08 квітня 2009 р.
№ 21/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
Н. Дунаєвської
І. Воліка (доповідача), Н. Мележик,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "А.Т.І."
на постанову
від 16.12.2008
Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 21/13
за позовом
Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "А.Т.І."
до
1) Кабінету Міністрів України,
2) Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації,
3) Державного казначейства України,
треті особи
1) Державної податкової адміністрації України,
2) Міністерства фінансів України,
за участю
1) Прокуратури Голосіївського району м. Києва,
2) Державної податкової інспекції Голосіївського району м.Києва
про
стягнення 145 885 083, 75 грн.
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
Савчук І.О. (дов. від 15.01.2009 № 73/д);
відповідача -1
Кучер В.М. (дов. від 23.12.2008 № 29-22/192);
відповідача -2
Корнійко В.В. (дов. від 16.01.2009 № 02/50);
відповідача -3
Галдецька О.В. (дов. від 09.01.2009 № 18-22/36);
третьої особи-1
Кононов Ю.М. (дов. від 04.02.2009 № 10-6018/287);
третьої особи-2
Самойленко А.В. (дов. від 25.09.2008 № 31-28030-02-2/21);
Генеральної прокуратури України
Івченко В.В. (посв. № 194 від 27.11.2007);
ДПІ Голосіївського району м. Києва
Шуневич В.В. (дов. від 23.12.2008 № 6263/9/10-011);
У лютому 2008 року Закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "А.Т.І." (далі по тексту позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту відповідач-1), Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації (далі по тексту відповідач-2) про зобов'язання відповідачів повернути позивачеві 63 штуки допоміжних силових установок (авіаційних двигунів) марки ТА-6А, які були визнані безхазяйними розпорядженням Голови Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 166 від 21.02.2002; стягнення з відповідачів на користь позивача 54 229 533,75 грн. в рахунок відшкодування завданих збитків, а також стягнення з відповідачів судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2004 по справі № 32/599-38/251, яке набрало законної сили, визнано недійсним Розпорядження Голови Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації № 166 від 21.02.2002 "Про визнання майна безхазяйним". Вказаним розпорядженням було визнано безхазяйними допоміжні силові установки марки ТА-6А в кількості 63 штуки, які належали позивачеві на праві власності. Незважаючи на недійсність Розпорядження відповідачі не повернули позивачеві вказане майно, що, на думку позивача, є порушенням його прав власника, а тому на підставі ст. ст. 393, 1166, 1174, 1192 Цивільного кодексу України просить повернути вказане майно. Крім того, позивач посилається на те, що неповернення відповідачами допоміжних силових установок спричинило виникнення у нього збитків за період з 22.02.2002 по 22.01.2008 в сумі 54 229 533,75 грн., оскільки це майно позивач міг би здати в оренду, а тому просить стягнути з відповідачів вказані збитки.
Під час розгляду справи, 16.04.2008 позивачем подано заяву про зміну позовних вимог в якій він просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 розмір збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна, зокрема, вартості 63 штук допоміжних силових установок (авіаційних двигунів) марки ТА-6А на момент розгляду справи у розмірі 107 707 792,50 грн.; стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 - в рахунок відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) у розмірі 66 200 951,88 грн., а також стягнути з відповідачів судові витрати.
Позивач в заяві зазначає, що зміна позовних вимог стосовно способу відшкодування шкоди, завданої відповідачами майну позивача, пов'язана з тим, що під час розгляду справи стало відомо, що відповідачі не мають змоги повернути позивачеві 63 штуки допоміжних силових установок, оскільки вони продані.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2008 у справі № 21/13 (суддя Шевченко Е.О.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Державного казначейства України на користь Закритого акціонерного товариства Авіакомпанія "А.Т.І." 18 900,00 грн. матеріальної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 (колегія суддів: Отрюх Б.В. -головуючий, судді -Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського міста Києва від 25.06.2008 у справі № 21/13 змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"В частині стягнення 18 900,00 грн. матеріальної шкоди в позові відмовити".
В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, позивач -ЗАТ "Авіакомпанія "А.Т.І." звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 частково скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю -доповідача, представників сторін, третіх осіб, думку прокурора та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на підставі матеріалів поданих ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва, розпорядженням Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 21.02.2002 № 166 "Про визнання майна безхазяйним", визнано допоміжні силові установки марки ТА-6А в кількості 63 шт. -безхазяйними, які знаходилися на території Національного координаційного центру реабілітації військовослужбовців, розташованого в м. Узин.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2004 у справі № 32/599-38/251, яке набрало законної сили, за позовом Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "А.Т.І." до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва про визнання недійсним акту позов було задоволено повністю, а саме: визнано недійсним розпорядження Голосіївської районної у міста Києва державної адміністрації від 21.02.2002 № 166 "Про визнання майна безхазяйним".
У відповідності до ч. 2 ст. 393 Цивільного кодексу України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Господарський суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 393, ст. 1174 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 49 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п. 18 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ними, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 № 1340, підлягає відшкодуванню позивачеві матеріальна шкода, яка спричинена незаконним Розпорядженням від 21.02.2002 № 166 "Про визнання майна безхазяйним", що складається з вартості 63 штук допоміжних силових установок ТА-6А за рахунок держави, зокрема, Державного казначейства України, тому позовні вимоги стосовно відповідача-1 та відповідача-2 щодо відшкодування ними вартості майна задоволенню не підлягають.
Також, місцевий господарський суд зазначив, що рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2004 по справі № 32/599-38/251 встановлено, що відповідно до договору № 98-10/21-1 від 21.10.1998 укладеного між ДП "Укроборонресурси" та ЗАТ "Авіокомпанія "А.Т.І.", останній отримав брухт списаних авіаційних двигунів ТА-6А в кількості 98 штук, які не є новими та загальна сума поставки товару згідно Додатку № 1 до договору № 98-10/21-1 від 21.10.1998 становить 29 400,00 грн.
Відповідне судове рішення зі справи № 32/599-38/25 набрало законної сили і отже, встановлені ними факти мають преюдиціальний характер та не потребують доказування (див. абзац перший підпункту 2.3 пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України").
За таких обставин, господарський суд першої інстанції зазначив, що вартість 63 штук допоміжних силових установок (авіаційних двигунів), які визнані безхазяйними та вилучені у позивача становить 18 900,00 грн., а отже вказана сума підлягає стягненню з Державного казначейства України на корить позивача.
Щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 66 200 951,88 грн. за період з 22.02.2002 по 14.04.2008, місцевий господарський суд вказав, що обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач посилається, що мав намір здати в оренду допоміжні силові установки в кількості 63 штуки. Однак, згідно Договору № 98-10/21-1 від 21.10.1998 та Додатку № 1 до нього позивач придбав брухт авіаційних двигунів ТА-6А (даний факт є преюдиціальним, що підтверджено рішенням зі справи № 32/599-38/25). Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що він дійсно мав можливість передавати в оренду брухт списаних авіаційних двигунів та отримати відповідні доходи від їх оренди, а також, що неодмінно отримав би такий дохід, якби майно не було визнано безхазяйним, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. З таким висновком суду першої інстанції погодився апеляційний господарський суд.
Проте, апеляційний господарський суд скасовуючи рішення місцевого суду в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 18 900,00 грн. вказав на те, що згідно повноважень Державного казначейства України, визначених Бюджетним кодексом України, Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232 "Про затвердження Положення про Державне казначейство України", на Державне казначейство України не може бути покладено відповідальність у даному випадку виходячи з наступного.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1232, Державне казначейство України є окремою юридичною особою, має самостійний баланс, утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Міністерства фінансів України.
Частиною другою статті 95 Конституції України встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з пунктом 2 статті 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються в частині, у якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Останні встановлюються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" бюджетні призначення на відшкодування шкоди юридичним особам, завданої діями (бездіяльністю) державних органів та їх посадових (службових) осіб, не встановлено. Відповідні рахунки в Державному казначействі України не відкриті.
За приписами статті 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" встановлено, що до прийняття спеціального Закону України у 2008 році списання коштів з бюджету за рішеннями судів щодо відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, що перейшло у власність держави, для юридичних осіб, здійснюється у розмірах сум коштів, що надійшли до бюджету від реалізації цього майна.
Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт продажу даних силових установок та перерахування суми коштів до бюджету від реалізації цього майна, що унеможливлює списання коштів з бюджету за рішенням суду.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, оскільки у зв'язку з відсутністю фактичних доказів надходження коштів до Державного бюджету України, відсутній механізм повернення даних коштів, що відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.
При цьому слід зауважити, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, позивач повинен довести розмір завданої шкоди та збитків (упущеної вигоди).
Посилання заявника касаційної скарги на положення статті 38 ГПК України, що, на його думку, полягає в обов'язку в даній ситуації судів попередніх інстанцій витребувати від сторін необхідні докази, колегією суддів Вищого господарського суду України не приймається з огляду на те, що саме на позивача у справі покладений обов'язок довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанцій не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань переоцінки доказів та обставин справи, що суперечить положенням ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, тому ці доводи не приймаються до уваги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, який відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "А.Т.І." залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2008 у справі № 21/13 залишити без змін.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
Судді : І. Волік
Н. Мележик