцій передбачена саме за невиконання нормативу, а не за не створення робочих місць для інвалідів. Таким чином, відповідач просить суд скасувати постанову суду від 25.12.2007р. та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Позивач у судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджує поштове повідомлення №58914563 від 07.10.2008р.
Розпорядженням в.о. голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2008року №319 розгляд справи передано судді ОСОБА_3
Розпорядженням Голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав,-
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач є юридичною особою та відноситься до підприємств, яким, відповідно до ст..19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Згідно із звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р. заповненого, 07.03.2007р. підписаного і поданого посадовими особами відповідача до позивача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача у 2006р. склала 111осіб. Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст..19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991р. № 875- 4 особи. Згідно із списком працюючих інвалідів -штатних працівників, які були зайняті на підприємстві відповідача у 2006р. працювали 4 інваліда. Відповідно до листа Запорізького районного центру зайнятості від 08.08.2007р. №899/10, відповідач протягом 2006р. надавав звітність про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Згідно з листом Запорізького районного центру зайнятості від 27.02.06р. №181/10 на адресу позивача, з метою працевлаштування до позивача звернувся інвалід 3 групи ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1р.н. Йому було видано направлення для працевлаштування на підприємство відповідача бджолярем за його проханням. Але в працевлаштуванні останньому було відмовлено.
Як встановлено господарським судом Запорізької області (постанова по справі 28/84/08-АП від 13.05.2008р.) Запорізьким районним центром зайнятості було відкликано з Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів лист Запорізького РЦЗ від 27.02.2006р. №181/10 щодо неправомірної відмови у працевлаштуванні вказаного інваліда.
Інформацію про кількість робочих місць для інвалідів та кількість працюючих інвалідів відповідач не надавав. Згідно з направленням на працевлаштування для інвалідів від 27.02.2006р. №8720602270002002, а також з корінцем направленням на працевлаштування для інвалідів від 27.02.2006р. №8720602270002002, направленому позивачем 27.02.2006р. до відповідача інваліду ОСОБА_2. було відмовлено у прийнятті на роботу з тієї причини, що вакансія зайнята.
Згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) передбачено, що: «для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4-ох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця».
Згідно ст. 20 вищезазначеного Закону «підприємства, установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Тобто, як свідчать приписи вищезазначених норм Закону: підприємства, установи, організації, на яких працювало інвалідів менше ніж установлено нормативом зобов'язані сплатити штрафні санкції.
Всупереч вищезазначених норм, судом першої інстанції застосовані норми Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року №314, а саме пункт 14, яким передбачено, що підприємства створюють робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Таким чином судом першої інстанції невірно зроблений висновок стосовно відповідача, так як сплата штрафних санкцій передбачена саме за невиконання нормативу, а не за не створення робочих місць для інвалідів.
Відповідно до наданого Позивачем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2006 рік відповідача на підприємстві відповідача працювало чотири працівники, які мали групу інвалідності, але одного працівника було звільнено в травні 2006 року. З метою виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та на виконання Постанови Кабінету Міністрів України "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем в 2006 році подано 10 звітів про наявність вакансій до Запорізької районної служби зайнятості форми № 3-ПН.
Зі змісту позовної заяви позивача не випливає наявність вини відповідача як ознаки правопорушення. Крім того, позивач вважає, що правопорушенням в даному випадку є невиконання відповідачем ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", якою передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені іншим законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома.
З усього вищезазначеного вбачається, що відповідач здійснив всі можливі заходи щодо залучення до роботи на підприємство інвалідів. З урахуванням того, що примусити особу інваліда до праці на підприємстві відповідача не має підстав, що підтверджується змістом ст. 43 Конституції України відповідно до якої кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, вина відповідача в даному випадку відсутня, відсутність одно працівника-інваліда на підприємстві в даному випадку не є правопорушенням, Відповідач систематично подавав до відповідної служби зайнятості відомості про наявність вакансії для працівника-інваліда та жодного разу не відмовляв в улаштуванні на роботу інвалідові.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, про те що під час ухвалення рішення по даній справі судом першої інстанції не повно з'ясовано усі обставини справи, також їм надана не вірна оцінка, а тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду від 25.12.2007р. по даній справі скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, п.3.ч.1 ст.198, 202, п.3.ч.1.ст.205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дослідне господарство «Новатор» Інститут олійних культур Української академії аграрних наук на постанову Господарського суду Запорізької області від 25.12.2007р. у справі №17/316/07-АП-28/370/07АП-17/414/07АП - задовольнити.
Постанову Господарського суду Запорізької області від 25.12.2007р. у справі №17/316/07-АП-28/370/07АП-17/414/07АП скасувати.
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення у повному обсязі.
Постанову складено в повному обсязі 21.04.2009р.
Головуючий: М.П. Кожан
Судді: О.В. Юхименка
О.А. Проценко