Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207
Іменем України
07.05.2009
Справа №2-2/729-2009
за позовом - ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26);
до відповідача - Комунального підприємства Житлово- експлуатаційного об'єднання Залізничного району м.Сімферополя (95000, м. Сімферополь вул. Дзюбанова, буд. 13);
третя особа - Худько Віталій Володимирович (95000, м. Сімферополь, Залізнодорожньа, б. 16, кв.16);
про стягнення 3 444грн.37коп.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача: Кожушко - представник, довіреність у справі.
Від відповідача: Дробот - начальник юридичного відділу, довіреність у справі.
Від третьої особи: не з'явився.
Суть спору|спору|:
Позивач із позовом до відповідача за участю третьої особи про стягнення збитків у розмірі 3 444грн.37коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та Петровим Валерієм Володимировичем було укладено договір від 14.6.2006 р. №06/27-149-00712 добровільного страхування автотранспорту. Згідно умов договору страхування у випадку пошкодження застрахованого автомобіля в дорожньо-транспортній пригоді страховик виплачує відшкодування у розмірі фактичної матеріальної шкоди та вирахування франшизи. 06.7.2006 р. трапилась дорожня-транспортна пригода за участю Петрова В.В., винним у якої був визнаний Худько В.В. На виконання своїх зобов'язань за договором страховик виплатив страхувальнику 3 444,37 грн.. Таким чином, позивач отримав право вимагати від відповідальної особи страхову суму.
7 травня 2009 року представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позов, у якому зазначає, що Худько В.В. знаходиться у трудових правовідносинах з КП ЖЕО Залізничного району м.Сімферополя та працює водієм на підприємстві. Але при цьому зазначає, що вина Худько В.В. не доведена тому нема правових підстав для відшкодування збитку, заподіяного в результаті ДТП.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про день слухання спору була сповіщена належним чином: рекомендованою поштою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Суд вважає за необхідне дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає за потрібне застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК| України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши представлені докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:
У силу ст.. 979 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст.. 993 ЦК України, до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Між позивачем і Петровим Валерієм Володимировичем був укладений договір №06/27-149-00712 від 14.6.2006р страхування наземного транспорту, що є предметом застави.
Відповідно до умов договору страхування, у випадку пошкодження застрахованого автомобіля в дорожньо транспортній пригоді, страховик виплачує страхувальнику страхове відшкодування у розмірі фактичної матеріальної шкоди та вирахування франшизи.
6 липня 2006 року приблизно 16год.00хв. на вулиці Красногвардійській у м.Сімферополь відбулася дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої був пошкоджений легковий автомобіль VOLKSWAGEN TOUAREG державний номер АК3366 АЕ, що належить на праві власності Петрову Валерію Володимировичу.
Винним у дорожньо-транспортній пригоді був визнаний водій - Худько Віталій Володимирович, який під час зіткнення перебував при виконанні службових обов'язків з КП ЖЕО Залізничного району м.Сімферополя та управляв вантажним спеціалізованим автомобілем ЗІЛ 130555 державний номер 09098 КО.
Худько Віталій Володимирович підчас зіткнення порушив пункт 13.3 Правил дорожнього руху, що підтверджується постановою Залізничого районного суду м.Сімферополя від 5 вересня 2006 року справа № 3-8836/06 про визнання Худько Віталія Володимировича винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України та притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 68,00грн.
Згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду держмайна України №142/5/2092 від 24.11.2003р та зареєстрованої у Мін'юсті України 24.11.2003р під №1074/8395, матеріальний збиток, нанесений власнику автомобілю, складається з вартості відновлювального ремонту та величини втрати товарної вартості автомобілю.
Згідно звіту №246-07/06 від 21.7.2006р матеріальний збиток, завданий автомобілю VOLKSWAGEN TOUAREG державний номер АК3366 АЕ 2006 року випуску в результаті його пошкодження при дорожньо - транспортній пригоді складає 4 819грн37коп у тому числі ПДВ.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
На виконання договору №06/27-149-00712 від 14.6.2006р страхування наземного транспорту та Законів України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та «Про страхування» у зв'язку з настанням страхового випадку позивач за 29.3.2007р перерахував страхове відшкодування в сумі 4819грн.37коп. вигодонабувачу за договором страхування - Петрову Валерію Володимировичу, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до п. 7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди при вирішенні питання щодо способу відшкодування шкоди» обов'язок особи, відповідальної за шкоду, повністю відшкодувати заподіяні збитки.
Чинним законодавством, зокрема, ч.1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Частиною 2 ст.1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. ( ст..1191 ЦК України).
Відповідно до ст..27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
У силу п.8.ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів являється відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідальність є наслідком правопорушення, склад якого утворюють суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник, об'єктом правопорушення є зобов'язальні правовідносини, в які вступили кредитор і боржник. Суб'єктивну сторону цивільного правопорушення утворює провина. Об'єктивну сторону правопорушення створюють: - наявність збитків, протиправність поведінки боржника, що виразилася в невиконанні або неналежному виконанні узятого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками.
Отже, за загальними принципами відповідальності за надання шкоди, підставою для її відшкодування є наявність певних умов в їх сукупності, а саме протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, пряма шкода спричинена цією поведінкою, вина особи та причинно - наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Винною особою у даному випадку є водій Худько Віталій Володимирович, який під час зіткнення перебував при виконанні службових обов'язків з КП ЖЕО Залізничного району м.Сімферополя та управляв вантажним спеціалізованим автомобілем ЗІЛ 130555 державний номер 09098 КО, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, у даному випадку належним суб'єктом відповідальності за заподіяну транспортним засобом шкоду є КП ЖЕО Залізничного району м.Сімферополя .
Причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками позивача встановлений в ході розгляду даного спору та підтверджується матеріалами даної справи
Відповідно до ст. 33 ГПК України на відповідачі лежить обов'язок доведення виконання зобов'язань, або необґрунтованості позовних вимог тоді як він такі до суду не надав,
Доводи відповідача є неспроможними і не обґрунтованими унаслідок того, що порушення Худько Віталіє Володимировичем при виконанні службових обов'язків правил дорожнього руху та його вина у ДТП підтверджені матеріалами справи, документів, спростовуючих позовні вимоги відповідач суду не надав.
Отже, в ході розгляду справи судом встановлено, що розмір матеріального збитку, заподіяного ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант"в результаті ДТП, складає 3 444грн.37коп.
Отже суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному об'ємі.
Витрати по оплаті держмита, інформаційно-технічних послуг судового процесу відносяться на відповідача.
За згодою представників сторін в засіданні суду були оголошені вступна і резолютивна частини рішення.
Рішення підготовлене і підписане 12.5.2009р.
Керуючись ст. ст. 49,82,84,85 ГПК України
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства Житлово - експлуатаційного об'єднання Залізничного району м.Сімферополя (95000, м. Сімферополь вул. Дзюбанова, буд. 13) на користь ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, п/р 2650401300976 в ТОВ «Укрпромбанк» м.Київ, МФО 321228) 3 444грн.37коп. збитків, 102,00грн. держмита, 118,00грн. витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.