копія
3 лютого 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючої - судді Ніколової Б.Ю.,
суддів : Ніколаєвої В.М., Заїки В.М.
при секретарі: Гриньовій А.М.
з участю: представника позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3
В серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. В обґрунтування своїх вимог вказувала, що вони з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 1981 року по 2007 рік, під час якого 9.12.1983 року придбали 41/100 жилого будинку (нині квартира№1), розташованого у АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_1, а також була приватизована присадибна земельна ділянка розміром 0,0759 га, які були зареєстровані на ім'я відповідача. 18.07.2007 року шлюб з останнім розірвано та припинено спільне проживання. Позивачка просила виділити їй у власність 58,5%, а відповідачу - 41,5% квартири АДРЕСА_1. Згідна сплатити відповідачу грошову компенсацію за його частину в ній, розподіл земельної ділянки просила провести відповідно до частини в будинку, тобто виділити їй 0,0444га, а відповідачу 0,0315 га, стягнути з відповідача на їй користь ½ частину вартості автомобіля та судові витрати.
Під час розгляду справи позивачка змінила свої вимоги та просила виділити їй ½ частку належної їм 41/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1; виділити їй в користування кухню-веранду площею 9,6 кв.м., житлову кімнату площею 18,6 кв.м., приміщення площею 6 кв.м., підвальне приміщення розміром 9,83 кв.м., частину приміщення підвалу площею 5,5 кв.м. загальна площа якого 13,72 кв.м., приміщення підвалу розмірами 12,6 кв.м. та 9,75 кв.м. залишити у спільному користуванні. Виділити їй частину земельної ділянки по третьому варіанту запропонованому для поділу, а саме ділянку 1-1 площею 0,0130 га та частину ділянки 1-2 розміром 0,0272га. визнавши на неї право власності, відповідачу виділити в користування кімнату площею 19 кв.м., в підвальному приміщенні кухню 18 кв.м., частину приміщення площею 8,22 кв.м. із загального 13,72 кв.м., а всього 45,22 кв.м. та решту земельної ділянки і автомобіль. Стягнути з відповідача на її користь ½ вартості автомобіля в сумі 2890 грн. та судові витрати.
Головуючий у першій інстанції - Вдовичинський А.В. Справа № 22ц-198
Доповідач - Ніколова Б.Ю. Категорія № 46
Судом до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача було притягнуто виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 грудня 2008 року позов
задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ½ частину квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ½ вартості автомобіля ВАЗ-21063, державний номер НОМЕР_1 в розмірі 2890 грн. Вказаний автомобіль передано у приватну власність ОСОБА_2 Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 33 грн. 03 коп. державного мита, 19 грн. 43 коп. витрат на ІТЗ, 2550 грн.08 коп. витрат за проведення судово-будівельної експертизи, 194 грн. 30 коп. витрат на правову допомогу; на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 114 грн. 36 коп. за проведення автотоварознавчої експертизи. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 246 грн. 63 коп витрат на правову допомогу; на користь держави 581 грн. державного мита, на користь НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області 114 грн. 36 коп. витрат за проведення автотоварознавчої експертизи. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з рішенням суду в частині відмови у задоволенні її вимог в повному обсязі не погоджується. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. На її думку, відмова в задоволенні позову про визначення порядку користування належною їй часткою в будинку у зв'язку з відсутністю згоди Кам'янець-Подільського міськвиконкому на перепланування квартири з підстав похилого віку та матеріального стану відповідача є незаконною. Відмовляючи у визнанні за нею права власності на ½ частину земельної ділянки, суд не врахував положення ст. 121 ЗК України, зокрема не прийняв до уваги, що земельна ділянку була приватизована відповідачем для обслуговування житлового будинку в той час, коли вони перебували у шлюбі. Також посилається на те, що суд стягнув з неї судові витрати з порушенням положень ст. 88 ЦПК України.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині відмови у визнанні за ОСОБА_1 права власності на ½ частину спірної земельної ділянки та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 581 грн. державного мита - скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Судом встановлено, що сторони під час перебування у зареєстрованому шлюбі з 1981 року по 18.07.2007 року придбали 41/100 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 вартістю 363294 грн., автомобіль ВАЗ-21063 державний номер НОМЕР_1 вартістю 5781 грн., і крім того відповідачу в 2000 році було передано у приватну власність 0,0759 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд вартістю 206560 грн., а всього на суму 575635.
