Головуючий у І інстанції - суддя Бондаренко Н.О. Доповідач - Г.А. Колеснік
Стахановський міський суд Луганської області
Іменем України
24 березня 2009 року Справа 2-а-48/09/1231
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Колеснік Г.А.,
суддів: Ляшенка Д.В., Шаптала Н.К.,
при секретарі: Агейченковій К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганській області - про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2004 - 2008 роки,
за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганській області на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 31 грудня 2008 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганській області щорічної грошової допомоги до 5 травня, виходячи з норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», за 2004 - 2008 роки у розмірі 5380 грн.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 31 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність Управління. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганській області суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік у сумі 277, 35 грн., за 2007 рік у сумі 1175, 18 грн. та за 2008 рік у сумі 1378 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Управління праці та соціального захисту населення подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати постанову Стахановського міського суду Луганської області від 31 грудня 2008 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач письмово просив розглянути справу без участі його представника.
Позивач в судове засідання за викликом не з'явився.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганській області підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні, з наступних підстав.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1є ветераном -учасником війни, і у відповідності до ч.5 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом, є недійсними.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп ст. 29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якою встановлювався розмір щорічної разової допомоги до 05 травня у розмірах менших, ніж передбачено Законом, визнано такою, що не відповідає Конституції України.
Положення п.п. «б» п.п. 2 пункту 20 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», згідно якого розмір допомоги до 5 травня визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 10-рп від 22.05.2008 року.
Стаття 8 Конституції України передбачає, що Конституція має найвищу юридичну силу, закони і інші нормативні акти повинні їй відповідати. Відповідно до Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права; дотримання державою і її органами встановлених законом особистих, майнових прав гарантується Конституцією.
Відповідно до ч.1 ст. 8, ч.2, 3, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує Конституцію, закони України, інші нормативно-правові акти; у разі невідповідності акту суд застосовує правовий акт, що має вищу юридичну силу.
Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом, є безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.
В даному випадку є суперечність щодо визначення розміру даної грошової допомоги в двох різних законах. Враховуючи рішення Конституційного суду України, наведене вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно застосував к спірним відносинам закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і законом «Про державний бюджет».
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_1. суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007, 2008 роки.
Проте, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення на користь позивача суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2004 рік, колегія суддів вважає помилковими з огляду на наступне.
Законом України від 27 листопада 2003 року «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (ст.44) інвалідам війни, до яких відноситься позивач, взагалі в 2004 році не передбачена виплата щорічної разової допомоги.
Зазначений закон України, в період з 5 травня по 30 вересня 2004 року, протягом якого позивач міг отримати грошову допомогу, не визнано неконституційним. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеною статтею (44) Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статті 44 відповідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».
Таку правову позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради.
Таким чином, постанову суду першої інстанції необхідно змінити, зобов'язавши відповідача нарахувати та сплатити ОСОБА_1. суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 198, 201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганській області - задовольнити частково.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 31 грудня 2008 року про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганській області - про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2004 - 2008 роки - змінити, стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганській області на користь ОСОБА_1 за рахунок коштів Державного бюджету суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007-2008 роки у розмірі 2553, 18 грн.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Колегія суддів: Г.А. Колеснік Д.В. Ляшенко Н.К. Шаптала
З оригіналом згідно
Суддя: Г.А. Колеснік