Визнаючи за позивачкою право власності на ½ частину придбаної під час шлюбу квартири НОМЕР_2, що становить 41/100 житлового будинку АДРЕСА_1, та стягуючи з відповідача на її користь ½ частину вартості зазначеного автомобіля, суд правильно виходив з того, що відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а тому згідно ст. 70 СК України у разі його поділу частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Також є правильним висновок суду про відмову у задоволенні вимог позивачки щодо встановлення порядку користування спірним житловим приміщенням. Суд обґрунтовано виходив з того, що згідно ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, а оскільки такий дозвіл виконавчий комітет Кам'янець-Подільської міської ради на перепланування квартири відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи по даній справі, не надав, тому й відсутні підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині.
В засіданні апеляційного суду представник позивачки підтвердив, що порядок користування сторонами відособленими приміщеннями у спірній квартирі можливий лише за умови проведення її перепланування та переобладнання.
Разом з тим, не можна погодитися з висновками суду про те, що в позові позивачки про визнання за нею права власності як другого з подружжя на спірну земельну ділянку слід відмовити з тих підстав, що право власності на цю земельну ділянку набуто відповідачем шляхом приватизації, а тому вона є його особистою власністю .
Такого висновку суд дійшов всупереч вимог ст. 42 ЗК України ( в редакції 1990 року), згідно якої громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно.
Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка у розмірі 0,0759 га була передана у приватну власність ОСОБА_2 в 2000 році на підставі рішення Кам'янець-Подільської міської ради від 24.12.1999 року для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 На той час сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і придбана ними у 1983 році частина цього будинку відповідно до ст. 60 СК України належала їм на праві спільної сумісної власності.
Колегія суддів вважає, що суд за наведених вище обставин, визнаючи за позивачкою право власності на ½ частину зазначеного житлового приміщення, безпідставно відмовив їй у визнанні права власності на ½ частину земельної ділянки, яка була надана для обслуговування цього житлового приміщення та зареєстрована за відповідачем ОСОБА_2
Тому рішення суду в цій частині як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення вимог позивачки щодо визнання за нею права власності на ½ частину спірної земельної ділянки. Що стосується визначення порядку користування нею, то такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначено вище, неможливо встановити порядок користування жилим приміщенням.
Враховуючи, що вимоги позивачки підлягають задоволенню на суму 293940 грн. 50 коп., сплачений нею судовий збір в розмірі 51 грн. підлягає стягненню на її користь з відповідача.
Стягуючи з позивачки на користь держави 581 грн. судового збору, суд виходив з того, що її вимоги про визнання за нею права власності на ½ частину земельної ділянки вартістю 109403 грн. не знайшли підтвердження в судовому засіданні.
Постановляючи нове рішення, колегія суддів, враховуючи розмір задоволених позовних вимог вважає правильним скасувати рішення суду в частині стягнення з позивачки на користь держави 581 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 грудня 2008 року в частині відмови у визнанні права власності ОСОБА_1 на ½ частину земельної ділянки та стягнення з неї на користь держави 581 грн. судового збору скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 0,03795 га, що становить ½ частину земельної ділянки в розмірі 0,0759 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 та зареєстрованої за ОСОБА_2 у відповідності до Державного акта на право приватної власності на землю від 24 жовтня 2000 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 51 грн. судового збору.
В решті рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду від 5 грудня 2008 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова